Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Аналіз технологічних процесів, як об'єктів керування.




Технологічний об'єкт керування (ТОК) це сукупність технологічного балансування та реалізованого на ньому за відповідним фрагментом технологічного процесу. Технологічні процеси будуть – якої галузі промисловості характеризується великою кількістю різних параметрів, високою складністю характеризуються масообмін та хімічні процеси. Всі технологічні параметри, що характеризують процес, поділяються на 3 групи: вхідні, режимні (вихідні) і збурюючи. Вхідні – за допомогою яких можна керувати процесом, режими – за допомогою яких можна керувати технологіями процесами, збурюючи – впливають на технологічний процес, на виході параметри об'єкта, але не можуть бути використані для керування.

Аналіз технологічного процесу, як об'єкта керування передбачає:

1) Визначення параметрів, які впливають на технологічний процес і за допомогою яких він ведеться, та їх номінальні значення;

2) Можливі відхилення параметрів від номінальних значень за регламентом і під час експлуатації об'єкта;

3) Знаходження параметрів і збурюючи;

4) Визначення сили зв’язку між вхідними, вихідними і збурюючими параметрами;

5) Розробка структурно – логічної схеми об'єкта керування;

6) Зображення об'єкта керування у вигляді динамічної ланки або сукупності об'єктів.

7) Встановлення можливих внутрішніх від'ємних або позитивних зв’язків.

Аналіз об'єктів керування можна виконувати експериментально – статичним і математичним методами на основі функціональних зв’язків між параметрами у статичному режимі між вихідними і вихідними параметрами заданої на основі заздалегідь вибраними функціями (поліном), коефіцієнти знаходять за даними експерименту. У другому випадку структура моделі заздалегідь визначена рівняннями теплового і матеріального балансів, закономірностями хімічних перетворень.

 

Експериментально статичний метод аналізу полягає у проведення експерименту, на діючому об'єкті пасивним або активним способом на основі обробки результатів експерименту визначають залежність

. (5.1)

При використані статичних методів математичну модель статики часто подають у вигляді шуканої залежності

(5.2)

Коефіцієнти визначають за методом найменших квадратів (МНК)

. (5.3)

 


Рис. 5.1. Структурно – логічна схема об'єкта керування.

Між вихідними параметрами, вхідними і збурюючими існує функціональний зв’язок, який в статичному характеризується коефіцієнтом передачі.

Канал регулювання вихідного параметра вибирають на основі аналізу позиційності, реальних технічних та технологічних можливостей.

Пріоритетним вважається канал регулювання у якого коефіцієнт має найбільше значення. Якщо найбільше значення мають коефіцієнти а1, а2 пріоритетами для регулювання будуть канали х1=>y, x2=>y, і інші будуть збурюючими. Проте є випадки коли за технічних і технологічних причин змінювати вихідний параметр неможливо, тоді для регулювання вибирають канал коефіцієнт передачі.

Для широкого вивчення об'єкта керування та його аналізу використовують математичний метод, оснований на фізико – хімічних закономірностях технологічного процесу. Для цього використовують рівняння теплового та математичного балансу, основою хімічного перетворення та ін.

Аналізуючи об'єкти керування необхідно визначити їх запізнення, воно виражається у тому, що його вихідна величина починає змінюватися не відразу після нанесення збурення. А через деякий проміжок часу запізнення, створюють матеріальні і теплові потоки. Оскільки вини поширюються з кінцевою швидкістю. Час запізнення можна знайти експериментальним теоретичним шляхом.

При експериментальному визначення часу запізнення слід на вхід об'єкта за досліджуваним каналом внести ступінчасте збурення і за допомогою записуючого приладу встановити відрізок часу від моменту нанесення збурення до моменту явної зміни вихідного параметра рис. 5.2.

 

 


Рис. 5.2. До визначення запізнення об'єкта керування.

При теоретичному обчисленні часу запізнення у загальному випадку використовується формули:

. (5.4)

Ці формули застосовують для об'єктів ідеального витіснення, наприклад трубопровід.

 







Дата добавления: 2015-07-04; просмотров: 505. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2019 год . (0.002 сек.) русская версия | украинская версия