Теоретичне обґрунтування.
Шахтні сушарки. Шахтні сушарки застосовують для сушіння зерна і насіння різних культур, попередньо очищених у машинах первинного очищення. Технічна характеристика шахтних сушарок приведена у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1. Технічна характеристика шахтних сушарок
Стаціонарна зернова сушарка СЗС-8 (рис. 2.1)випускається в чотирьох варіантах. Для індивідуального використання поставляється з топкою на твердому паливі в комплекті з норіями або топкою на рідкому паливі в комплекті з норіями. Для роботи на пунктах сушарка постачається з топкою на твердому або рідкому паливі, але без норій. Основні вузли сушарки: топка, дві сушильні шахти і дифузори. Топка, що працює на твердому паливі, цегельна. Димова труба, патрубок постійного впуску повітря і труба подачі теплоносія мають дросельні заслінки, що відкриваються і закриваються одним важелем через блокувальний механізм одночасно. Топка, що працює на рідкому паливі, складається з камери згоряння, паливної апаратури (бак, насос, форсунка, фільтр, трубопроводи), вентилятора, камери змішування, димаря і блокувального пристрою.
Камера згоряння – металева, циліндричної форми. У паливному баку ємністю 500 л є фільтр для очищення пального. Насос шестеренчастого типу виконаний заодно з перепускним клапаном. Форсунка пневматична. Паливо розпилюється відцентровим вентилятором високого тиску ВВД №4, що приводиться у дію від електродвигуна ОА2-32-2 потужністю 4,0 кВт при 2870 хв-1. Система запалювання складається зі свічі з двома електродами і газосвітлового трансформатора. Завантажувальний бункер над кожною верхньою камерою закритого типу з додатковими ємностями. Горизонтальні ряди коробів п’ятигранної форми встановлені в шаховому порядку. Нижній ряд коробів верхніх камер і три нижніх ряди коробів нижніх камер омиваються холодним повітрям для охолодження зерна. У нижній частині шахт знаходяться розвантажувальні пристрої. Кожний розвантажувальний пристрій має лоткову коробку з вісьмома виходами і рухливу каретку з вісьмома площадками. Привід кареток від електродвигуна АО2-21-4. Бічні стінки камер для теплоізоляції обшиті дошками з азбестовими прокладками. Дифузори подачі теплоносія подають його в замкнутий простір між шахтами. Дифузори відпрацьованого теплоносія, розташовані з протилежної сторони, - загальні для сушильних і охолоджувальних частин. Вентилятор кожної шахти Ц9-57 №8 виконання 1, середнього тиску. Привід вентиляторів від електродвигунів АО2-71-6 потужністю 17 кВт при 1000 хв-1 кожний. Дросельні клапани для регулювання витрати повітря і теплоносія розташовані на прямих ділянках нижніх і верхніх повітропроводів відповідно. Робочий об’єм сушарки 11,88 м3, утому числі сушильної частини камер 6,43 м3, охолоджувальної частини 3,15 м3, над сушильних бункерів 1,8 м3. Стаціонарна шахтна зерносушарка використовується в технологічних лініях очисно-сушильних комплексів для сушіння насіннєвого, продовольчого і фуражного зерна зернових і круп’яних культур. Основні вузли зерносушарки: топка (рис. 2.2), дві паралельно розташовані сушильні камери (шахти). Підготування шахтних сушарок до роботи і їхнє регулювання. При підготовці до роботи проводять обкатування на холостому ходу. При цьому перевіряють роботу топки, усіх вентиляторів із закритими і відкритими дросельними заслінками розвантажувальних пристроїв і інших механізмів. Потім, не включаючи топку завантажують сушарку вологим матеріалом. Вихідне зерно направляють знову в норії вологого зерна. Дросельні заслінки відкривають поступово до повного відкриття. Протягом 30 хвилин сушарку обкатують під навантаженням, потім, усунувши виявлені неполадки, пускають у роботу. Пуск сушарок і регулювання процесу сушіння. Розпал топок в основному проводиться так само, як і в барабанних сушарках. Зерносушарка ДСП-32. Зерносушарка застосовується на хлібоприймальних підприємствах і встановлюють на поточних лініях для приймання, очищення, сушіння та відвантаження зерна, а також безпосередньо біля елеваторів і складів. Зерносушарка ДСП-32 найпоширеніша в нашій країні завдяки компактності, надійності, низькій вартості, можливості сушіння всіх зернових культур. Зерносушарка є установкою з двоступінчастим режимом сушіння і складається з двох паралельно працюючих шахт (рис.2.2) заввишки 11 571 м. Кожна шахта має сім секцій і по висоті поділяється на три зони: перша зона сушіння (заввишки 4950 мм) розташована у верхній частині шахти, друга (заввишки 2850 мм) – у середній, а третя (зона охолодження) – в нижній частині шахти. Висота секції становить 1650 мм. У кожній секції є вісім рядів коробів по 16 шт. у кожному ряду. Кожна із шахт зібрана з 11 залізобетонних панелей з товщиною стінок 70 мм і висотою 1028 мм. В панелі по п’ять рядів коробів. В першій зоні сушіння 23 ряди коробів, у тому числі 11 рядів підвідних коробів; у другій зоні 14 рядів коробів, в тому числі шість рядів підвідних; в зоні охолодження 18 рядів коробів. У тому числі дев’ять рядів підвідних. Агент сушіння та повітря подаються у напірно-розподільні камери зон сушіння та охолодження вентиляторами. Напірно-розподільну камеру, розташовану між шахтами, поділено горизонтальними перегородками на три частини, що утворюють дві зони сушіння та охолодження зерна. Сушильні й охолоджувальні секції містять підвідні та відвідні короби, виготовлені з оцинкованої сталі й покриті всередині антикорозійним лаком. Поперечний переріз коробів і схема їх взаємного розташування наведена на рис. 2.3. Топка зерносушарки ДСП-32 рпацює на рідкому паливі. В передтопковому відділенні змонтовані паливопривід з апаратурою для подачі палива в форсунку, вентилятор високого тиску для подачі повітря і пульт управління. Сушарка обладнана пультом для дистанційного керування приводами і автоматичного регулювання процесу спалювання палива, а також для регулювання температури агенту сушіння. Випуск зерна із сушарки регулюють автоматом КЭП-12У. Під кожною шахтою встановлюють випускний механізм періодичної дії та підсушувальний бункер. З останнього зерно подається на конвеєр і далі спрямовується в норію та склад або на елеватор.
Рис. 2.2.Загальний вид зерносушарки ДСП-32 1 – підсушильний бункер; 2 – зона охолодження; 3 – друга зона сушіння; 4 – перша зона сушіння; 5 – відведення відпрацьованого агента сушіння; 6 – вентилятор першої зони сушіння; 7 – вентилятор другої зони сушіння; 8 – редуктор; 9 – вентилятор зони охолодження.
Рис. 2.3.Розміщення повітророзподільних коробів у зерносушарках типу ДСП.
Розглянемо технологічну схему зерносушарки (рис. 2.4.) на прикладі ДСП-32от (зерносушарки відкритого типу).
Рис. 2.4.Технологічна схема зерносушарки ДСП-32от. 1, 3 – самопливна труба; 2 – норія; 4 – надсушильний бункер; 5, 6 – надсушильні шахти; 7, 8 – вентилятори; 9 – охолоджувальна шахта; 10 - топка; 11 – випускний механізм; 12 – вентилятор; 13 – норія; 14 – напірно-розподільча камера; 15 – друга зона сушіння; 16 – перша зона сушіння.
Сире зерно по самопливній трубі 1 надходить в норію 2, а потім по самопливній трубі 3 подається в надсушильний бункер 4 і далі рівномірно розподіляється надсушильними шахтами 5, 6 (відповідно першої та другої зон сушіння), а також охолоджувальною шахтою 9. Випуск зерна із шахт здійснюється випускним механізмом 11 періодичної дії. Сухе охолоджене зерно із зерносушарки спрямовується до елеватора або складу конвеєром і норією 13. Агент сушіння із топки 10 вентиляторами 7 і 8 подається у напірно-розподільні камери першої 16 та другої 15 зон сушіння зерна. Атмосферне повітря вентилятор 12 нагнітає у напірно-розподільчу камеру 14 охолоджувальної шахти 9. У цій технологічній схемі використовується конвективне сушіння зерна зерна, при якому теплота передається йому від агента сушіння. При цьому останній відіграє роль як теплоносія, так і волого носія (випарена волога із зерна поглинається агентом сушіння та виноситься в атмосферу).
Рис. 2.5. Зерносушарка А1-ДСП-50. 1 -норія; 2 – випускний механізм; 3 - тепловологообмінник з регульованим охолодженням; 4 - осадна камера; 5 - тепловологообмінник; 6 -норія; 7 - дифузор; 8 - вентилятор; 9 - топка. Зерносушарка А1-ДСП-50. Призначена для сушіння різних зернових культур і забезпечує високе зняття вологи й очищення відпрацьованого агента сушіння та повітря від легких домішок і пилу. Сушильна шахта її працює на нагнітання, охолоджувальна на всмоктування. Зерносушарка А1-ДСП-50 – відкритого типу, виготовляють її замість зерносушарок ДСП-32от. Зерносушарка працює на суміші топкових газів з повітрям і може бути оснащена топкою, що працює на рідкому та газоподібному паливі. Зерносушарка А1-ДСП-50 має: дві вертикальні сушильні шахти із металевих секцій; тепловологообмінники 5; тепловологообмінник з регульованим охолодженням 3; секції для сушіння та охолодження зерна; випускні механізми 2; вентилятори 8 з дифузорами 7; норії 1, 6; осадні камери 4; топку 9; шафу керування. Технологічну схему сушарки зображено на рис. 2.6.
Рис. 2.6. Технологічна схема сушарки А1-ДСП-50. 1 - топка; 2 – третя норія; 3 –друга рециркуляційна норія; 4 – перша рециркуляційна норія; 5 – випускні механізми; 6 – тепловологообмінник; 7, 13, 14, 15, 16, 17 – самопливні труби; 8, 22 – осадні камери; 9 – оперативний бункер; 10 – перша сушильна шахта; 11, 27 – засувки; 12 – над сушильний бункер; 18 – надсушильний бункер другої сушильної шахти; 19 – друга сушильна шахта; 20, 21 – вентилятори першої та другої сушильних зон; 23 – вологомір; 24 – охолоджувальна шахта; 25 – осадна камера. Сире зерно подається з оперативного бункера 9 і змішується з сухим нагрітим зерном, яке надходить із другої сушильної шахти 19. Суміш спрямовується в першу рециркуляційну норію 4. Далі суміш зерна подається в надсушильний бункер 12 (він же служить тепловологообмінником) і в першу сушильну шахту 10 та тепловологообмінник 6 з регульованим охолодженням. Потім зерно подається в другу рециркуляційну норію 3, яка спрямовує його у надсушильний бункер 18 другої сушильної шахти. Із цього бункера зерно надходить у другу сушильну шахту 19 і далі в шахту охолодження. Крім того, частина зерна після другої зони сушильної шахти відбирається на змішування із сирим зерном. Видача просушеного і охолодженого зерна здійснюється випускними механізмами 5 періодичної дії, що мають приводи 26. Агент сушіння із топки 1 і відпрацьоване повітря з охолоджувальної шахти 24 всмоктуються вентиляторами 20, 21 першої та другої сушильних зон, змішуються і подаються через дифузор та напірно-розподільну камеру у підвідні короби сушильних шахт. Далі агент сушіння проходить крізь шар зерна і виходить із відвідних коробів в осадні камери 8, 22 та в атмосферу.
Рис.2.2. Схема топки зерносушарки СЗШ-8 1 – паливний насос; 2 – осьовий золотник; 3 – дросель; 4 – манометр; 5 – повітряний манометр; 6 – вентилятор; 7 – форсунка; 8 – свіча запалювання; 9 – трансформатор (газосвітловий); 10 – камера згоряння; 11 – екран; 12 – равлик топки; 13 – відбивний екран; 14 – захисний клапан; 15 – газодувка.
Режими сушіння зерна і насіння різних культур у шахтних сушарках наведено у табл. 2.2.
Таблиця 2.2. Режими сушіння зерна різних культур у шахтних сушарках
|
