Молодший шкільний вік.

Молодші школярі емоційно вразливі. Відбувається диференціація сором’язливості, яка виявляється реагуванні на людину думка якої має значення для них. Розвивається почуття самолюбства, що виявляється в гідному реагуванні на приниження їх гідності й позитивне емоційне переживання за визнання їх позитивних особистих якостей.

Дітям властиві наслідування й підвищене навіювання, що як позитивно, так і негативно впливають на засвоєння норм і правил поведінки. У цей період зростає роль особистого прикладу дорослих, передусім учителя.

Стосунки між дітьми в класі формуються за допомогою вчителя, який завжди вказує на деяких учнів як на взірець, водночас звертає увагу на хиби в поведінці інших. Більшість дітей відтворює у своєму ставленні до однокласників ставлення вчителя.

Молодший шкільний вік найсприятливіший для закладання фундаменту головних рухових навиків і фізичних якостей. Цей вік вважають кращим, оскільки всі показники фізичних здібностей знаходять високі норми приросту. В особливості це відноситься до швидкості, спритності, гнучкості, деяким видам витривалості. Діти цього віку проявляють живий інтерес до фізичних вправ, добру готовність до навчання, активність і бажання займатись. В цей період знайомі форми рухів самітно покращуються, а багато нових сприймаються і закріплюються часто навіть без інструктажу, а нерідко зразу ж після деяких спроб і виправлень в глибокій формі (ігрові навики). Разом з тим рухові навики формуються не так швидко, як у віці 11-13 років, і вдалі спроби бувають рідше, чим невдалі. Тому вправу що вивчають потрібно повторювати не менше 6-8 разів в кожному занятті по 2-3 спроби в одному підході. Нарівні з формуванням головних рухових навиків потрібно виділяти велику увагу відпрацюванню і дрібних рухів, потребуючих великої точності, так як у цьому віці вони представляють визначальну важкість.

У дітей молодшого шкільного віку потрібно розвивати усі фізичні якості (у плані загальної фізичної підготовки).

Спритність як комплексна якість розвивається у дошкільному, молодшому шкільному, та підлітковому віці. Якщо згаяти цей час, то учні можуть втратити здатність до удосконалення цієї якості. У ці періоди легко формуються рухові вміння і навички, прогресує сама здатність набувати щораз нові і нові вміння та перебудовувати їх.

Дітям молодшого шкільного віку властиве наслідування, тому точний показ та імітація найбільш ефективні. При навчанні потрібно користуватися і розповіддю, але вона повинна бути лаконічна і образна. Діти особливо швидко втомлюються при одноманітної діяльності. У зв’язку з цим необхідно своєчасно міняти зміст і характер уроку. Для збереження високого рівня працездатності перерви між вправами мають бути часті, але не тривалими. Довгочасна бездіяльність знижує інтерес до занять і негативно впливають на результати навчання. Короткі перерви виправдані фізіологічно, так як втома в цьому віці швидко проходить. Порівняно швидко виникають умовно-рефлекторні зв’язки на природні цілісні дії. Тому чим коротша рухова задача, тим успішніше вона виконується.

Діти цього віку схильні до ігор і фантазування, тому ігровий метод особливо продуктивний. Цим методом можна вчити і всім прикладним вправам і нескладним (для цього віку) спеціальним спортивним рухам, а також удосконалювати всі рухові якості. Ефективність ігрового методу знаходиться у прямій залежності від відповідних даному віку засобів і досконалій та продуманій підготовці вчителя до кожного заняття. Потрібно використовувати і фронтальний, і груповий, і поточний способи, які дозволяють зберегти велику щільність уроку.

Розподіл фізичного розвитку між хлопчиками та дівчатками несуттєвий, тому розподіл в змісті вправ і методиці навчання практично відсутній.