Студопедия — Особливості статеворольової соціалізації підліткового віку
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Особливості статеворольової соціалізації підліткового віку






Інструкції: Прочитайте параграф 1.4.2. та складіть психологічний портрет дітей підліткового віку (письмово).

 

Підлітковий вік (10 – 14 років) – період бурхливого фізичного й психічного розвитку. За короткий проміжок часу організм дитини підлягає серйозній перебудові. Змінюється зовнішній вигляд, з’являються нові, раніше незнайомі почуття й переживання, ускладнюється внутрішній світ. Підліток усе частіше замислюється про свої здібності, достоїнства й недоліки, про свою чоловічу/жіночу своєрідність, про характер взаємин з дорослими й ровесниками своєї й протилежної статі. Статеві ролі глибоко осмислюються, а статеворольова поведінка контролюється й регулюється дитиною самостійно.

З початком статевого дозрівання відбувається реорганізація образу „фізичного Я”, формування якісно нової тілесної ідентичності. Збільшується зріст і вага; змінюються пропорції тіла. З’являється незвична незграбність і незугарність, ламкий голос, нові відчуття, пов’язані із сексуальним напруженням і його розрядкою. Різко підвищується інтерес до своєї зовнішності, незначні вади якої сприймаються дитиною дуже болісно й можуть привести її до почуття неповноцінності. „...Зовнішність стає одним із чинників самоствердження особистості: у підлітків нерідко виникає почуття своєрідного внутрішнього протесту проти змін зовнішності, які відбуваються, тим більше, що вони не завжди сприятливі; принаймні, не відразу можна побачити їх кінцевий результат” [108, 18].

Дівчатка молодшого підліткового віку (10 – 12 років) емоційно неврівноважені. У них постійно змінюється настрій. Вони надто образливі й плаксиві. Хлопчики, порівняно з ними, більш шумні й рухливі. Вони стараються бути корисними дорослим, але при цьому почуваються незграбними, не здатними нічого зробити, як слід.

У старшому підлітковому віці (12 – 14 років) емоційний стан дитини поступово урівноважується. Статеві залози починають у великій кількості виробляти статеві гормони, під впливом яких розвиваються вторинні статеві ознаки. Посилюється статевий потяг підлітка; зростає його інтерес до ровесників протилежної статі. Інформація сексуального характеру стає важливою й значимою. Статева ідентифікація в цей період досягає нового рівня. У поведінці й прояві особистісних якостей простежується орієнтація на стереотипи маскулінності/фемінінності.

Статеве дозрівання накладає певний відбиток на поведінку дитини. Хлопчик (дівчинка) – підліток намагається самоствердитися як представник своєї статі, але ще не знає, яким чином йому (їй) вразити свою чоловічу/жіночу сутність. У дитини виникає „глибока необхідність звернутися до дорослого за порадою й допомогою й водночас небажання звертатися до старшого, багатство бажань, з одного боку, і обмеженість сил, досвіду, можливості для їх здійснення – з іншого, заперечення авторитетів, захоплення ідеальним і сумніви в тому, що ідеальне може бути в нашому буденному житті” [142, 163]. Самооцінка підлітка вкрай нестійка. Дитина хоче бути достатньо красивою, здібною, розумною. Її психічні й фізичні якості неодмінно повинні відповідати образу мужності/жіночності. Якщо ж можливості й бажання в чомусь не збігаються, тоді думка про себе падає одразу й за всіма пунктами. Перші спроби самооцінки при недостатньому життєвому досвіді можуть сприяти вибору деструктивної статеворольової поведінки, закріпленню негативних рис, небажаних особистісних якостей.

Хлопчики самостверджуються, займаючись спортом, виконуючи „чоловічу роботу”. Дівчатка зазвичай допомагають матерям „по господарству”.

Негативна статеворольова соціалізація хлопчиків пов’язана з надмірною несміливістю й низькою самооцінкою, дівчаток – з невмінням поважати й любити себе, прислухатися до власних потреб і почуттів. „Багато дівчаток втрачають внутрішній зв’язок зі своїм життєвим началом, своєю життєвою силою”. Вони стають образливими, злісними, нечутливими [186, 123].

Центральним новоутворенням підліткового віку є почуття дорослості як особлива форма самосвідомості. Дитина починає претендувати на рівні права з дорослими, хоча й фізично, і психологічно, і соціально вона ще не готова включитися в доросле життя. Нова позиція найчастіше виявляється в зовнішньому вигляді й манерах. „...Хлопчик, який зовсім недавно рухався вільно, легко, починає ходити перевальцем, опустивши руки глибоко в кишені й спльовуючи через плече. У нього можуть з’явитись сигарети й обов’язково – нові вислови. Дівчина починає ревно порівнювати свій одяг і зачіску зі зразками, які вона бачить на вулиці й на обкладинках журналів, виплескуючи на маму емоції з приводу наявних розбіжностей”. Спроби наслідувати дорослих виглядають незграбними й смішними, однак „підліткові корисно пройти через таку школу нових відносин, навчитися брати на себе різноманітні ролі” [89, 287 – 288].

Ще однією формою самосвідомості в підлітковому віці стає „Я-концепція”, яка об’єднує в собі „Я” реальне (уявлення про себе, оцінка своїх різноманітних якостей) і „Я” ідеальне (уявлення про те, яким я хочу бути). Коли ідеальний образ надто відрізняється від образу реального, підліток стає невпевненим, ранимим, агресивним. Якщо ж ідеальні уявлення цілком досяжні, тоді дитина прагне до бажаного образу, починає розвивати в собі необхідні якості мужності/жіночності, самостверджується [89, 292 – 293]. У дівчаток-підлітків „ідеальне й реальне „Я” об’єднуються у відносно несуперечливій системі”, у хлопчиків – „збільшується неузгодженість ідеального й реального „Я” [55, 93].

Таким чином, формування цілісного образу „Я”, у якому гармонійно поєднуються мрії й реальність, розвиток внутрішнього світу, прийняття нового фізичного вигляду, сприяють позитивній статеворольовій соціалізації підлітка. Усвідомлюючи своє чоловіче/жіноче начало й ураховуючи власні потреби, дитина починає розуміти унікальність свого призначення у світі.

Необхідною й важливою умовою розвитку особистості хлопчика/дівчинки – підлітка стають взаємини з ровесниками своєї статі, які дають можливість порівнювати себе з іншими, рівними за віком, досвідом, силами, удосконалювати свою чоловічу/жіночу індивідуальність, роблять життя цікавим, насиченим, емоційним. У процесі взаємин з ровесниками своєї статі дитина може реально оцінити власні сильні й слабкі сторони, накопичує досвід соціального спілкування, набуває умінь і навичок статеворольової поведінки.

Провідною діяльністю в цей період стає інтимно-особистісне спілкування, потреба в якому задовольняється при дружніх відносинах. Підліток прагне мати близького друга, який уміє вислухати й поспівчувати. Підлітковий вік ще називають віком пошуку іншої людини. „Пошук іншого – це одночасно й пошук самого себе, своєї індивідуальності. Індивідуальність людина набуває там, де вона навчається здійснювати вчинки – робити вибір, який ґрунтується на передбаченні своїх дій для інших” [2, 515].

Дівчатка в дружніх відносинах цінують інтимність, поступливість, емпатію; для хлопчиків більш значимі вірність і надійність друга.

Окрім близьких друзів, підлітки мають багато знайомих, об’єднуються в групи й компанії за взаємною симпатією, спільними інтересами, заняттями, способами розважання. В одностатевих групах дитина порівнює власну статеворолову поведінку з поведінкою ровесників, усвідомлює свою статеву й сексуальну тотожність з іншими, переконується, що вона „нормальна”, така само, „як і всі” представники її статі. Обговорення заборонних тем з ровесниками дозволяє підліткові краще зрозуміти себе, усвідомити природність своїх переживань, дещо розрядити їх напруженість. Схвалення, отримане від товаришів, допомагає дитині подолати невпевненість у своїх силах, сумніви у власній цінності, відчути себе особистістю.

Ровесники відіграють важливу роль у житті підлітка. Під їхнім впливом дитина може змінитися зовсім несподівано. Один стає дерзким, грубим, самовпевненим, а інший, навпаки, – тихим, ранимим, згодним підкорятися більш сильному товаришеві. Оскільки підлітки-ровесники формально рівноправні, то їхні взаємини складаються по-різному. Кожна дитина може опинитися і в ролі командира, і в ролі підлеглого.

Для хлопчиків і дівчаток-підлітків характерна моральна нестійкість. Більшість дітей цього віку вважають дуже важливим виправдати очікування значимих для них людей, отримати їхнє схвалення. Під поганим впливом діти іноді здійснюють вчинки, про які потім жалкують: уживання алкоголю, наркотиків, куріння, насилля, дитяча проституція.

У підлітковому віці яскраво виражене прагнення дитини до самостійності й незалежності. Фізичне дозрівання одночасно є соціальним символом, знаком дорослішання, змужніння. Хлопчики й дівчатка поступово засвоюють нові зразки дорослої поведінки. „Світ ровесників тим і привабливий, що тут можна перевірити, приміряти до себе, глибше зрозуміти світ дорослих, прилучитися до нього” [108, 80]. Для хлопчика-підлітка ознакою дорослості є його прагнення до все більшої незалежності й автономії, для дівчинки – здатність до близьких і щирих взаємин з дорослими, подругами й друзями.

Самооцінка підлітка формується під впливом рівняння його на ті моральні цінності й вимоги, які прийняті в колі ровесників. У групі хлопчиків, де найбільше цінується фізична сила, слабка дитина може перестати поважати себе, тоді як фізично розвинутий ровесник почувається героєм.

Статеворольова соціалізація підлітка буде позитивною в тій групі ровесників, де визнаються загальнолюдські цінності, де існує можливість подальшого розвитку особистості, удосконалення своєї чоловічої/жіночої індивідуальності, де складаються близькі, щирі, дружні взаємини. Позитивній статеворольовій соціалізації сприяють творча й спортивна діяльність.

Негативне ставлення до власного тілесного вигляду, низька самооцінка, замкненість і надмірна сором’язливість, відсутність можливості спілкування з ровесниками своєї статі, непопулярність підлітка в групі ровесників чи неприйняття його групою, потрапляння під поганий вплив негативно впливають на статеворольову соціалізацію дитини [108, 76 – 99].

У підлітковому віці вторинні статеві ознаки починають сприйматися як такі, а не просто як особливості зовнішності людини. Змінюється сприйняття статеворольової поведінки. Взаємні „зачіпання” хлопчиків і дівчаток тепер розцінюються як прояв до себе інтересу й уваги. Специфічними особливостями жіночої статеворольової поведінки є: сором’язливість і кокетство, які характеризують особливу жіночу сприйнятливість, реакцію на присутність представників чоловічої статі. „Чоловіча поведінка” передбачає активність, рішучість, упевненість.

Дитина в отроцтві переживає необхідність розв’язання такого життєвого завдання, як установлення близьких відносин з особами іншої статі. Дружба з хлопчиком (дівчинкою) вчить ніжності, турботі й чуйності, дозволяє осмислити статеві ролі чоловіка й жінки, оволодіти особливостями статеворольової поведінки.

Дані Ю.Гаврилова й О.Меренкова свідчать, що для підлітка більш важливою є фізична привабливість, а не внутрішні достоїнства протилежної статі. Хлопчики 10 – 14 років, вибираючи в подруги дівчаток, ураховують такі критерії: красиве обличчя й фігура – 56%, приємна посмішка – 30%, доброта – 33%, уміння прощати – 16%, поступатися – 9%. Дівчаткам найбільше подобається в хлопчиках: красиве обличчя – 62%, очі – 31%, доброта – 36%, сміливість – 30%, уміння поступатися в суперечці – 73%, здатність прощати образу – 12% [33, 55].

Найвищою формою статевого потягу є кохання – глибоке індивідуальне почуття, направлене на конкретну людину.

У період підліткового кохання зберігається й властиве попередньому періоду прагнення до спілкування, спільних ігор з дівчинкою (хлопчиком), що подобається. Закоханий постійно думає про об’єкт своїх почуттів, ревнує. Особлива увага звертається на один компонент зовнішності, наприклад, на колір і довжину волосся, колір очей і т. ін. У цьому віці „може подобатись якась дівчинка (хлопчик), а заодно і її подруга (товариш), причому не на шкоду почуття до „основного” об’єкта, а саме завдяки йому [69, 149]. Підлітки мріють про велике, вірне й вічне кохання, часто закохуються в естрадних співаків і кінозірок.

Підлітково-юнацький період називають періодом гіперсексуальності. У цей час значною є інтенсивність статевого потягу, який носить характер експериментування. „Необмежені можливості еротичних уявлень і фантазій при обмежених можливостях їх реалізації можуть створювати потужне заряджене емоційне поле, яке часом підштовхує до екстремальних форм сексуальної поведінки”. Отримувані в цьому віці відомості про сексуальні відносини нерідко викликають негативні емоції: обурення, потрясіння, огида. Сексуальна свідомість підлітка перебуває на стадії формування, а сексуальність ще ізольована від інших складових кохання [57, 179 – 180].

Намагаючись ствердитись серед ровесників, довести свою дорослість або заради інтересу багато підлітків вступають у сексуальні відносини. Однак якщо статева близькість двох зрілих люблячих один одного людей позитивно впливає на їх фізичне й психічне здоров’я, то сексуальні контакти в підлітковому віці можуть призвести до психічних травм. Раннє статеве життя часто стає причиною розчарування у своїх ідеалах, робить дитину грубою, цинічною, негативно впливає на її статеворольову соціалізацію. Хлопчики й дівчатка-підлітки емоційно не готові для сексу. Статеві стосунки в цьому віці позбавлені духовності, інтимності, обмежуються простою фізіологією. Діти повинні знати про це, уміти впоратися зі своїми почуттями й переживаннями, контролювати власну статеворольову поведінку, нести відповідальність за здійснювані вчинки.

Взаємини з дорослими й передусім з батьками – ще одна важлива сторона життя підлітків. Вплив батьків уже обмежений. Стосунки з дорослими відсуваються на другий план. Думка ровесників набуває особливої цінності. Але, незважаючи на те, що хлопчики й дівчатка підліткового віку прагнуть бути самостійними й незалежними, вони все ж дуже потребують батьківської любові й турботи, їхнього розуміння, терпіння й підтримки. Дорослий залишається життєвим ідеалом, зразком ставлення до людей.

Підліток розуміє, що він стає все більш знаючим і вмілим, багато на що здатен сам. Він уже орієнтується у світі суспільних відносин, у своєму внутрішньому світі, може дотримуватись правил дорослої поведінки. Він протестує й ображається, коли його контролюють, нав’язують свої думки й смаки. Дорослим необхідно з особливою повагою й тактом ставитися до дитини, яка росте, до її чоловічого/жіночого достоїнства, її бажань.

Однією з особливостей дорослих є статеве просвітництво підростаючого покоління. Дитина повинна отримати повну інформацію про зміни, які відбуваються в її організмі в період статевого дозрівання, про сексуальність, про шкоду раннього статевого життя, венеричні захворювання. Деякі відомості підліткові краще дізнатися раніше, „коли їх значимість ще не така велика, а інтерес до цієї інформації є вираженням загальних пізнавальних інтересів, а не особливої його направленості” [108, 276 – 279].

Надзвичайно важливою є роль батьків на цьому перехідному етапі. Участь батька й матері у вихованні своїх дітей, партнерські, демократичні взаємини, міцні духовні зв’язки в сім’ї, турботливе ставлення батьків один до одного й до дітей, прийняття дорослішання сина/дочки, направленість на удосконалення його/її чоловічої/жіночої індивідуальності сприяють позитивній статеворольовій соціалізації хлопчиків і дівчаток підліткового віку.

Любов, схвалення, підтримка батька роблять сина сильним і цілеспрямованим, допомагають дочці повірити у свою жіночу привабливість. Завдяки материнській любові й увазі дитина відчуває себе потрібною, усвідомлює власну неповторність й самоцінність, незважаючи на всі свої дійсні й мнимі недоліки. У сім’ях де є взаємоповага й взаємодопомога, де всі члени сім’ї піклуються один про одного, діти переживають підлітковий вік більш спокійно, „безболісно” й входять у світ дорослих з почуттям власної гідності.

Однак життєві обставини не завжди складаються найкращим чином. Багато батьків не можуть чи не хочуть перебудувати свої взаємини з дітьми, які подорослішали. Вони продовжують ставитись до дитини як до маленької, всіляко керуючи нею. Можна спостерігати й протилежну ситуацію, коли батьки надають дітям зайву самостійність, поступово випускаючи їх з-під контролю. Внаслідок неправильної позиції дорослих підліток замикається в собі чи відсторонюється від батьків і знаходить зразки для наслідування серед ровесників.

Гіперопіка чи відсутність контролю й уваги по відношенню до дітей, нехтування проблемами хлопчиків/дівчаток, засвоєння дитиною негативних форм статеворольової поведінки, аморальна поведінка батьків негативно впливають на статеворольову соціалізацію підлітків [108, 56 – 93].

Дані С.Завражина показали, що половина опитаних підлітків з яскраво вираженою деструктивною направленістю статеворольової поведінки виховувались в атмосфері морального розкладання, а більша частина батьків досліджуваних притягалась до карної й адміністративної відповідальності [47, 48 – 49].

У системі взаємин діти – дорослі важливу роль відіграють педагоги, діяльність яких спрямована на виховання здорової, цілісної й гармонійно розвинутої особистості чоловіка й жінки. Статеве виховання хлопчиків і дівчаток-підлітків передбачає формування в них навичок спілкування й співробітництва з представниками протилежної статі, виховання культури стосунків статей, статеве просвітництво, допомогу в освоєнні статевих ролей і способів саморегуляції статеворольової поведінки. Підлітковий вік – найвідповідальніший у плані формування особистості майбутніх чоловіків і жінок. На цьому етапі дорослим необхідно докласти максимальних зусиль у процесі статевого виховання хлопчиків і дівчаток. Однак зараз ні батьки, ні педагоги не використовують цей шанс повною мірою.







Дата добавления: 2015-08-10; просмотров: 658. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Аальтернативная стоимость. Кривая производственных возможностей В экономике Буридании есть 100 ед. труда с производительностью 4 м ткани или 2 кг мяса...

Вычисление основной дактилоскопической формулы Вычислением основной дактоформулы обычно занимается следователь. Для этого все десять пальцев разбиваются на пять пар...

Расчетные и графические задания Равновесный объем - это объем, определяемый равенством спроса и предложения...

Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Кишечный шов (Ламбера, Альберта, Шмидена, Матешука) Кишечный шов– это способ соединения кишечной стенки. В основе кишечного шва лежит принцип футлярного строения кишечной стенки...

Принципы резекции желудка по типу Бильрот 1, Бильрот 2; операция Гофмейстера-Финстерера. Гастрэктомия Резекция желудка – удаление части желудка: а) дистальная – удаляют 2/3 желудка б) проксимальная – удаляют 95% желудка. Показания...

Ваготомия. Дренирующие операции Ваготомия – денервация зон желудка, секретирующих соляную кислоту, путем пересечения блуждающих нервов или их ветвей...

Пункты решения командира взвода на организацию боя. уяснение полученной задачи; оценка обстановки; принятие решения; проведение рекогносцировки; отдача боевого приказа; организация взаимодействия...

Что такое пропорции? Это соотношение частей целого между собой. Что может являться частями в образе или в луке...

Растягивание костей и хрящей. Данные способы применимы в случае закрытых зон роста. Врачи-хирурги выяснили...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.012 сек.) русская версия | украинская версия