Навчальний матеріал. Пункт 1. Інструкції:прочитайте пункт 1., та проаналізуйте в якості агентів гендерної соціалізації учителів й товариство однолітків.

Інструкції: прочитайте пункт 1., та проаналізуйте в якості агентів гендерної соціалізації учителів й товариство однолітків.

 

До агентів (інститутів) соціалізації молоді відносять, окрім сім'ї і школи, товариство однолітків, „значущих інших" сусідів, друзів, учителів, засоби масової інформації, книги тощо.

Значущість агентів соціалізації на різних етапах життєвого шляху різна. В період дитинства (первинної соціалізації) головну роль відіграють сім'я, групи однолітків, відповідні засоби масової інформації, школа, „значущі інші". Надалі, в період вторинної соціалізації, коли вже соціалізований індивід входить в нові сфери об’єктивного світу, особливо значущі освітні інститути (освітні заклади), товариства однолітків, засоби масової інформації. Саме тут формується середовище, яке сприйме індивід, з яким він себе ідентифікує, і існування якого він підтримує.

Універсальним агентом гендерної соціалізації є товариство однолітків як своєї, так і протилежної статі. Оцінюючи будову тіла і поведінку дитини у світлі своїх, значно жорсткіших, ніж у дорослих, критеріїв маскулінності/фемінінності, однолітки тим самим підтверджують чи ставлять під питання її статеву ідентичність і статеворолеві орієнтації. Особливо велика роль однолітків для хлопчиків, у яких статеворолеві нормативи та уявлення (яким повинен бути справжній чоловік) зазвичай жорсткіші і завищеніші, ніж у дівчаток.

Невідповідна гендерній ролі поведінка особливо сильно шкодить популярності серед хлопчиків. У ряді досліджень було показано, що хлопчики, які грають і з дівчатками, більше піддаються насмішкам з боку однолітків і менш популярні в їх середовищі, ніж ті, хто підпорядковується статеворолевим стереотипам. Хлопчачі товариства виступають як джерело чоловічих моделей і сфера реалізації маскулінних якостей. У препубертатний період починається „чоловічий протест", який характеризується негативізмом стосовно дівчат і формуванням особливого „чоловічого", підкреслено грубого й різкого стилю спілкування. Однолітки нав'язують свої цінності, постачають „відповідну" інформацію. А батьки не мають що протиставити підліткам у впливі на їх дитину.

Велику роль у статевій ідентифікації хлопчиків-підлітків відіграють дівчатка-підлітки. Статева ідентифікація хлопчиків залежить від співставлення себе з жіночими образами: хлопчик починає усвідомлювати свою мужність тоді, коли він усвідомлює в оточуючих його дівчатках майбутніх жінок. У той же час у дівчаток переживання жіночності прямо не пов'язано з інтеграцією чоловічих образів.

Однолітки також є головним посередником у залученні дитини до усталеної в суспільстві системи сексуального символізму. Порушення статеворолевої поведінки дитини сильно відбивається на ставленні до нього однолітків: фемінінні хлопчики відкидаються хлопцями, проте їх охоче приймають дівчата, а маскулінних дівчат легше приймають хлопчики, ніж дівчата.

Однак інформація, що надходить цим каналом, багато в чому недостовірна і вкрай однобічна. Саме цим шляхом з покоління в покоління передаються хибні стереотипи і міфи про чоловічу і жіночу сексуальність, і від яких потім дуже важко позбавитися. Між тим, як вважає І. С. Кон, однолітки, вплив яких так жахає учителів і батьків, якщо їх попередньо навчити, можуть надати дорослим неоціненну допомогу, передаючи інформацію іншим. На Заході давно вже відмінно зарекомендував себе інститут так званих „однолітків-консультантів". Він існує і в школах, і в університетах і є дуже ефективним як у профілактиці наркоманії та психічних розладів, так і в сексуальній просвіті.

Однією з детермінант гендерної соціалізації учнів є погляди вчителів на проблему статевої диференціації в процесі навчання. Дотримуючись традиційних стереотипів про жіночі й чоловічі ролі, вчителі, які самі дуже сильно страждають від гендерної нерівності, свідомо чи неусвідомлено передають ці погляди дітям, посилюючи дію інших агентів гендерної соціалізації. В учительському середовищі, так само як і в усьому українському суспільстві, упереджене ставлення до здатності жінок успішно конкурувати з чоловіками в найпрестижніших сферах діяльності, до яких належить бізнес і політика. Хоча 62,4 % жінок-учителів і 53,1 % чоловіків допускають, що жінка здатна стати хорошим підприємцем, близько 33,4 % респондентів висловлюють сумніви з приводу цього. Причому серед чоловіків їх частка сягає 39,7 %. А приблизно кожний десятий як серед чоловіків, так і серед жінок, переконаний у нездатності жінки стати хорошим бізнесменом. їх ставлення до жінок-підприємців є негативно-насторожене. Активне включення жінок у бізнес підтримують незалежно від статі лише 21.9 % опитаних учителів загальноосвітніх закладів.

Щодо ставлення учителів до політичної участі жінок, то тут видно вплив традиційної дихотомії приватної і суспільної сфер, коли жінка уособлюється з приватним життям, а чоловік — з суспільним. Передовсім це характерно для чоловічої частини педагогічних працівників. Активну участь жінок у політичному житті заохочують 43,9 % опитаних учителів-чоловіків і 68,3 % жінок. Однак активна участь не тотожна рівноправній участі. Усунення жінок від „великої політики", від процесу прийняття важливих політичних рішень сприймається в учительському середовищі без особливого неспокою. Лише 45,9 % опитаних жінок і 36,2 % чоловіків вважають, що жінки повинні бути представлені на всіх рівнях і в усіх політичних структурах нарівні з чоловіками. І ще 42,3 % жінок і 39,6 % чоловіків хоч і визнають принципову важливість жіночого представництва в аполітичних структурах, але не розглядають його як безумовно необхідне та обов'язкове. Активність жінок у боротьбі за свої права підтримують 44,5 % опитаних жінок і 35,8 % чоловіків. Загалом відмінності статей у володінні владою і престижем більшою частиною учителів сприймаються як належне, що підтверджує стійкість у педагогічному середовищі гендерних стереотипів стосовно статусу жінки в суспільстві.

32,1 % опитаних педагогів-чоловіків і 17,2 % учительок повністю згідні, що основними сферами діяльності жінок мають бути сфери обслуговування, освіти, охорони здоров'я й деякі інші, які в суспільній свідомості вже давно сприймаються як „жіночі". Питома вага вчительства, що розділяє таку точку зору, досить велика (відповідно. 35,7 % і 40,9 %). Відносно невеликою є частка вчителів, які вважають, що жінки можуть нарівні з чоловіками служити в армії і міліції (17,8 %). При цьому, ця думка не залежить від статі респондентів.

44.5 % опитаних педагогів (45 % жінок і 42,6 % чоловіків) вважають, що чоловіки, так само як і жінки, повинні виконувати всю домашню роботу. Приблизно стільки ж респондентів (43,7 %), незалежно від статі, приймають цю точку зору частково. Для цієї частини опитаних характерний розподіл домашньої роботи на..чоловічу" і „жіночу".

Вплив гендерних стереотипів відбивається на формуванні уявлень учителів про успішність життєвого шляху і кар'єри випускниць шкіл. Більшість учителів-жінок так чи інакше пов'язують благополуччя своїх випускниць з материнством, подружнім життям.

На відміну від учительок, учителям-чоловікам приватна сфера уявляється важливішою для досягнення випускницями шкіл життєвого успіху. Багато з них соціальне благополуччя дівчат пов'язують передовсім з вдалим одруженням.

Дискримінація за статевою ознакою не завершується в школі, а відчувається під час вступу до вузів. Принаймні. 19,2 % опитаних учителів вважають, що легше вступати у вузи хлопцям, а 5,1 % -дівчатам.

Фемінізоване вчительське середовище сприйнятливе до проблем соціального становища і прав жінок. Але реагує на нерівність між чоловіками і жінками досить помірковано. Не сумніваючись, визнають відсутність соціальної рівності між чоловіками і жінками 38,3 % опитаних учителів шкіл Тернопільщини. А для найбільшої частини (45,3 %) характерна гнучкіша позиція, заснована на визнанні часткової нерівності, тобто „не завжди",,.не у всьому", „в окремих сферах", „стосовно деякої частини чи окремих жінок" тощо.

Учителі-чоловіки стосовно визнання жіночої нерівноправності мало чим відрізняються від інших чоловіків. Вони майже вдвічі рідше, ніж жінки, відмічають наявність нерівноправності між чоловіками і жінками (відповідно 27,2 і 40,8 %), а переважна частина помічає тільки окремі факти нерівноправності, не усвідомлюючи всієї глибини і серйозності відмінностей (56,8 %). Результати опитування свідчать, що чимало вчителів загальноосвітніх шкіл залишаються невпевненими щодо власних гендерних позицій, не переконаними в необхідності розвитку андрогінних властивостей, сповідують ідеологію компліментарності чоловічих та жіночих ролей.

Узагальнені результати роботи груп учителів з гендерного виховання учнів засвідчують, що вони „часто" або „іноді":

- неоднаково залучають хлопчиків і дівчаток до навчальної, спортивної та громадської роботи в статево-змішаних групах; не звертають увагу на статевий сепаратизм дітей в іграх, заняттях, спілкуванні;

- диференціюють вимоги до поведінки, тон та характер звертання до учнів залежно від статі вихованців;

- неоднаковою мірою заохочують хлопців і дівчат до користування навчальним і спортивним інвентарем, до різних видів змагань, спортивних ігор, позакласної та позашкільної роботи;

-- нав'язують статеві стереотипи на зразок „дівчатка цього не роблять",..цього не годиться робити хлопчикові", „ти ж не дівчинка (хлопчик), щоб..." тощо;

- не звертають увагу дітей на рекламу, газетні й журнальні ілюстровані матеріали, які нав'язують традиційні стереотипи, статеві ролі чоловіків і жінок;

- не обговорюють з хлопчиками й дівчатками проблеми поведінки статей (етичні, психологічні, соціальні), що стосуються рівності та взаємозамінності їхніх ролей у сім'ї та суспільстві;

- не привертають увагу дітей до експлуатації жіночого тіла в торгівельній рекламі, брутальних висловів у популярних радіо і телепрограмах, які принижують гідність чоловіка і жінки;

- і, нарешті, сам учитель не завжди є живим прикладом андрогінної гендерної поведінки.

Статеві стереотипи залишаються досить поширеними серед педагогічних колективів, переважно жіночих за складом, і поглиблюють диференціацію соціально-психологічних вимог та очікувань стосовно статей.