Пункт 2. Інструкції:прочитайте пункт 2., та проаналізуйте діяльність шкільного психолога зі статевого виховання учнів.

Інструкції: прочитайте пункт 2., та проаналізуйте діяльність шкільного психолога зі статевого виховання учнів.

Важливе місце в статевій соціалізації учнівської молоді займає шкільна психологічна служба. Поряд з іншими напрямками своєї діяльності шкільний психолог покликаний: виявляти рівень сексуальної освіченості учнів, їх готовність до подружнього життя, разом з вчителями і батьками формувати програму статевого виховання, планувати індивідуальну роботу з учнями; розробляти і здійснювати разом з батьками і вчителями програму підготовки молоді до сімейного життя із врахуванням їх розвитку на кожному віковому етапі; вивчати ті психологічні особливості дитини, які можуть у майбутньому обумовити виникнення певних труднощів чи відхилень в її психосексуальному розвитку; попереджувати можливі ускладнення, пов'язані зі статевим дозріванням; сприяти створенню здорового психологічного клімату в школі, в кожному класі, оптимізувати форми міжстатевого спілкування; здійснювати діагностично-корекційну роботу з учнями, що мають відхилення в психосексуальному розвитку, в міжстатевих стосунках, в статевій поведінці; діагностувати особистісні та емоційно-вольові особливості учнів, що перешкоджають нормальному статевому розвитку, і здійснювати їх корекцію; виявляти і усувати психологічні причини порушень міжстатевих стосунків учнів; консультувати адміністрацію школи, учителів, класних керівників, батьків з психологічних проблем статевого виховання дітей; проводити індивідуальні і групові консультування з питань статі, шлюбу, сім'ї, міжстатевих стосунків і т.д. Уся різноманітність прийомів і методів роботи психолога в школі в руслі розглядуваної проблеми покликана peaлізувати чотири функції: інформаційну, комунікативну, експертно-аналітичну і функцію психологічної допомоги і підтримки.

Сьогодні існує два напрямки діяльності шкільного психолога зі статевого виховання учнів: актуальний і перспективний. Актуальний напрямок орієнтований на вирішення злободенних проблем, пов’язаних з тими чи іншими труднощами в статевому вихованні і розвитку учнів, порушеннями в їх статевій поведінці, міжстатевому спілкуванні тощо. Перспективний напрямок спрямований на розвиток індивідуальності кожної дитини, на формування її психосексуальної готовності до сімейного життя. Ці два напрямки нерозривно пов'язані між собою: психолог, вирішуючи перспективні завдання, надає конкретну допомогу учням, їх батькам, вчителям. І все-таки головна мета шкільної психологічної служби пов'язана з перспективним напрямком її діяльності.

Кілька слів з приводу позиції практичного психолога. Передусім, вона в стосунках зі школярами має забезпечувати йому авторитет дорослого, спеціаліста, особистості, але не педагога. Шкільний психолог не мас: сприйматися дітьми як ще один вчитель. У них різні позиції і за завданнями, за стильовими характеристиками, і за тими очікуваннями, які вони формують у школярів.

По-друге, позиція психолога мас забезпечувати його доступність для спілкування зі школярем, формувати у нього впевненість у конфіденційності всього, що відбувається в стінах психологічного кабінету. Було виділено декілька розповсюджених варіантів позицій психолога у стосунках зі школярами: 1) психолог – лікар, психіатр; 2) психолог - адвокат дитини; 3) психолог - довірена особа; 4) психолог - ”масовик-затейник”.

По-третє, школяр мас право відмовитися від взаємодії з психологом у будь-яких формах. Психологічне тестування, консультування, корекція не можуть бути для нього обов'язковими. І діти мають знати про це своє право. Інше питання, як психолог зуміє подолати природне бажання будь-якого школяра якнайшвидше скористатися даним йому правом.

Значне місце в роботі шкільного психолога зі статевого виховання учнів займає психологічна профілактика, коли він на основі своїх знань і досвіду проводить роботу з попередження можливих відхилень у психосексуальному розвитку, в статевій поведінці, в міжстатевих стосунках, по створенню психологічних умов, максимально сприятливих для запобігання цих відхилень. Завдання психопрофілактики тут можна представити таким чином: а) відповідальність за дотримання в школі психолого-педагогічних умов, необхідних для повноцінного психосексуального розвитку; б) своєчасне виявлення відхилень у міжстатевому спілкуванні учнів; в) попередження можливих ускладнень у зв'язку з переходом учнів у пубертатний період; г) розробка і реалізація розвиваючих програм для учнів різного віку із врахуванням завдань статевого виховання кожного вікового етапу; д) створення сприятливого психологічного клімату в школі, в кожному класі, оптимізація форм міжстатевого спілкування.

У руслі психопрофілактичного напрямку психолог проводить наступні заходи:

1. Розробляє і реалізує розвиваючі програми для учнів різного віку із врахуванням завдань статевого виховання кожного вікового етапу. Програми реалізуються в навчальній та позаурочній роботі зі школярами.

2. Попереджує можливі ускладнення у зв'язку з переходом учнів на наступний віковий ступінь, особливо, маючи на увазі статеве дозрівання дітей і їх прагнення до самовизначення в дорослому житті.

3. Запобігає формуванню хибних уявлень про статеву мораль, шлюбно-сімейні стосунки, психологію міжстатевих стосунків.

4. Пропагує психолого-педагогічні знання серед вчителів і учнів.

5. Керує гуртками для учнів з вивчення питань психології та сексуальності.

6. Виявляє джерела негативного впливу на психосексуальний розвиток особистості учнів і розробляє рекомендації педагогам для блокування чи нейтралізації їх впливу на учнів.

7. Консультує класних керівників і проводить іншу необхідну роботу для попередження сексуальних порушень, відхилень, збочень, а також алкоголізму та наркоманії серед учнів.

8. Допомагає працівникам шкільної бібліотеки в комплектації її фондів психолого-педагогічною літературою, орієнтованої на підготовку майбутнього сім'янина.

Психологічна допомога за своєю орієнтованістю може надаватися: самому учневі в зв'язку з проблемами (статевими, психологічними, моральними, інформаційними), які його хвилюють; молодій парі однокласників, які відчувають проблеми в міжстатевому спілкуванні; батькам, у яких виникають труднощі в статевому вихованні дітей; учителям, класним керівникам, які звертаються за кваліфікованою консультацією.

За своїм характером психологічна допомога може полягати: в рекомендації організаційних заходів (щось змінити, порекомендувати кудись звернутися, домовитись про консультацію зі спеціалістом, організувати бесіду, лекцію з якоїсь проблеми, порадити книгу); в рекомендації методів пізнання партнера, шляхів поліпшення статевого виховання в сім'ї тощо; у виявленні причин труднощів психосексуального розвитку; в здійсненні психотерапевтичних і психокоригуючих впливів.

Однією з часто вживаних форм статевої соціалізації учнів є вечори запитань і відповідей, які мають свої переваги перед лекціями і бесідами. По-перше, питання задаються анонімно, по-друге, не встановлюється така офіційна регламентація часу. Тому учні тут бувають активнішими, самостійнішими, нерідко піддають сумніву пояснення своїх педагогів і намагаються відстоювати свої погляди. Залишаючись в сховищі анонімності, підліток слухає відповідь на своє запитання, сприймає виступ авторитетних людей, що спеціально прийшли на вечір, як звернення до нього особисто. В той же час це сторонні люди, вони об'єктивні, їх дійсно можна не соромитися. Вони ні про що не стануть потім нагадувати, докопуватися. Необхідною умовою для проведення вечора запитань і відповідей є вивішування скриньки для записок з питаннями.

Шкільний психолог повинен орієнтуватися в переліку тих питань, які ставляться учнями. А їх можна згрупувати таким чином:

1. Питання, що стосуються зовнішніх форм спілкування юнаків і дівчат (як поводити себе з хлопцями (дівчатами)? як дякувати за танець? чи може дівчина зустрічатись одночасно з кількома хлопцями?).

2. Питання про зв'язок кохання з іншими моральними почуттями (Чи буває дружба без кохання і кохання без дружби? Що краще - скромність чи відвертість у відносинах дівчини з юнаком? Де межа між коханням і ревнощами?).

3. Питання, що стосуються суттєвих проявів кохання (чи можна цілуватися в 15 років? що таке секс? чи повинно кохання бути безмежним?).

4. Питання щодо складних ситуацій в інтимних стосунках учнів (що мені робити, якщо я його кохаю, а він не звертає на мене уваги? що я повинна робити, якщо моїй подрузі сподобався мій хлопець?).

5. Питання про ставлення дорослих до дружби та кохання в шкільному віці (мені 16 років, а мама не дозволяє зустрічатися з хлопчиком. Як довести їй, що вона не права? чому вчителі заважають дружбі хлопчиків і дівчат?).

6. Питання, що стосуються шлюбно-сімейних стосунків (чому шлюб дозволено з 17/18 років? що потрібно для сімейного щастя? чому розпадаються сім'ї? чи може дівчина ініціювати шлюб?).

Один з напрямків консультативної роботи шкільного психолога з проблем статевого виховання є телефон довір'я. Не секрет, що в 14-15 років учень рідко звернеться до психолога з доброї волі (тут і соромливість, і невпевненість і т.п.). Психологічна допомога по телефону - одна з найбільш адекватних для учнівської психології форм соціально-психологічної допомоги, особливо з проблем статевого виховання. По телефону можна розповісти про свої проблеми, залишаючись анонімним, а отже, не боячись бути висміяним, підданим санкціям і викриттям, не ховаючи своїх слабкостей, страхів, помилок. Важливо, що не хтось інший, а ти сам контролюєш ситуацію і в будь-яку хвилину можеш вийти з контакту, повісивши трубку. Ефективним буває й консультування з проблем статевого виховання батьків, які часто теж віддають перевагу телефону довір’я. У результаті опитування шкільних психологів та учнів, що звертались за психологічною консультацією, було виділено такі категорії запитів учнів по телефону довір’я: суб'єктивні переживання - соромливість і тривожність, дисморфофобія. що перешкоджають спілкуванню, в т. ч. і міжстатевому: проблема „хлопчики-дівчатка" поза сексуальною сферою: секс і вагітність; взаємини з батьками і вчителями.

Основним засобом психологічної корекції в експериментальній роботі служив соціально-психологічний тренінг. Завдання цього виду психологічної допомоги - підвищення знань у галузі психології спілкування, культури міжособистісних стосунків, психогігієни статевого життя, покращання взаєморозуміння; розгляд невербальних і вербальних способів комунікації; оволодіння принципами „зворотного зв'язку", вмінням використовувати різні стратегії поведінки, вирішувати проблеми і конфліктні ситуації; підвищення самооцінки школярів, відповідальності за свою поведінку; сприяння адекватній статеворолевій ідентифікації тощо. Наприклад, за рахунок різноманітних ситуацій спілкування, що відтворюються в групі, її учасник починає краще розуміти помилки, які він до цього часу допускав у контактах з людьми, природу цих помилок і конкретні недоліки власного характеру. Він здобуває глибші знання про себе та інших, а головне, завдяки тренінгу відпрацьовує навички спілкування взагалі, міжстатевого спілкування зокрема.