Пункт 3.

Інструкції: прочитайте пункт 3., та стисло законспектуйте сутність третього компоненту методики виховання учнів у процесі статеворольової соціалізації.

Третій компонент методики статеворольового виховання школярів – упорядкування педагогічних ситуацій, сутність яких полягає у створенні умов для позитивної статеворольової соціалізації, допомоги школяреві / школярці в набутті навичок саморегуляції статеворольової поведінки. „Упорядкування педагогічних ситуацій” націлене на надання індивідуальної допомоги хлопчикам і дівчаткам, юнакам і дівчатам у розв’язанні проблемних життєвих ситуацій, які виникають у процесі життєдіяльності виховних організацій.

Школярі змінюють себе в активному ставленні до середовища, у спілкуванні з іншими хлопчиками й дівчатками, юнаками й дівчатами, у суб’єктивному сприйнятті навколишньої дійсності. Статеві ролі й культуру стосунків статей вони засвоюють з допомогою значимих близьких, емоційно прив’язаних до них людей, які спілкуються й співробітничають з ними, допомагають повірити кожному хлопчикові й дівчинці у власні сили, правильно ними розпорядитися, напружуючи, розвиваючи, але не надриваючи для саморозкриття, стараючись вийти за межі можливого, але не ставлячи нереальні завдання, які ведуть до розчарування в собі, інших і житті взагалі. Разом з тим, як зростає віра в дитину, зміцнюється її воля. Наприклад, домінантою стає для підлітка мета реалізувати себе тільки в сексуальній сфері тоді, коли педагоги не вірять в нього, не дають йому шанс бути оціненим у якомусь іншому виді діяльності, творчості.

Умови для негативної статеворольової соціалізації створюють батьки й педагоги, коли не розуміють дитину, не вміють любити її такою, якою вона є, не залишають за нею права вибору, якою їй стати. Наприклад, хлопчикам-підліткам не дають можливості бути самостійними, самоутвердитись, дівчаткам не можуть створити атмосферу духовності, емоційної прив’язаності, душевної теплоти; хлопчикам і дівчаткам молодшого шкільного віку – адаптуватися до шкільного життя, повірити у власні сили, освоїти ролі школяра / школярки, набути компетентності в предметно-практичній діяльності; старшокласникам – здійснити статеворольове самовизначення (індивідуальне й професійне).

Негативній статеворольовій соціалізації сприяють засоби масової комунікації, коли нав’язують взаємостосунки між „телечоловіками” й „тележінками”, які часто мають винятково сексуальний характер або забарвлені в сексуальні тони, а також стереотипи маскулінності, фемінінності, які відкидають багатогранність людських стосунків. У зв’язку з цим „упорядкування педагогічних ситуацій” повинне бути націлене на формування багатогранного цілісного „образу Я”, багатогранних щирих взаємостосунків статей, індивідуальних проявів статеворольової поведінки з допомогою індивідуальних бесід, спільно організовуваних різноманітних творчих справ, дискусій на теми, спрямовані на розв’язання проблем, що виникають у певному класі, певній виховній організації з конкретними дівчатками й хлопчиками, дівчатами і юнаками, які потребують індивідуальної допомоги.

„Упорядкування педагогічних ситуацій” позитивної статеворольової соціалізації досягається батьками й педагогами шляхом довірливого спілкування, віри в дитину, створення атмосфери захищеності, стимулювання до самовдосконалення жіночої /чоловічої індивідуальності на основі варіативності статеворольового репертуару, орієнтації на гуманні творчі стосунки статей.

Індивідуальна допомога хлопчикам і дівчаткам, юнакам і дівчатам у розв’язанні проблемних життєвих ситуацій, які виникають у процесі реальної життєдіяльності виховних організацій, доцільна на суб’єктивному й об’єктивному рівнях. Ситуації об’єктивного типу націлені на засвоєння статевих ролей як реалізації соціальних приписів, які передбачають створення сприятливих умов навколишнього світу, можливостей для пізнавальної, творчої діяльності, духовно й емоційно насиченого життя, нормального, повноцінного розвитку школярів, включаючи й сексуальний. Упорядкування педагогічних ситуацій об’єктивного типу сприяє накопиченню позитивного досвіду статеворольової поведінки відповідно до статеворольових і соціальних вимог. Наприклад, упорядкування ситуацій об’єктивного типу („Ми – партнери”, „Ми – друзі / подруги”, „Ділові стосунки”, „Емоційно-міжособистісне спілкування”) допомагали засвоєнню норм статеворольової поведінки, прийнятих у суспільстві, виховній організації.

Упорядкування ситуацій суб’єктивного типу, наприклад, використання методу ретроспекції зі старшокласниками допомагає дівчатам та юнаками проаналізувати тип сім’ї, у якій проходило їхнє дитинство, відрефлексувати сильні й слабкі сторони свого статеворольового виховання, витоки комплексів власної статеворольової поведінки, які заважають у розв’язанні проблемних життєвих ситуацій, що виникають у процесі реальної життєдіяльності виховних організацій.

Таким чином, сучасна педагогічна реальність характеризується організацією й позитивних, і негативних педагогічних ситуацій. Тому складовою методики виховання школярів у процесі статеворольової соціалізації є упорядкування педагогічних ситуацій, не фіксований рівень психосексуального розвитку окремої дитини, а динамічна взаємодія між індивідуальними особливостями, можливостями дівчинки, дівчини / хлопчика, юнака, наявним у них досвідом, конкретними умовами життя й реальною статеворольовою поведінкою.

Упорядкування педагогічних ситуацій статеворольової соціалізації містить такі компоненти:

- засвоєння дитиною соціального досвіду поведінки як представника певної статі;

- формування готовності до її перетворення, можливість зміни позиції й стереотипів статеворольової поведінки;

- динамізм та інтенсивність отримання інформації про норми статеворольової поведінки, прийняті в суспільстві, і готовність до індивідуальних варіацій статеворольового репертуару, партнерських стосунків.

Для „упорядкування педагогічних ситуацій” статеворольової соціалізації школярів важливо вчити студентів і педагогів сприймати неминучу реальність педагогічної ситуації й займати активну позицію, підходити до неї з точки зору можливості її зміни, управління через спільну взаємодію й спілкування, надання їй педагогічного смислу. Невміння „упорядкувати ситуацію” статеворольової соціалізації – причина багатьох розчарувань і невдач у педагогічній професії вихователів і дітей у шкільному житті.

У ході статеворольового виховання школярів необхідно звертати увагу на створення таких педагогічних умов:

- повага достоїнства дитини, її внутрішніх почуттів, переживань;

- уміння узгоджувати педагогічні зусилля з реальною ситуацією суспільства й індивідуальними особливостями конкретної дитини;

- знання закономірностей психосексуального розвитку хлопчиків і дівчаток шкільного віку з урахуванням вікових етапів у процесі статеворольової соціалізації;

- установка на виявлення прихованих можливостей особистості, індивідуальності школяра / школярки для більш повної самореалізації, стимулювання до самовдосконалення жіночої / чоловічої індивідуальності;

- уміння педагога довірливо, дружньо й відповідально спілкуватися з дитиною.

Високий рівень статеворольової вихованості визначається такими характеристиками:

- розвинутою здатністю й підготовленістю до реалізації статеворольового репертуару (дочка – мати – дружина – подруга – господиня дому – співробітниця; син – чоловік – друг – господар дому – начальник – підлеглий та інші ролі);

- готовністю до гнучких партнерських стосунків на основі адекватних уявлень про чоловічі й жіночі ролі;

- усвідомленими знаннями про норми моралі, прийняті в суспільстві;

- адекватним ставленням до свого тілесного вигляду;

- відповідальним ставленням до своєї статеворольової поведінки;

- здатністю до любові, емпатії (співпереживання), саморозкриття, самореалізації, відкритістю до почуттів інших; умінням оцінювати не тільки зовнішні достоїнства людини, але і її внутрішні якості;

- уміннями й навичками різноманітних форм комунікації, що відповідають соціальним очікуванням суспільства;

- поважливим ставленням до осіб обох статей, уміннями й навичками функціонально-рольових, емоційно-міжособистісних стосунків;

- толерантним ставленням до поведінки інших, якщо вона не завдає шкоди оточуючим;

- прагненням до самовдосконалення; гнучкими позиціями в стосунках з особами своєї й протилежної статі, що ґрунтуються на взаєморозумінні, взаємодовірі, взаємоповазі.

 

Питання для самоконтролю

1. Як тлумачиться поняття „методика”?

2. В чому сутність першого компоненту методики виховання учнів у процесі статеворольової соціалізації?

3. В чому сутність другого компоненту методики виховання учнів у процесі статеворольової соціалізації?

4. В чому сутність третього компоненту методики виховання учнів у процесі статеворольової соціалізації?