Пункт 3.Інструкції: прочитайте пункт 3., та стисло законспектуйте сутність третього компоненту методики виховання учнів у процесі статеворольової соціалізації. Третій компонент методики статеворольового виховання школярів – упорядкування педагогічних ситуацій, сутність яких полягає у створенні умов для позитивної статеворольової соціалізації, допомоги школяреві / школярці в набутті навичок саморегуляції статеворольової поведінки. „Упорядкування педагогічних ситуацій” націлене на надання індивідуальної допомоги хлопчикам і дівчаткам, юнакам і дівчатам у розв’язанні проблемних життєвих ситуацій, які виникають у процесі життєдіяльності виховних організацій. Школярі змінюють себе в активному ставленні до середовища, у спілкуванні з іншими хлопчиками й дівчатками, юнаками й дівчатами, у суб’єктивному сприйнятті навколишньої дійсності. Статеві ролі й культуру стосунків статей вони засвоюють з допомогою значимих близьких, емоційно прив’язаних до них людей, які спілкуються й співробітничають з ними, допомагають повірити кожному хлопчикові й дівчинці у власні сили, правильно ними розпорядитися, напружуючи, розвиваючи, але не надриваючи для саморозкриття, стараючись вийти за межі можливого, але не ставлячи нереальні завдання, які ведуть до розчарування в собі, інших і житті взагалі. Разом з тим, як зростає віра в дитину, зміцнюється її воля. Наприклад, домінантою стає для підлітка мета реалізувати себе тільки в сексуальній сфері тоді, коли педагоги не вірять в нього, не дають йому шанс бути оціненим у якомусь іншому виді діяльності, творчості. Умови для негативної статеворольової соціалізації створюють батьки й педагоги, коли не розуміють дитину, не вміють любити її такою, якою вона є, не залишають за нею права вибору, якою їй стати. Наприклад, хлопчикам-підліткам не дають можливості бути самостійними, самоутвердитись, дівчаткам не можуть створити атмосферу духовності, емоційної прив’язаності, душевної теплоти; хлопчикам і дівчаткам молодшого шкільного віку – адаптуватися до шкільного життя, повірити у власні сили, освоїти ролі школяра / школярки, набути компетентності в предметно-практичній діяльності; старшокласникам – здійснити статеворольове самовизначення (індивідуальне й професійне). Негативній статеворольовій соціалізації сприяють засоби масової комунікації, коли нав’язують взаємостосунки між „телечоловіками” й „тележінками”, які часто мають винятково сексуальний характер або забарвлені в сексуальні тони, а також стереотипи маскулінності, фемінінності, які відкидають багатогранність людських стосунків. У зв’язку з цим „упорядкування педагогічних ситуацій” повинне бути націлене на формування багатогранного цілісного „образу Я”, багатогранних щирих взаємостосунків статей, індивідуальних проявів статеворольової поведінки з допомогою індивідуальних бесід, спільно організовуваних різноманітних творчих справ, дискусій на теми, спрямовані на розв’язання проблем, що виникають у певному класі, певній виховній організації з конкретними дівчатками й хлопчиками, дівчатами і юнаками, які потребують індивідуальної допомоги. „Упорядкування педагогічних ситуацій” позитивної статеворольової соціалізації досягається батьками й педагогами шляхом довірливого спілкування, віри в дитину, створення атмосфери захищеності, стимулювання до самовдосконалення жіночої /чоловічої індивідуальності на основі варіативності статеворольового репертуару, орієнтації на гуманні творчі стосунки статей. Індивідуальна допомога хлопчикам і дівчаткам, юнакам і дівчатам у розв’язанні проблемних життєвих ситуацій, які виникають у процесі реальної життєдіяльності виховних організацій, доцільна на суб’єктивному й об’єктивному рівнях. Ситуації об’єктивного типу націлені на засвоєння статевих ролей як реалізації соціальних приписів, які передбачають створення сприятливих умов навколишнього світу, можливостей для пізнавальної, творчої діяльності, духовно й емоційно насиченого життя, нормального, повноцінного розвитку школярів, включаючи й сексуальний. Упорядкування педагогічних ситуацій об’єктивного типу сприяє накопиченню позитивного досвіду статеворольової поведінки відповідно до статеворольових і соціальних вимог. Наприклад, упорядкування ситуацій об’єктивного типу („Ми – партнери”, „Ми – друзі / подруги”, „Ділові стосунки”, „Емоційно-міжособистісне спілкування”) допомагали засвоєнню норм статеворольової поведінки, прийнятих у суспільстві, виховній організації. Упорядкування ситуацій суб’єктивного типу, наприклад, використання методу ретроспекції зі старшокласниками допомагає дівчатам та юнаками проаналізувати тип сім’ї, у якій проходило їхнє дитинство, відрефлексувати сильні й слабкі сторони свого статеворольового виховання, витоки комплексів власної статеворольової поведінки, які заважають у розв’язанні проблемних життєвих ситуацій, що виникають у процесі реальної життєдіяльності виховних організацій. Таким чином, сучасна педагогічна реальність характеризується організацією й позитивних, і негативних педагогічних ситуацій. Тому складовою методики виховання школярів у процесі статеворольової соціалізації є упорядкування педагогічних ситуацій, не фіксований рівень психосексуального розвитку окремої дитини, а динамічна взаємодія між індивідуальними особливостями, можливостями дівчинки, дівчини / хлопчика, юнака, наявним у них досвідом, конкретними умовами життя й реальною статеворольовою поведінкою. Упорядкування педагогічних ситуацій статеворольової соціалізації містить такі компоненти: - засвоєння дитиною соціального досвіду поведінки як представника певної статі; - формування готовності до її перетворення, можливість зміни позиції й стереотипів статеворольової поведінки; - динамізм та інтенсивність отримання інформації про норми статеворольової поведінки, прийняті в суспільстві, і готовність до індивідуальних варіацій статеворольового репертуару, партнерських стосунків. Для „упорядкування педагогічних ситуацій” статеворольової соціалізації школярів важливо вчити студентів і педагогів сприймати неминучу реальність педагогічної ситуації й займати активну позицію, підходити до неї з точки зору можливості її зміни, управління через спільну взаємодію й спілкування, надання їй педагогічного смислу. Невміння „упорядкувати ситуацію” статеворольової соціалізації – причина багатьох розчарувань і невдач у педагогічній професії вихователів і дітей у шкільному житті. У ході статеворольового виховання школярів необхідно звертати увагу на створення таких педагогічних умов: - повага достоїнства дитини, її внутрішніх почуттів, переживань; - уміння узгоджувати педагогічні зусилля з реальною ситуацією суспільства й індивідуальними особливостями конкретної дитини; - знання закономірностей психосексуального розвитку хлопчиків і дівчаток шкільного віку з урахуванням вікових етапів у процесі статеворольової соціалізації; - установка на виявлення прихованих можливостей особистості, індивідуальності школяра / школярки для більш повної самореалізації, стимулювання до самовдосконалення жіночої / чоловічої індивідуальності; - уміння педагога довірливо, дружньо й відповідально спілкуватися з дитиною. Високий рівень статеворольової вихованості визначається такими характеристиками: - розвинутою здатністю й підготовленістю до реалізації статеворольового репертуару (дочка – мати – дружина – подруга – господиня дому – співробітниця; син – чоловік – друг – господар дому – начальник – підлеглий та інші ролі); - готовністю до гнучких партнерських стосунків на основі адекватних уявлень про чоловічі й жіночі ролі; - усвідомленими знаннями про норми моралі, прийняті в суспільстві; - адекватним ставленням до свого тілесного вигляду; - відповідальним ставленням до своєї статеворольової поведінки; - здатністю до любові, емпатії (співпереживання), саморозкриття, самореалізації, відкритістю до почуттів інших; умінням оцінювати не тільки зовнішні достоїнства людини, але і її внутрішні якості; - уміннями й навичками різноманітних форм комунікації, що відповідають соціальним очікуванням суспільства; - поважливим ставленням до осіб обох статей, уміннями й навичками функціонально-рольових, емоційно-міжособистісних стосунків; - толерантним ставленням до поведінки інших, якщо вона не завдає шкоди оточуючим; - прагненням до самовдосконалення; гнучкими позиціями в стосунках з особами своєї й протилежної статі, що ґрунтуються на взаєморозумінні, взаємодовірі, взаємоповазі.
Питання для самоконтролю 1. Як тлумачиться поняття „методика”? 2. В чому сутність першого компоненту методики виховання учнів у процесі статеворольової соціалізації? 3. В чому сутність другого компоненту методики виховання учнів у процесі статеворольової соціалізації? 4. В чому сутність третього компоненту методики виховання учнів у процесі статеворольової соціалізації?
|
