Пункт 3. Інструкції:прочитайте пункт 3., та проаналізуйте тренінги та ігрові вправи, орієнтовані на формування статеворольової поведінки.

Інструкції: прочитайте пункт 3., та проаналізуйте тренінги та ігрові вправи, орієнтовані на формування статеворольової поведінки.

У роботі психологів експериментальних шкіл використовувалися різноманітні тренінги:

1. Тренінг впевненості в собі. Змістовно-впевнена поведінка проявляється як здатність: сказати „ні"; відверто говорити про почуття і вимоги; встановлювати контакти, починати і завершувати бесіду; відкрито висловлювати позитивні і негативні почуття. Формально така поведінка реалізується в міміці, жестикуляціях; використанні Я; контактах очей: поставі; інтонаціях. У ході дослідження виділено основні характерне гики впевненої поведінки: емоційність і експресивність мови; уміння протистояти і атакувати, висловлювати власну думку; відсутність спроб сховатися за невизначеними формулюваннями: сприйняття похвали і адекватна самооцінка; імпровізація тощо.

Кожному членові тренінгової групи пропонувалось продемонструвати в даній гіпотетичній ситуації невпевнену, агресивну і впевнену відповіді. Психолог міг створювати будь-яку ситуацію, наприклад:

- Ви вловлюєте погляд привабливого юнака (дівчини). Знаєте, що він (вона), можливо, цікавиться Вами. Ви підходите і кажете...

- Ваш колега (подруга) влаштував (ла) Вам зустріч з незнайомою особою протилежної статі, не попередивши Вас. Ви заявляєте йому (їй)...

- Друг (подруга) розповідає в товаристві історію про Вашу симпатію. Ви заявляєте йому (їй)...

2. Комунікативний тренінг, мета якого полягала в зниженні тривожності, пов'язаної з міжособистісним спілкуванням та вправлянні комунікативних навичок. Одним з важливих факторів формування у школярів уміння спілкування є організація педагогічно доцільної комунікативної практики. За визнанням фахівців, цінним є розширення міжособистісних контактів школярів, що виходять за рамки навчальних занять. Беручи участь у позанавчальній діяльності, школярі вчаться спільному плануванню, проектуванню, розподілу функцій, рівнопартнерській діалогічній взаємодії.

З метою розвитку комунікативної культури у школярів в експериментальних школах організовувались так звані „психологічні театри", в основі діяльності котрих було покладено оригінальну „ігротехніку": одні учні - „актори" - розігрували уявні ситуації - спілкування друзів, закоханих, стосунки в сім'ї тощо, інші - „глядачі" — рефлексували сценічні імпровізації, аналізували логіку вчинків героїв сцен. Психологічний театр давав змогу розвивати у школярів уміння моделювати свою поведінку, передбачати реакції партнерів, запобігати і долати конфлікти, орієнтуватися в нестандартних ситуаціях тощо.

3. Релаксаційний тренінг, спрямований на навчання прийомам релаксації, особливо для боротьби зі специфічними страхами, комплексами чи тривожністю. З цікавістю учні приходять на заняття, де вчать релаксації, вмінню розслаблятися. Коли людина відчуває напруження, „затисненість", тривогу, вона може допомогти собі, розслабляючись за допомогою простих прийомів, які допомагають не лише відчути себе комфортніше і спокійніше а й створити умови для виваженішої, обдуманішої поведінки, яка не приносить шкоди інтересам іншої людини. Процедура тренінгових занять зводиться до проведення циклів „напруження-розслаблення" для різних частин тіла з тим, щоб релаксувати відповідні групи м'язів. При цьому необхідно зосереджуватися лише на тих групах м’язів, які напружуються і розслаблюються, і не напружувати інші м'язи.

З метою психологічного тренінгу школярів залучали до таких ігор і завдань:

а) „Знайти Приємну Руку";. Всі стають один навпроти одного із закритими очима, протягують перед собою руки і обмацують руки сусідів. Гра закінчується, коли кожний знаходить свою Приємну Руку;

б) парна гра „Нумо, Дзеркальце, скажи... ";. Треба водити пальцями по обличчю напарника і розповідати йому, „які у нього брови, очі, ніс..."'. Тут важливо включити фантазію і не соромитися красивих слів;

в ) „Їжачок, розвернись!";. Один з партнерів вкладається на килимок в позі сплячого малюка, а інший легкими, лагідними погладжуваннями всього тіла доводить його до такого стану, коли йому хочеться перевернутись на спину і „підставити животик";

г) „Сліпий і Провідник";. Провідник бере Сліпого за руку і веде вздовж учасників групи, водячи рукою Сліпого по волоссю, голові, обличчю учасників, слідкуючи за їх реакцією. Сліпий у цей час розповідає про свої відчуття;

д) „Взнай за голосом";. Діти стають у коло, обирається ведучий. Він стає в центр кола і намагається вгадати дітей за голосом;

є) „Асоціація";. Ведучий жестами, мімікою зображає одного з учнів класу, його особливості, звички. Інші діти вгадують, кого він зображує;

є) „Передача почуттів дотиками";. Один з учасників стає в центр кола і закриває очі. Він знає, що до нього будуть по черзі підходити інші учасники і дотиком спробують передати одне з чотирьох почуттів: страх, радість, цікавість, сум. Про те, яке саме почуття йому буде передане, учасники домовляються наперед. Завдання — визначити за дотиками, яке почуття передавалось;

ж) „Знайомство руками";. Попарно учасники сідають один проти одного, закривають очі, їх завдання: із закритими очима, обов'язково мовчки, зустрітися один з одним руками, „познайомитися", потім „посваритися"', далі „помиритися" і „попрощатися".

Таких ігор може бути багато. Основна їх особливість у тому, що вони дають змогу відпрацювати реальні почуття, створити стосунки між школярами у психологічно безпечній формі, зняти окремі конвенційні бар’єри у спілкуванні (тілесні, емоційні, сексуальні), дають досвід спілкування нетрадиційною мовою (почуттів, тіла, жестів тощо). Це дає можливість кожному учасникові проявити себе, побачити себе й інших з дещо незвичної точки зору. Ще один метод психокорекції - аутотренінг. Експеримент засвідчив, що його використання як засобу статевого і морального виховання ефективним буде лише тоді, коли навіювання не лише реалізується, але й приносить задоволення школяреві. А тому необхідно стимулювати реалізацію навіювань, заохочувати школярів при їх здійсненні.

Систему ігрових вправ, орієнтованих на навчання міжстатевому спілкуванню, було названо ігровим тренінгом. Мета тренінгу формулювалась для школярів однозначно: навчитись розуміти інших людей, бачити себе, розкривати себе тощо. Окрім цього, з учнями обговорювались обов'язкові умови проведення ігор, без дотримання яких тренінг результатів не дасть. В експериментальній роботі використовувались такі ігри: „Інтерв'ю", „Міміка і жести", „Метафора", „Бачення інших", „Стратегія в діалозі", „Узгодженість" тощо.

Питання для самоконтролю

1. Які форми статевої соціалізації школярів приведені в розділі?

2. У чому полягає діяльність шкільного психолога зі статевого виховання?