Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Види емоцій та почуттів




Доверь свою работу кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Класифікація емоцій за суб’єктивною цінністю. Емоції можна класифікувати залежно від суб'єктивної цінності переживань. Так, Б.І.Додонов вирізняє наступні види подібних "цінних" емоцій.

1. Альтруїстичні – переживання, що виникають на основі потреб у сприянні, допомозі іншим людям: бажання принести іншим людям радість і щастя, почуття тривоги за їхню долю, співпереживання, почуття надійності, відданості, співчуття.

2. Комунікативні – виникають на підставі потреби в спілкуванні: бажання спілкуватися, ділитися думками і переживаннями, почуття симпатії, прихильність, почуття поваги до когось, почуття вдячності, бажання заслужити схвалення від близьких і шанованих людей.

3. Глоричні – пов’язані з потребою в самоствердженні, славі: прагнення завоювати визнання, повагу, почуття враженого самолюбства і бажання взяти реванш, почуття гордості, пере­ваги, задоволення тим, що виріс у власних очах, підвищив цінність своєї особистості.

4. Практичні – визначаються успішністю чи неуспішністю діяльності, труднощами її здійснення і завершення: бажання досягти успіху в роботі, почуття напруження, захопленість роботою, приємна втома, приємне задоволення від результатів своєї праці.

5. Романтичні – проявляються у прагненні до всього незвичайного, таємного: чекання чогось незвичайного і дуже хорошого, світлого, хвилююче почуття сприйняття зміненого довкілля: все здається іншим, незвичайним, сповненим особливої значимості, таємничості.

6. Гностичні – пов’язані з потребою в пізнавальній гар­монії: прагнення щось зрозуміти, пізнати суть явищ, почуття здивування або нерозуміння, вагання; почуття ясності або неясності, непевності думки; нестримне прагнення долати суперечності у своїх судженнях, привести все в систему; почуття здогаду, близькості вирішення; радість відкриття істини.

7. Естетичні – пов’язані з ліричними переживаннями: потреба в красі, почуття витонченого, почуття піднесення і величного, насолода звуками, почуття хвилюючого драматизму, почуття світлого суму поетично-споглядального стану, почуття душевної м'якості, почуття рідного, близького, приємність спогадів про минуле, гірко-приємне почуття самотності.

8. Гедонічні – пов’язані із задоволенням потреби в тілесному і душевному комфорті: насолода приємними фізичними відчуттями від смачної їжі, тепла, сонця тощо, почуття безтурботності, спокою, знемоги, почуття веселощів, приємна бездумна збудженість, хтивість.

9. Акизитивні — виникають у зв’язку з інтересом до нако­пичення, колекціонування: прагнення нагромадження, радість у зв'язку зі збільшенням своїх нагромаджень; приємне почут­тя при спогляданні своїх зібрань.

10. Мобілізаційні (пугнічні) – походять від потреби в подоланні небезпеки, інтересі до боротьби: потреба в гострих відчуттях, захопленість ризиком, почуття спортивного азарту, рішучість, спортивна злість, почуття сильного вольового та емоційного напруження, мобілізація своїх фізичних і розумових здібностей.

Інші класифікації емоцій та почуттів.Г.С.Костюк зазначає, що переживання людини дуже різноманітні, і щоб у них розібратися, їх поділяють на види за змістом, характером того ставлення людини до об’єктивної дійсності, яке в них виявляється, ступенем їх розвитку, силою й особливостями їх прояву. Відповідно до цього всю різноманітність людських переживань можна поділити на дві групи:

І – переживання, що є відображенням ситуативного ставлення людини до певних об'єктів – емоції

ІІ – переживання, в яких виявляється стійке й узагальнене ставлення до них – почуття.

Емоції поділяються на прості, що є безпосереднім відображенням взаємовідношень людини з тими чи іншими об'єктами, і складні, в яких це відображення має опосередкований характер. За силою, характером прояву і стійкістю серед емоцій виділяються афекти і настрої.

За змістом виділяють насамперед моральні, інтелектуальні та естетичні почуття. Деякі з них можуть набирати характеру пристрастей.

Прості емоції.Викликаються безпосередньо дією на організм тих чи інших об'єктів, пов’язаних із задоволенням його первинних потреб. Вони виникають у зв’язку з відчуттями їх властивостей. Останні (кольори, запахи, смаки тощо) бувають нам приємні чи неприємні, можуть викликати задоволення чи незадоволення. Емоції, безпосередньо пов’язані з відчуттями, називаються емоційним тоном відчуттів. Він виникає, зокрема, під час сприймання об’єктів, пов’язаних із задоволенням первинних потреб людини. Емоційний тон відчуттів і сприймань відіграє важливу роль у діяльності людини. Він регулює її дії, спонукаючи її шукати одні об'єкти й уникати інших, відмовлятися, захищатися від них.

Складні емоції.В процесі життя і діяльності людини елементарні її переживання перетворюються на складні емоції, пов’язані з розумінням їх об’єктів, усвідомленням їх життєвого значення.

До складних емоцій, зазначає Г.С.Костюк, належать радість, смуток, страх, гнів, сором тощо. К.Ізард називає їх «фундаментальними (базовими) емоціями», які мають свій спектр психологічних характеристик і зовнішніх проявів. Він виділяє 10 базових емоцій: п’ять позитивних і п’ять негативних.

Позитивні емоції:

1. Інтерес (як емоція) – позитивний чи негативний стан, що сприяє розвитку навичок і умінь, засвоєнню знань, мотивує навчання. Інтерес – одна з фундаментальних природних емоцій і вважається домінуючою серед усіх емоцій нормальної, здорової людини. На свідомому рівні ключові детермінанти інтересу – це новизна, зміни навколишнього середовища. Їх джерела: як навколишнє середовище, так і уява, пам’ять, мислення. Інтерес характеризується відносно високим ступенем задоволення, впевненості в собі й помірним ступенем імпульсивності і напруження. Емоція радості часто супроводжує інтерес. Саме емоція інтересу разом з пізнавальними структурами й орієнтаціями спрямовує пізнання і дії, відіграє важливу роль у розвитку суспільного життя і в підтримці міжособистісних стосунків.

2. Здивування – це емоційна реакція на раптові обставини. Вона породжується різким збільшенням нервової стимуляції. Зовнішньою причиною здивування є раптова, несподівана подія. Здивування триває недовго, в цей момент думки відсутні, розумова діяльність призупиняється і суб'єкт не знає точно, як реагувати. Виникає тільки почуття невизначеності, створене раптовою, несподіваною подією. Самовпевненість і величина напруження при здивуванні значно вища, ніж за будь-якої з негативних емоцій. Здивування виконує функцію виведення нервової системи зі стану, в якому вона в даний момент перебуває, і пристосування її до раптових змін у нашому оточенні. Здивування не має чітко вираженого позитивного чи негативного знака.

3.Радість – це позитивний емоційний стан, пов'язаний з можливістю досить повно задовольнити актуальну потребу, вірогідність чого в цей момент була невелика і невизначена. Радість характеризується відчуттям упевненості й значимості, почуттям, що ти любиш і тебе люблять, супроводжується короткочасною самозадоволеністю, задоволеністю оточенням і всім світом. Прояви переживання радості мають широкий спектр: від активності до споглядання. Радість може виникати при зменшенні стимуляції від негативного емоційного стану, при впізнаванні добре знайомого або при творчих зусиллях. На психологічному рівні радість може підсилювати стійкість до фрустрації і сприяти впевненості в собі та мужності. Розслаблюючий вплив радості захищає людину від руйнуючого впливу постійного пошуку успіху. Радість взаємодіє з іншими емоціями та зі сприйманням і пізнанням. Радість може гальмувати дію, але вона також може сприяти інтуїції та творчості.

4. Сором – негативний стан, що виражається в усвідомленні невідповідності особистих думок, вчинків і зовнішності не тільки очікуванням оточуючих, а й особистим уявленням про поведінку і зовнішність. Переживання сорому починається з раптового й інтенсивного, підсиленого усвідомлення свого "Я". Усвідомлення "Я" настільки домінує у свідомості, що когнітивні процеси різко гальмуються, збільшується кількість помилок. "Я" стає маленьким, безпорадним і відчуває поразку і невдачу. Сором має дві функції, які визначають його роль в еволюції. Він збільшує чутливість індивіда до думок і почуттів інших і, таким чином, сприяє соціальній адаптації та соціальній відповідальності. Сором може відігравати значну роль у розвитку самоконтролю і самостійності. Часто сором може призвести до страждань і депресії.

5. Провина – інтенсивне відчуття власної неправоти щодо людини чи групи людей. Провина може відчувати до себе, коли людини розуміє, що її вчинок заходить у суперечність з її характером. Провини стимулює мисленнєві процеси, пов’язані з усвідомленням провини та пошуком шляхів виправлення ситуації. Провина – емоція, схожа на сором, оскільки також виникає в результаті неузгодженості очікуваної й реальної поведінки. Однак сором можуть породити будь-які помилки, вина ж виникає при порушеннях морального характеру, причому в ситуаціях, у яких людина відчуває особисту відповідальність.

Негативні емоції:

1. Горе – це реакція на втрату. Воно зводиться головним чином до страждання і суму, хоча часто є комбінацією афективних структур, до яких належать страх, почуття провини і гніву.Горе є біологічно адаптивним, виступає як чинник соціального згуртування. Сильне горе може зробити людину більш сприйнятливою до захворювань.

2. Гнів – емоційний стан, негативний за знаком, як правило, проявляється у формі афекту. Має стенічний характер, мобілізує енергію для самозахисту і надає індивіду відчуття активності та сили. Причини гніву: відчуття фізичної або психологічної перешкоди на шляху до мети, особиста образа. Низькі рівні гніву можна стримувати впродовж тривалого часу. Крайні вибухи гніву шкідливі для здоров'я. Переживання гніву характеризується високим рівнем напруження та імпульсивності. Почуття впевненості в собі під час гніву значно вище, ніж під час будь-якої негативної емоції. Ситуації, що спричинюють гнів, часто викликають відразу і зневагу.

3. Відраза – це реакція на щось суб'єктивно дуже неприємне, негативний емоційний стан, спричинений зіткненням (фізична взаємодія, комунікація) з об'єктами (предметами, людьми, обставинами тощо), які не відповідають ідеологічним, моральним та естетичним принципам і установкам суб'єкта.

4. Презирство пов'язано з почуттям переваги. Це основний афективний компонент забобонів і пересудів. Презирство – найбільш холодназ усіх трьох емоцій, пов'язаних з ворожістю, і є афективним компонентом «холоднокровних» руйнівних тенденцій.

5. Страх – негативний емоційний стан, що виникає при одержанні суб'єктом інформації про можливе заподіяння шкоди його життєвому благополуччю, реальну або уявну загрозу. Страх є найбільш небезпечноюзусіх емоцій. Відчуття страху може варіювати від неприємного передчуття до жаху. При слабкій і середній інтенсивності він часто взаємодіє з позитивними і негативними емоціями. Інтенсивний страх призводить навіть до смерті. Під час страху людина відчуває невпевненість, незахищеність і загрозу. Але страх не є тільки злом. Він може бути попереджувальним сигналом і змінювати напрям думок і поведінки людини.







Дата добавления: 2015-08-12; просмотров: 1711. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2022 год . (0.019 сек.) русская версия | украинская версия