Мета і завдання експерименту

Методи управлінсько-педагогічних досліджень – це шляхи, способи пізнання педагогічної дійсності. За допомогою методів педагогіка здобуває інформацію про те чи інше явище, процес, аналізує і обробляє одержані дані, включає їх в систему відомих знань. Тому темп і рівень розвитку управлінської теорії залежить від того, які методи дослідження вона використовує.

Особливості процесу управління потребують заглиблення у різні аспекти цього процесу для ґрунтовного їх дослідження. Управлінські процеси мають неоднозначний характер. Результати навчання, виховання й освіти залежать від одночасного впливу багатьох причин, зумовлених коректною чи некоректною постановкою управлінської задачі. Достатньо змінити вплив одного фактора, щоб результати процесу суттєво відрізнялись один від одного.

Важливим завданням дослідження управлінської задачі є виявлення порядку в процесі, що вивчається, тобто встановлення закономірності. Закономірність — це факт наявності постійного й необхідного взаємозв'язку між реальними феноменами процесу.

На основі емпіричних закономірностей процесу розкриваються теоретичні закони. Закон — суворо зафіксована закономірність. Сучасна наука визначає його як необхідну, внутрішньо властиву природі явищ тенденцію зміни, руху, розвитку, яка характеризує загальні етапи і форми становлення явищ, процесів, систем, що розвиваються. Закони існують незалежно від того, як повно вони розкриті наукою. Пізнання закону дозволяє зрозуміти його дію і правильно використати в інтересах освіти.

Кінцевою метою дослідження є виявлення закономірностей і законів.

У наш час дослідження процесів управління здійснюються за допомогою цілої системи різноманітних методів. До них належать:

1. Традиційні методи. Традиційними називають методи, які управлінська наука дістала у спадок від дослідників, що стояли біля витоків науки управління закладами освіти. До складу традиційних досліджень входять: спостереження, дослідницька бесіда, вивчення й узагальнення досвіду, першоджерел, вивчення шкільної документації, продуктів діяльності педагогічного колективу.

2. Управлінський експеримент (лат. experimentum — проба, дослід). Суть експерименту як методу дослідження полягає у спеціальній організації діяльності педагогічного колективу і учнів, вихователів і вихованців з метою перевірки й обґрунтування наперед розроблених теоретичних припущень, або гіпотез. Якщо гіпотеза знаходить своє підтвердження в практиці, дослідник робить відповідні теоретичні узагальнення і висновки [3,71].

Експерименти класифікують за різними ознаками: спрямованістю, об'єктами дослідження, місцем і часом проведення та ін. Залежно від поставленої експериментом мети розрізняють:

а) констатуючий експеримент, що проводиться на початку дослідження і своїм завданням має з'ясування стану справ у шкільній практиці з тієї чи іншої проблеми;

б) творчо-перетворюючий, коли вчений розробляє гіпотезу, теоретичні основи, здійснює конкретні практичні заходи щодо вирішення досліджуваної проблеми;

в) контрольний, суть якого полягає в застосуванні апробованої методики в роботі інших педагогів та шкіл.

3. Тестування (англ. test – випробовування, перевірка). Тестування – цілеспрямоване, однакове для всіх досліджуваних обстеження, що проводиться в умовах суворого контролю. Від інших способів обстеження тестування відрізняється простотою, доступністю, точністю, можливістю автоматизації. Це дозволяє об'єктивно виміряти характеристики педагогічного процесу, що вивчаються.

В управлінській практиці використовуються різні тести: рівня успішності управлінської діяльності, ступеню сформованості управлінських якостей, моніторинги успішності роботи конкретного педагогічного колективу тощо.

4. Кількісні методи. Використовуються в двох основних напрямках:

а) для обробки результатів спостережень і експериментів;

б) для моделювання, діагностики, прогнозування, комп'ютеризації навчально-виховного процесу.

До першої групи входить статистичний метод, у межах якого здійснюється реєстрація, — виявлення певних якостей педагогічних явищ, кількісні підрахунки наявних чи відсутніх якісних даних у певній послідовності, визначення їхнього місцезнаходження серед об'єктів, що вивчаються; шкалування — присвоєння балів чи інших цифрових показників характеристикам, що досліджуються.

Другу групу репрезентує метод моделювання. Це метод створення і дослідження моделей. Наукова модель — уявна чи матеріально реалізована система, яка адекватно відображає предмет дослідження і здатна замінити його так, що вивчення моделі сприяє отриманню нової інформації про цей предмет. Головна перевага моделювання — можливість охопити систему цілісно [17, 198].

Моделювання в науці управління успішно застосовується для вирішення таких завдань, як поліпшення планування навчального процесу, оптимізація структури керівництва навчальним закладом, управління навчальною, організаційною діяльністю, управління навчально-виховним процесом та ін.

Метод моделювання використовується для вияву й класифікації нових законів, побудови нових теорій та інтерпретації отриманих даних; для вирішення обчислювальних завдань з використанням моделей; для перевірки гіпотези за допомогою тієї чи іншої моделі.

Епоха інноваційного суспільного розвитку підвищує вимоги до сучасного керівника, потребує постійного вдосконалення його фахової майстерності. Так, Державна програма розвитку освіти на 2006–2010 роки визначає як пріоритетний напрям – інноваційний поступ, що буде результативним за умови впровадження ефективної системи безперервної освіти педагогічних працівників. Така система передбачає впровадження нових форм керівництва навчальним закладом, правильної постановки управлінських задач для створення сприятливої атмосфери в колективі [43,31].

Одним із провідних напрямів інтенсифікації та модернізації керівниктва навчальним закладом є експериментально-дослідна діяльність закладів освіти.

Відомо, щодо факторів виникнення інновацій відносяться: творча особистість (носій інновації), наукова ідея (ядро інновації) та експеримент (джерело інновації).

Експеримент – відтворення раніше розробленої методики (технології, моделі) у нових умовах іншими суб'єктами. Експеримент – метод пізнання, за допомогою якого шукається новий спосіб рішення педагогічної задачі, проблеми.

Для розв'язання будь-якої проблеми школи потрібно відібрати інновації (нові для конкретної школи або вдосконалені дидактичні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, технології) впровадження яких дасть змогу “ зняти” визначену проблему і досягти покращення діяльності школи та її результатів.

Обираючи інновацію слід пам'ятати, що зарадити справі може впровадження лише тієї інновації, яка сприятиме розв'язанню проблеми саме конкретної школи. Але педагогічні колективи навчальних закладів освіти як і їх керівники, відчувають серйозні труднощі з питаньекспериментальної роботи, що пов`язані з недостатньою професійною компетентністю освітян у галузі педагогічної інноватики.

Як показує досвід організації експериментальної роботи в закладах освіти, це по-перше, проблема ситуативного, теоретично необґрунтованого використання освітянами педагогічних (зокрема, управлінських) інновацій, що призводить до досить серйозних негативних наслідків, а по-друге, це проблема недостатньої професійної компетентності керівників, що виявляється при розв`язанні суперечностей, які виникають під час впровадження будь-яких освітніх інновацій.

Метою експериментального дослідження є розробка, теоретико-методологічне обґрунтування й реалізація моделі моніторингу якості освіти в навчальному закладі через створення системи управлінських задач як чинника підвищення ефективності управління.

Для управління якістю освіти загальноосвітнього навчального закладу необхідно:

– визначити пріоритетні компоненти якості освіти в навчальному закладі;

– розробити критерії і показники якості освіти на рівні навчального закладу;

– розробити (адаптувати) модель діяльності керівника й педагогічного колективу;

– провести експертне оцінювання змісту освіти: виділити позитивні та негативні моменти;

– провести експертне оцінювання результативності навчально-виховного процесу.

Для проведення експерименту ми обрали одну із актуальних задач управління – інформаційне забезпечення процесу управління, щоб проілюструвати, наскільки правильна постановка управлінської задачі сприяє розв’язанню інших важливих задач і функцій управління.

Інформаційне забезпечення управління загальноосвітнім навчальним закладом розуміється нами як спеціально організована система збору, обробки, збереження та наступного використання чітко визначеного комплексу інформації, яка відображає і забезпечує реалізацію цілей та завдань управління.

Вивчення та узагальнення теоретичних засад інформаційного забезпечення управління педагогічними системами дозволяє стверджувати, що, незважаючи на небагаточисельність досліджень цієї проблеми, основні аспекти її розкриті досить ґрунтовно і широко. Виявлено особливості і роль інформації в управлінні педагогічними системами, визначено та конкретизовано інформаційні джерела, обгрунтовано значення та забезпечення зворотного зв‘язку в інформаційній діяльності суб‘єктів управління, розкрито шляхи надходження інформації до керівників педагогічних систем, всебічно розроблено класифікацію інформації, виокреслено та охарактеризовано методи і засоби збору, обробки, збереження даних, обгрунтовано основні теоретичні засади систематизації управлінської інформації.

Відомі підходи до створення системи інформаційного забезпечення управління загальноосвітніми навчальними закладами ґрунтуються на принципі класифікації інформації за різними підставами, зокрема: періодичність надходження інформації (В.С.Татьянченко), основні напрямки діяльності керівника школи (В.І.Маслов, Г.В.Єльникова, Т.І.Шамова, Т.К.Чемкарьова), функції управління, структура управлінської системи, джерела надходження інформації (А.Є.Капто), дані про стан функціонування основних підсистем загальноосвітнього закладу (Л.І.Даниленко, Ю.А.Конаржевський, А.О.Орлов, Н.М.Островерхова), задачі навчально-виховного процесу (Ю.В.Чернов), критерії оцінки діяльності загальноосвітньої школи (А.Г.Рудзіте).

Учені та практики зазначають, що розробка теоретичних засад діяльності керівника щодо організації дієвої наукової системи інформаційного забезпечення тільки починається. Потребують чіткого визначення та обґрунтування структурні компоненти, принципи та критерії ефективності інформаційного забезпечення управління загальноосвітнім навчальним закладом.

Важливою та малодослідженою залишається проблема розкриття значення, ролі, механізму формування, типізації інформаційних потоків в організації інформаційного забезпечення, які в управлінні педагогічними системами є джерелом фактичних даних для побудови системи інформаційного забезпечення, для вивчення взаємодії та взаємозв‘язків між суб‘єктами управління.

Вимагає оновлення змістовий аспект інформаційної бази даних керівників шкіл, приведення її у відповідність з сучасними вимогами, які стоять перед освітніми установами, щоб вони стали не формальним набором інформації, а дієвим інструментом удосконалення всього процесу управління.

Спостерігається недостатність науково-педагогічної та методичної літератури з питань формування і підвищення інформаційної культури керівників освітніх установ, яка в епоху переходу людства до інформаційного суспільства є необхідною для становлення їх професійної культури [21,20].

У вітчизняній науці поки що немає жодної монографії з досліджуваної нами проблеми, а з наукових доробок радянського періоду можна назвати лише монографію В.В.Васильєва. Це пояснюється, вірогідно, тим, що педагогічно-управлінська інформація порівняно новий вид науково-практичної діяльності в галузі освіти.

Відстеження стану інформаційного забезпечення в процесі практичної управлінської діяльності керівників загальноосвітніх закладів здійснювалось у відповідності з такими показниками: наявність систематизованого змісту інформації, її типізація; відповідність змісту інформації цілям, завданням, вимогам до якості управління (питома семантична ємкість інформації); наявність чітко визначеного комплексу об‘єктів зворотного зв‘язку та своєчасне надходження зворотної інформації; цілеспрямоване формування інформаційних потоків; комплексність використання методів збору інформації; раціональні витрати бюджету робочого часу суб‘єктами управління при досягненні максимально можливих для конкретних умов результатів.

Аналіз теоретичних джерел і отриманих даних дозволив якісний стан інформаційного забезпечення практичної управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів умовно поділити на три рівні: 1 – емпіричний, коли робота з інформацією грунтується на основі досвіду та інтуїції без опори на чіткі положення науки; 2 – науковий, коли вона здійснюється у відповідності з обґрунтованими теоретичними засадами; 3 – оптимальний, коли науковий підхід до побудови системи інформаційного забезпечення поєднується з використанням комп¢ютерних технологій в управлінській діяльності (рис.4):

 

 

Рис.4. Гістограма якісного стану інформаційного забезпечення практичної управлінської діяльності керівників шкіл

 

Наявні емпіричні моделі інформаційного забезпечення не повною мірою відповідають завданням озброєння керівників шкіл стратегічною інформацією, не завжди розкривають механізм отримання тактичної та оперативної зворотної інформації, що стверджує необхідність пошуку єдиної теоретичної основи, загальних методичних підходів для побудови системи інформування, яка вдовольняла б потреби керівників як в тактичній, так і в стратегічній інформації на основі якісної організації зворотних зв'язків.

Результати вивчення стану інформаційного забезпечення управління загальноосвітніми навчальними закладами вказують на необхідність його подальшого удосконалення (табл. 1). Таблиця 1 [34]

Зведені дані результатів анкетування керівників загальноосвітніх закладів

щодо стану інформаційного забезпечення управління школою (фрагмент)

Категорія керівників та їх кількість	Питання, що стосуються стану інформаційного забезпечення	% керівників, які відповіли на питання
Керівники сільських шкіл – 421 Керівники міських шкіл – 119	Наявність у школі дієвої системи інформаційного забезпечення - так - ні - ведеться робота щодо створення	2,9 8,7 88,4
	Наявність чітко визначеного змісту управлінської інформації - так - частково - не визначились з відповіддю
	Наявність чітко виокреслених об¢єктів зворотного зв¢язку - так - частково - ні - не визначились з відповіддю
	Надходження інформації щодо реалізації цілей управління - регулярно - епізодично - не аналізував
	Облік нереалізованих управлінських рішень - обліковував - ні - не відповіли	62,2 27,9 9,9
	Використання комп¢ютера в управлінській діяльності - так - частково - ні
Всього: 540	Самооцінка рівня забезпеченості інформацією управлінської діяльності - високий - вище середнього - середній - низький - утрудняються відповісти	0,7 12,3

 

Типовими недоліками в організації інформаційного забезпечення визначено:

1) неусвідомленість, невизначеність задач управління;

2) недостатня розробка змісту управлінської інформації;

3) незнання, неврахування, інколи свідоме ігнорування фундаментальних принципів побудови та функціонування системи інформаційного забезпечення;

4) невпорядковане функціонування інформаційних потоків;

5) відсутність горизонтальної та вертикальної обробки інформації з різним ступенем узагальнення даних;

6) нерозробленість структурних – вертикальних та горизонтальних – зв¢язків в організації інформаційного забезпечення.

Відтак необхідність пошуку нових наукових способів ведення інформаційної діяльності визначається такими причинами:

1) загальною тенденцією невпинного зростання інформації та удосконалення діяльності керівників;

2) необхідністю подолання стихійності та недоліків в організації інформаційного забезпечення;

3) потребою модернізації змісту управлінської інформації;

4) пошуком ефективних засобів оптимізації інформаційної діяльності керівників освітніх установ.

Таким чином, ми визначаємо, основні задачі свого експерименту, встановлюючи, що, по-перше, інформація, передана по комунікаційних каналах, повинна бути достовірною. Чим менше перекручування інформації, тим більше шансів, що структурні підрозділи успішно справляться з поставленими перед ними задачами.

По-друге, інформація має бути цілеспрямованою, для того, щоб керівники одержували не всю наявну інформацію, а тільки ту її частину, що необхідна їм для оцінки ситуації і підготовки варіантів управлінських рішень.

По-третє, інформація має бути повною і своєчасною. Керівникам і фахівцям не обов'язково знати усе про події, що відбуваються, тому що тоді вони потонуть у дрібницях.

Інформація має бути обов'язково агрегована з урахуванням її споживача. Чим вище рівень ієрархії управління, на якому знаходяться керівники, тим більше має бути ступінь агрегування інформації, що надходить до них. Одною з найважливіших вимог, пропонованих до інформації, – своєчасність її представлення. Інформація швидко старіє, утрачає свою цінність у міру несвоєчасного представлення, приводячи до марної витрати часу, сил і засобів на її передачу і переробку.

Складність інформаційної ситуації в управлінні загальноосвітніми навчальними закладами полягає в тому, що на даному етапі її розвитку накопичено величезний масив інформації, причому, інформація багатоманітна, різного ступеню репрезентативності, з нерівноцінною аргументацією і значною надлишковістю.

Потоки інформації частіше функціонують стихійно, ніж організовано під впливом керівників чи працівників інформаційних служб. При цьому відсутнє єдине теоретичне підґрунтя та уніфікована технологія структуризації інформаційних потоків та елементів процесу управління, що породжує наукові і практичні проблеми, знижує ефективність керівництва навчальними закладами.

Отже, в основу нашого дослідження покладено припущення про те, що розробка теоретично обґрунтованої диференціації та систематизації інформаційних потоків, які функціонують в педагогічних системах, дасть змогу визначити і конкретизувати структуру та зміст інформаційного забезпечення управління загальноосвітнім навчальним закладом, що, в свою чергу, дозволить розробити модель цільового інформування як оптимальний варіант класифікованої інформації, яка є умовою підвищення ефективності наукового управління загальноосвітніми навчальними закладами, що і є нашою основною управлінською задачею.

Для цього нам слід:

– проаналізувати якість інформаційного забезпечення практичної управлінської діяльності керівників загальноосвітніх закладів України.

– розробити та науково обґрунтувати систему диференціації інформаційних потоків і на цій основі визначити структуру та конкретизувати зміст моделі цільового інформаційного забезпечення управління загальноосвітніми навчальними закладами.

– провести експериментальну апробацію моделі цільового інформаційного забезпечення в управлінні загальноосвітніми навчальними закладами.

– розробити методичні рекомендації щодо використання моделі цільового інформаційного забезпечення.

Головним інструментом у побудові системи цільового інформаційного забезпечення розглядається цілеспрямоване формування інформаційних потоків, які є основним видом системоутворюючих зв‘язків процесу управління і дозволяють побачити специфіку закономірностей управлінської діяльності як інформаційної системи.