Реєстрація даних вимірювання температури тіла

Результати щоденного двохразового вимірювання тем­ператури тіла записують у спеціальний температурний листок, який заводять на кожного. Він має такі графи:

а) реєстрація температури за розділами: Т – термін вимірювання, Р – ранкова температура, В – вечірня температура;

б) щоденна реєстрація: частоти пульсу, дихання, артеріального тиску, у разі необхідності – кількості добового діурезу, випорожнень;

в) раз на тиждень визначають масу тіла хворого (у разі необхідності, наприклад при ожирінні, набряках, щоденно або через день).

Після кожного вимірювання температури тіла на від­повідному рівні температурної сітки проставляють точки, які з'єднують прямими лініями. Отримана крива виявляє хід коливань температури тіла за період спостереження за хворим (мал.1).

Поняття про патогенетичні механізми гарячки

Гарячка (febris) – патологічний процес, що характеризується порушенням процесій терморегуляції та під­вищенням температури тіла.

Вона є наслідком дії на центр терморегуляції різних агентів, що викликають підвищення температури тіла,– так званих пірогенних речовин. Ними можуть бути інфек­ційні агенти – мікроорганізми, віруси, найпростіші; про­дукти їх розкладання: неінфекційні пірогенні агенти – чужорідні білки, наприклад, при введенні сироваток, кро­ві, кровозамінних білкових препаратів.

Гарячка викликає низку патологічних явищ в орга­нізмі.

1. З боку серцево-судинної системи спостерігають при­скорення пульсу (правило Лібермейстера), підвищення ар­теріального тиску на початку гарячки та його падіння в її останній стадії (аж до розвитку колапсу).

2. У системі органів дихання спостерігають прискорене та поверхневе дихання, погіршання легеневої вентиляції.

3. З боку системи травлення зменшується секреція сли­ни (тому язик сухий, обкладений), знижуються апетит, кислотність шлункового соку, секреція різних травних за­лоз. Це призводить до розвитку ендогенного отруєння організму.

4. З боку ендокринної системи спостерігають активіза­цію системи гіпофіз – надниркова залоза, викидаються глюкокортикоїдні гормони, що гальмують процеси

 

 

Мал. 1. Лист динамічного спостереження за хворим.

 

запа­лення, стимулюється секреція щитовидної залози, що веде до підвищення основного обміну.

5. У центральній нервовій системі виникають гальму­вання кори великого мозку, безсоння, відчуття розбитості, втоми, головний біль, можуть спостерігатися втрата при­томності, марення, галюцинації.

6. Основний обмін при гарячці підвищується за раху­нок збільшення окислення вуглеводів, а у подальшому – жирів, особливо, коли резерви вуглеводів уже вичерпані. Це може призвести до їх недоокислення та накопичення у крові отруйних кетонових тіл.

7. Порушується білковий обмін за рахунок збільшено­го розпаду білків, накопичуються отруйні продукти роз­кладу білків, наприклад сечовина.

8. Гарячці також притаманні зміни водно-електроліт­ного балансу. У І стадії гарячки спостерігається збільшен­ня діурезу внаслідок підвищення артеріального тиску та припливу крові до внутрішніх органів, зокрема нирок. У II стадії гарячки внаслідок подразнення надниркових залоз та підвищення продукції мінералокортикоїдного гор­мону альдостерону у тканинах затримується натрій, вини­кають набряки, діурез зменшується. У III стадії гарячки збільшується виділення хлоридів, вода зникає з тканин, збільшується виділення сечі та поту.

Види гарячки

Залежно від ступеня підвищення температури тіла розрізняють таку температуру тіла:

- субфебрильна (від 37 °С до 38 °С)

- помірно підвищена (від 38 °С до 39 °С)

- висока (від 39 °С до 40 °С)

- надви­сока (від 40 °С до 41 °С)

- гіперпіретична (понад 41⁰ С)

За тривалістю розрізняють такі види гарячки:

1) швидкоминуща (ефемерна) – febris ephemera. Триває декілька годин. Трапляється при грипі, респіраторних вірусних ін­фекціях;

2) гостра – febris асutа. Триває до 2 тиж. Ха­рактерна для гострого бронхіту, пневмонії;

3) підгостра – febris subасutа. Триває 15–45 днів. Характерна для рев­матизму в стадії загострення, хронічного бронхіту;

4) хро­нічна – febris chronica. Триває понад 45 днів. Характерна для туберкульозу, хронічного тонзиліту, сепсису.

За характером температурної кривої розріз­няють такі типи гарячки:

1. Гарячка постійного, або сталого, типу – febris соntinua: рівень температури звичайно високий, різниця між ранковою та вечірньою температурою тіла коливається в межах 0,5–1 °С. Характерна для крупозної пневмонії, черевного та висипного тифу, ревматизму.

2. Гарячка послаблюючого, ремітуючого типу – febris remittens: різниця між ранковою та вечірньою темпера­турою коливається в межах 1–2 °С, а іноді і більше; вран­ці температура тіла падає нижче 38 °С, але не знижується до нормального рівня. Характерна для гноячкових захво­рювань, вогнищевого запалення легенів.

3. Гарячка переміжного, інтермітуючого, типу – febris intermittens: спостерігається періодичне, приблизно через рівні проміжки часу (від 1 до 3 діб), у більшості випадків різке підвищення температури тіла (частіше у другій по­ловині дня, іноді вночі) на декілька годин з-наступним її зниженням до нормального рівня. Характерна для малярії.

4. Гарячка виснажуюча, гектичного типу – febris hectica: це тривала гарячка з добовими коливаннями темпе­ратури, що доходять до 4–5 °С, з підвищенням темпера­тури тіла до 40–41 °С ввечері та вночі та ранковим її па­дінням до субфебрильних або нормальних величин. Ці коливання температури викликають надто важкий стан хворого. Спостерігається при сепсисі, гноячкових захво­рюваннях, активному туберкульозі з розпалом легеневої тканини.

5. Гарячка зворотного, збоченого, або інвертованого типу – febris inversa: подібна до гарячки гектичного ти­пу, але максимум температури спостерігається вранці, а увечері вона падає до нормальних або субфебрильних величин. Характерна для сепсису, важких форм туберку­льозу.

6. Гарячка поворотного типу – febris recurrents: спосте­рігається чергування кількаденних гарячкових періодів з безгарячковими (періоди апірексії). Характерна для по­воротного тифу.

7. Гарячка хвилеподібного, або ундулюючого типу – febris undulans: спостерігається поступове підвищення температури тіла протягом певного терміну з наступним її літичним падінням та більш-менш тривалим безгарячковим періодом. Характерна для лімфогранулематоза, бруцельоза.

8. Гарячка нерегулярного типу – febris irregularis, atipica, яка ще називається атиповою – febris atipica: спостерігається непевна тривалість з неправильними та різноманітними добовими коливаннями температури тіла у вигляді постій­ної, послаблюючої, переміжної, зворотної та інших гарячок та їх різних поєднань, Характерна для багатьох захворю­вань, наприклад, ревматизму, хронічного бронхіту, холе­циститу.