Стадії гарячки

Розрізняють 3 стадії гарячки:

1. Стадія підвищення температури тіла – stadium incrementum. Триває декілька годин, днів, тижнів.

Патогенез. Характеризується тим, що теплопродукція перевищує тепловіддачу. Тепловіддача зменшується вна­слідок звуження периферичних судин, зменшення припли­ву крові до шкіри, гальмування потовиділення, зменшення віддачі тепла шкірою. Виникає скорочення непосмугованих м'язів волосяних цибулин (утворюється так звана гусяча шкіра (piloarexia). Теплопродукція збільшується за рахунок активізації обміну речовин у скелетних м'язах (скорочувальний термогенез) на фоні підвищення м'язо­вого тонусу та виникнення м'язового тремтіння.

Внаслідок зменшення припливу крові до шкіри її температура знижується, іноді на декілька градусів. Це при­зводить до збудження терморецепторів шкіри і виникає озноб (rigor). У відповідь на це до центру терморегуляції надходять еферентні імпульси до рухових нейронів і ви­никає тремтіння скелетних м'язів.

Клінічна картина. Хворий скаржиться на озноб, головний біль, слабкість, розбитість, біль у м'язах, посилене серцебиття, задишку, спрагу. Іноді спостерігається блідість шкіри, ціаноз кінцівок. Пульс прискорений, артеріальний тиск нормальний або підвищений. Дихання прискорене, поверхневе. Язик обкладений. Іноді виникають закреп, за­тримка сечовиділення.

У цій стадії гарячки у хворого можуть спостерігатися непритомність, збудження, марення, галюцинації.

Догляд за хворими. У цей період слідкують за пульсом, артеріальним тиском, диханням, станом притомності, фі­зіологічними відправленнями, шкірою. Такі хворі звичай­но знаходяться на суворому постільному режимі. їх не­обхідно постійно зігрівати: тепло вкрити ковдрою, обклас­ти теплими грілками, давати у великій кількості гарячі напої (чай, морси, відвар шипшини, соки). Багато уваги слід приділяти харчуванню таких хворих. їм треба дава­ти рідку або напіврідку висококалорійну їжу (дієта № 13), багато соків. Годувати хворих слід невеликими порціями, 5–6 разів на день. Іноді звертаються до штучного харчу­вання – годувальні клізми, внутрішньовенне введення глю­кози.

Оскільки ці хворі перебувають на постільному режимі, треба своєчасно подавати їм судно, сечоприймач. При за­порах слід робити очисну клізму. При затримці сечовипускання, особливо при непритомному стані хворого, роб­лять катетеризацію сечового міхура. Слідкують за станом шкіри (профілактика пролежнів), ротової порожнини. За призначенням лікаря вводять серцеві засоби, дають ди­хати киснем.

Заходи, що зменшують гарячку і головний біль: холод­ні водно-оцтові примочки на голову, міхур з льодом на голову, обтирання тіла хворого водою кімнатної темпера­тури з додаванням оцту, вологе обкутування оголеного хворого, оголювання хворого та включення вентиля­тора.

При гіпертермії важкого перебігу, що не піддається ніяким лікувальним заходам, рекомендують: обкладання хворого міхурами з льодом, внутрішньовенне введення охолодженого ізотонічного розчину натрію хлориду, кліз­ми з холодною водою.

II. Стадія збереження сталої температу­ри тіла на високому рівні – stadium stabile. Триває від декількох годин до декількох тижнів, залежно від виду хвороби та реактивності організму.

Патогенез. На початку стадії процеси теплоутворення та тепловіддачі приблизно врівноважені. У подальшому тепловіддача збільшується, переважаючи теплопродукцію, температура тіла не підвищується. Включення тепловід­дачі відбувається за рахунок розширення периферичних судин, тому блідість шкіри поступається місцем її почер­вонінню. У хворого виникає відчуття жару. У цей період порушується обмін речовин за рахунок розкладу вуглево­дів, жирів, білків; через відсутність апетиту та порушення секреції травних залоз зменшується всмоктування пожив­них речовин, посилюються процеси автоінтоксикації ор­ганізму.

Клінічна картина. Хворий скаржиться на відчуття жа­ру, головний біль, біль у м'язах, спрагу, відсутність апе­титу.

Можливе почервоніння шкіри, на дотик вона стає га­рячою. Пульс прискорений. Артеріальний тиск нормальний або знижений. Дихання прискорене, поверхневе. Язик су­хий, вкритий густим білим нальотом, при поганому догля­ді може дати тріщини. Іноді виникають явища психічного збудження хворого, запаморочення, непритомність.

Догляд за хворими такий, як і при І стадії гарячки, з певними особливостями. Вживання рідини повинно бути ще інтенсивнішим. До того ж, якщо хворий вживає суль­фаніламідні препарати, які можуть осідати у сечовивідних шляхах у вигляді піску або камінців, слід давати йому лужне пиття (мінеральну воду боржомі, молоко з натрію гідрокарбонатом). Якомога більше обмежити кухонну сіль. Потреба у вітамінах у цей час підвищується, тому необхідно збільшити кількість фруктових соків, відвару шипшини.

Хворий у II стадії гарячки часто буває дуже збудже­ним (може піти з відділення, викинутися з вікна тощо). Тому важливо пильно стежити за хворим. Його необхідно ізолювати та поставити біля нього індивідуальний пост. Ліжко треба огородити бічними сітками.

Через брак слиновиділення у гарячкових хворих часто спостерігається сухість слизових оболонок ротової порож­нини аж до утворення кірок та тріщин на губах та язиці. Тому слід обробляти ротову порожнину 3 % розчином на­трію гідрокарбонату, 10 % розчином бури на гліцерині, змащувати губи вазеліновою олією. З метою видалення з поверхні шкіри продуктів обміну, що накопичилися, і для покращання видільної функції шкіри слід робити во­логе обтирання хворого. Своєчасно змінювати вологу натільну та постільну білизну. Хворі в цій стадії, як прави­ло, слабкі, немічні, перебувають па постільному режимі. Тому не слід забувати своєчасно подавати їм судна та сечоприймачі.

III. Стадія зниження температури тіла.

У цій стадії утворення тепла в організмі знижується, а тепловіддача зростає. Зниження температури тіла може відбуватися двома шляхами – критичним та літичним.

Критичне зниження температури тіла (crysis). Хворий, як правило, перебуває у важкому стані. Тем­пература тіла може швидко, протягом декількох годин, знижуватися з 41–40 °С до 37–36 °С. У цей час може виникнути гостра серцева та судинна слабкість (колапс), що може викликати смерть хворого. Вона проявляється певною клінічною картиною. Хворі скаржаться на слабкість, відчуття холоду, ознобу, похолодання кін­цівок, спрагу, головний біль, безсоння, серцебиття, за­дишку.

При об'єктивному дослідженні виявляють блідість шкі­ри, яка пізніше стає ціанотичною. Вона вкривається хо­лодним липким потом. Кінцівки холоднішають. Пульс при­скорений, слабкого наповнення (нитковидний пульс), ар­теріальний тиск падає, іноді до загрозливих цифр, дихання стає прискореним та поверхневим. Хворий непритомніє, зіниці розширюються, можуть виникнути судоми.

Догляд за хворими у цій стадії буває загальним та спе­ціальним. Загальний догляд включає зігрівання теплими грілками і великою кількістю теплого питва. Оскільки піс­ля цього з'являється потовиділення, хворого необхідно об­тирати сухим рушником, часто переодягати у суху чисту білизну, перемінювати постільну білизну.

Спеціальний догляд включає спостереження за пуль­сом, артеріальним тиском, диханням, станом притомності, фізіологічними відправленнями організму. Для покращан­ня кровопостачання мозку необхідно, щоб голова хворого знаходилася нижче ніг, тому слід прибрати подушку, нож­ний кінець ліжка підняти на 30-40 см. За призначенням лікаря медична сестра вводить серцеві препарати, препа­рати, що підвищують артеріальний тиск (кофеїн, сульфокамфокаїн, мезатон, адреналін), внутрішньовенно вводить багато рідини (глюкозу з вітамінами, ізотонічний розчин, натрію хлориду, поліглюкін), заспокійливі та протисудомні препарати.

Літичне зниження температури тіла (lysis).

Літичне зниження температури тіла з високих до нор­мальних цифр відбувається протягом 2–3 діб. Стан хво­рого поступово покращується. У цей час він потребує ве­ликої кількості рідини, висококалорійної вітамінізованої дієти, частої переміни постільної та натільної білизни (з причини надмірного потіння хворого).

Боротьба з гіпертермією (гіперпірексією)

Гїперпірексія (hyperpyrexia), або гіпертермія (hypertermia) – це надто високе (понад 41 °С) підвищення тем­ператури тіла, що може призвести до важкого стану хво­рого або навіть до його загибелі.

Фізичні методи боротьби з гіпертермією вклю­чають повітряні ванни при відкритому вікні (навіть узим­ку), обдування тіла за допомогою вентилятора, вологе обкутування всього тіла хворого, іноді у поєднанні з включенням вентилятора, обтирання тіла водою з оцтом, холод­ний компрес (оцтово-водяний) на голову, застосування міхура з льодом, який кладуть на голову, на ділянки, де розташовані великі судини (печінка, верхня третина пе­редньої поверхні стегна); обкладання усього тіла міхура­ми з льодом, застосування клізм з холодною (10-15 °С) водою.

Необхідно слідкува­ти за тим, щоб кількість рідини в клізмі не на­багато перевищувала об'єм рідини, що вивела­ся з організму (інакше може виникнути набряк мозку).

До фізичних методів також належать проми­вання шлунка холодною водою, внутрішньовенне введення 10–20 мл охо­лодженого до 4–8 °С розчину глюкози.

Медикаментозні пре­парати вводять тільки за призначенням лікаря.

4.. Матеріали для самоконтролю:

4.1. Питання для самоконтролю:

1. Що собою уявляє тепловий баланс в організмі?

2. Що лежить в основі терморегуляції?

3. Які фізіологічні механізми забезпечують температурний гомеостаз?

4. Які існують патологічні впливи на температуру?

5. Які сучасні методи вимірювання температури тіла Ви знаєте?

6. Які правила і техніка вимірювання температури тіла за допомогою медичного термометра?

7. Як оцінити результати вимірювання температури тіла?

8. Як реєструються результати вимірювання температури тіла?

9. Що таке лихоманка?

10. Які типи лихоманки Ви знаєте? При яких захворюваннях вони зустрічаються?

11. Які стадії гарячки Ви знаєте?

12. Чим відрізняється криза від лізису?

13. Як доглядати за гарячковими хворими?

14. Як допомогти хворому з гіпертермією?

15. Назвить основні засоби боротьби з гіпертермією.

4.2. Тести для самоконтролю:

1. У яких ділянках не можна вимірювати температуру тіла?

А. У пахвовій ямці

Б. У порожнині рота

В. У пахвинній складці

Г. У прямій кишці

Д. В підколінної ямки. *

2. Коли рекомендується вимірювати температуру тіла?

А. Двічі на добу: о 7-8 годині та о 17-18 годині *

Б. Двічі на добу: о 8-9 годині та о 18-19 годині

В. Двічі на добу: о 9-10 годині та о 19-20 годині

Г. Один раз на добу: о 7-8 годині

Д. Один раз на добу: о 17-18 годині.

 

3. Яка температура в пахвовій ямці у здорових дорослих людей?

А. 35,9-36,0°С

Б. 36,0-36,5 °С

В. 36,0-36,9 °С *

Г. 36,6-36,9 °С

Д. 36,0-37 °С

 

4. Які добові коливання температури тіла у здорових дорослих людей?

А. Не повинні перевищувати 0,5 °С

Б. Не повинні перевищувати 0,7 °С *

В. Не повинні перевищувати 1,0 °С

Г. Не повинні перевищувати 1,5 °С

Д. Не повинні перевищувати 2,0 °С.

 

5. Від чого залежать добові коливання температури тіла здорової людини?

А. Від фізичної активності та психо­емоційних чинників *

Б. Від розумової діяльності

В. Від зміни метеоумов

Г. Від тривалості вимірювання температури.

 

6. У яку пору доби температура тіла здорової людини є мінімальною?

А. Зранку *

Б. Опівдні

В. Днем

Г. Увечері

Д. Перед сном.

 

7. У яку пору доби температура тіла здорової людини є максимальною?

А. Зранку

Б. Опівдні

В. Днем

Г. Увечері *

Д. Перед сном.

 

8. Коли може спостерігатися знижена температура тіла (субнормальна температура, або гіпотермія)?

А. При гіпертиреозі

Б. При фізичному навантаженні

В. У хворих зі значною недостатніс­тю кровообігу *

Г. При емоційному перенапруженні

Д. При запаленні верхніх дихальних шляхів

 

9. Що таке літичне зниження температури тіла?

А. коли температура зни­жується швидко - протягом хвилин, години

Б. коли поступово, протя­гом доби, або й довше знижується температура тіла *

В. коли температура тіла знижується на 1 градус

Г. коли температура тіла знижується на 2 градуси

Д. коли температура тіла знижується на 3 градуси

 

10. Що таке критичне зниження температури тіла?

А. коли температура зни­жується швидко - протягом хвилин, години *

Б. коли поступово, протя­гом доби, або й довше знижується температура тіла

В. коли температура тіла знижується на 1 градус

Г. коли температура тіла знижується на 2 градуси

Д. коли температура тіла знижується на 3 градуси

 

 

11. Які суб'єктивні відчуття супроводжують період підвищення темпе­­ра­­­ту­ри тіла?

А. Почервоніння обличчя

А. Пітливість

Б. Прискорене сечовипускання

В. Озноб *

Г. Липкий холодний піт

 

12. Які суб'єктивні відчуття супроводжують період зниження тем­пе­ра­­тури тіла?

А. Почервоніння обличчя

Б. Пітливість *

В. Прискорене сечовипускання

Г. Озноб

Д. Липкий холодний піт

 

13. Яка температура тіла називається субфебрильною?

А. У межах 36-37 °С

Б. У межах 37-38 °С *

В. У межах 38-39 °С

Г. У межах 39-40 °С

Д. Понад 40 °С

 

 

14. Яку температуру тіла оцінюють як помірно високу гарячку?

А. У межах 36-37 °С

Б. У межах 37-38 °С

В. У межах 38-39 °С *

Г. У межах 39-40 °С

Д. Понад 40 °С

 

15. У яких межах коливається температура тіла під час високої гарячки?

А. У межах 36-37 °С

Б. У межах 37-38 °С

В. У межах 38-39 °С

Г. У межах 39-40 °С *

Д. Понад 40 °С

 

16. До яких цифр підвищується температура тіла під час гіперніретичної гарячки?

А. У межах 36-37 °С

Б. У межах 37-38 °С

В. У межах 38-39 °С

Г. У межах 39-40 °С

Д. Понад 40 °С *

 

17. Що таке ефемерна гарячка (febris ephemera)?

А. Короткочасна гарячка, що триває 1-2 доби *

Б. Гарячка, яка триває постійно протягом тижня

В. Коли підвищується температура тіла тільки ввечері протягом тижня

Г. Коли ранкова температура тіла вища за вечірню

Д. Коли періодично поступово підвищується і знижується температура тіла протягом тижня

 

18. Чим характеризується послаблювальна гарячка (febris remittens)?

А.Добовими коливаннями темпера­тури тіла в межах 1-2 °С зі знижен­ня до нормального рівня

Б. Добовими коливаннями темпера­тури тіла в межах 2-3 °С

В. Добовими коливаннями темпера­тури тіла в межах 1-4 °С

Г. Добовими коливаннями темпера­тури тіла в межах 1-2 °С без знижен­ня до нормального рівня *

Д. Добовими коливаннями темпера­тури тіла в межах 0,5-1 °С

 

 

19. Чим характеризується переміжна гарячка (febris intermittens)?

А. Великими, у межах 3-5 °С, коли­ваннями температури тіла протягом доби (іноді через 2-4 год); мінімум температури - у межах норми або нижче

Б. Періодичним закономірним (через 2-3-4 дні) підвищенням температу­ри тіла понад 1°С; у міжнападний період температура - у межах норми *

В. Ранкова температура тіла вища за вечірню

Г. Добовими коливаннями темпера­тури тіла в межах 1-2 °С зі знижен­ня до нормального рівня

Д. Зміною температури тіла без будь-якої закономірності

 

20. Коли зустрічається febris intermittens?

А. При нагноєннях

Б. Під час сепсису

В. Під час малярії *

Г. Під час важкого перебігу туберку­льозу легень

Д. При запаленні легенів

 

21. Чим характеризується виснажлива гарячка (febris hectica)?

А. Великими, у межах 3-5 °С, коли­ваннями температури тіла протягом доби (іноді через 2-4 год); мінімум температури - у межах норми або нижче *

Б. Періодичним закономірним (через 2-3-4 дні) підвищенням температу­ри тіла понад 1°С; у міжнападний період температура - у межах норми

В. Ранкова температура тіла вища за вечірню

Г. Добовими коливаннями темпера­тури тіла в межах 1-2 °С зі знижен­ня до нормального рівня

Д. Зміною температури тіла без будь-якої закономірності

22. Чим характеризується перекручена (спотворена) гарячка (febris inversa)?

А. Великими, у межах 3-5 °С, коли­ваннями температури тіла протягом доби (іноді через 2-4 год); мінімум температури - у межах норми або нижче

Б. Періодичним закономірним (через 2-3-4 дні) підвищенням температу­ри тіла понад 1°С; у міжнападний період температура - у межах норми

В. Ранкова температура тіла вища за вечірню *

Г. Добовими коливаннями темпера­тури тіла в межах 1-2 °С зі знижен­ня до нормального рівня

Д. Зміною температури тіла без будь-якої закономірності

 

23. Чим характеризується неправильна гарячка (febris irregularis)?

А. Великими, у межах 3-5 °С, коли­ваннями температури тіла протягом доби (іноді через 2-4 год); мінімум температури - у межах норми або нижче

Б. Періодичним закономірним (через 2-3-4 дні) підвищенням температу­ри тіла понад 1°С; у міжнападний період температура - у межах норми

В. Ранкова температура тіла вища за вечірню

Г. Добовими коливаннями темпера­тури тіла в межах 1-2 °С зі знижен­ня до нормального рівня

Д. Зміною температури тіла без будь-якої закономірності *

 

24. Чим характеризується поворотна гарячка (febris recurrens)?

А. Періодичним закономірним (через 2-3-4 дні) підвищенням температу­ри тіла понад 1°С; у міжнападний період температура - у межах норми

Б. Чергуванням періодів гарячки з безгарячковими періодами *

В. Ранкова температура тіла вища за вечірню

Г. Добовими коливаннями темпера­тури тіла в межах 1-2 °С зі знижен­ня до нормального рівня

Д. Зміною температури тіла без будь-якої закономірності

 

4.3. Задачі для самоконтролю:

Задача 1. Протягом 5 діб температура тіла хворого А. коливалася від 39–39,5⁰С. на 6-й день ввечері піднялася до 40⁰С, потім протягом ночі стала різко зніжатися і вранці була 36,4⁰С. Назвіть тип падіння температури.

Еталон відповіді: Критичний тип падіння.

Задача 2. У хворого К., 80 років, седсестре необхідно виміряти температуру тіла, але термометр випадає з пахвової ямки, через слабкість пацієнт не може самостійно утримувати його. Як у цьому випадку виміряти температуру тіла?

Еталон відповіді: 1) виміряти у роті, 2) притримувати руку пацієнта весь час вимірювання; 3) виміряти в прямій кишці.

Задача 3. Назвить характер лихоманки:

Еталон відповіді: послабляюча лихоманка.

 

Задача 4. Назвить характер лихоманки:

Еталон відповіді: стала.

Задача 5. Назвить характер лихоманки:

Еталон відповіді: ремітуюча.

 

Задача 6. Назвить характер лихоманки:

Еталон відповіді: інтермітуюча.

 

Задача 7. Назвить характер лихоманки:

Еталон відповіді: гектична.

 

Задача 8. Назвить характер лихоманки:

Еталон відповіді: рекурентна.

Задача 9. Назвить характер лихоманки:

Еталон відповіді: інвертована.

 

5. Література:

А. Основна:

1. Пропедевтика внутрішніх хвороб /Децик Ю.І., Нейко Є.М., Пиріг Л.А. та інш. за ред. Ю.І.Децика.- К.: Здоров’я, 1998. - С. 46-51.

2. Щуліпенко І.М. Загальний і спеціальний медичний догляд за хворими з основами валеології. К., "КИЙ".- 1998. – С. 69-81.

3. Нетяженко В.З., Сьоміна А.Т., Присяжнюк М.С. Загальний та спеціальний догляд за хворими. - К.:Здоров’я, 1993. - С. 90-108.

Б. Додаткова:

1. Пропедевтика внутренних болезней – под ред. В.Х. Василенко, А.Л. Гребенева. - М.: Медицина, 1989. – С. 44-50.

2. Шкляр Б.С. Диагностика внутренних болезней. - К.: Вища школа, 1972. - С. 44-48.

3. Султанов В.К. Исследование объективного статуса больного. - С.-Петербург: «Питер», 1997. - С. 97-101.

4. Мухина С.А., Тарновская И.И. Общий уход за больными. – М.: Медицина, 1989. – С. 90-100.