МАГНІТНІ ТА ЯДЕРНО-МАГНІТНІ МЕТОДИ
В цю групу входять методи ГДС, за допомогою яких вивчаються магнітні властивості гірських порід різного походження. Магнітні властивості гірських порід визначаються здатністю гірських порід намагнічуватися під дією зовнішнього магнітного поля і зберігати намагнічений стан після припинення дії поля. Магнітні властивості порід оцінюються величинами об’ємної ( Об’ємна магнітна сприйнятливість породи є безрозмірним параметром, що встановлює пропорційність між інтенсивністю (
Питома магнітна сприйнятливість визначається за формулою:
Мінерали, що складають гірські породи, можуть бути феромагнітними, парамагнітними та діамагнітними. Феромагнітні мінерали мають високу магнітну сприйнятливість, яка залежить, переважним чином, від напруженості поля намагнічування. Група феромагнітних мінералів містить залізо, кобальт, нікель і гадоліній. До парамагнітних ( Магнітні властивості гірських порід визначаються, окрім того, їхньою структурою, магнітністю феромагнітних мінералів (з яких головним є магнетит) та напрямком поля по відношенню до осей кристалів – монокристали виявляють анізотропію магнітних властивостей, а також присутністю в гірських породах хімічних елементів, ядра котрих володіють магнітним моментом та спіном. Розроблені наступні магнітні методи досліджень розрізів свердловин: метод природного магнітного поля (ПМП), метод магнітної сприйнятливості (МС) та ядерно-магнітний метод (ЯММ).
|
) та питомої (
) магнітних сприйнятливостей та інтенсивності залишкового намагнічення 
.
) наведеного намагнічення порід і напруженістю (Н) зовнішнього поля намагнічення:
(1)
, (2) де 
– питома вага в кг/м3. Інтенсивність 
(3)
і доволі постійне) відносяться більшість породоутворюючих мінералів, і, зокрема, основні породоутворюючі мінерали порід осадового комплексу. В групу діамагнітних мінералів (
і доволі постійне) входять такі, як галіт, сильвін, карналіт та ін. В залежності від вмісту в породі мінералів одної із зазначених груп змінюються магнітні властивості породи.
