Визначаючи мету уроку учителю доцільно не стільки триматись за стереотипний принцип „триєдиної мети", як зважити на такі важливі чинники, що стосуються розвитку дитини [9].

Перший полягає в тому, що процес розвитку учнів, так само як і їх виховання не обмежується одним лише уроком, а поширюється на систему уроків, виходить за межі програмованого матеріалу. Тому мета, як навчальна так і розвивальна та виховна може поширюватись на систему уроків. Відповідно до цього буде помилкою таке визначення мети, як: „Сформувати поняття про об'єкти технологічної діяльності", і більш доцільно та методично грамотно: „Формувати (або формування) поняття про об'єкти технологічної діяльності".

По-друге, варто пам'ятати, що незалежно від запланованих учителем результатів матимемо певний стан розвитку дитини, що визначається видом її діяльності та рівнем відповідної активності. Так, в прикладній психології розглядають мимовільний розвиток психічних процесів. Це означає, що незалежно від наших суб'єктивних очікувань під час певної навчальної діяльності учнів відбувається мимовільний розвиток відповідних психічних процесів. Наприклад, залучення учнів до інтерактивного навчання, завжди буде призводити до підвищення рівня їхньої активності, що відповідно підсилює розвиток уваги. Те саме можна сказати про розвиток пам'яті - під час проектного навчання рівень мотивації у засвоєнні потрібного для учнів навчального матеріалу підвищується тому й пам'ять всіх учасників проекту розвивається мимоволі. Так само мимоволі в учнів розвивається їхня сенсомоторна пам'ять під час виконання складних ремеслених операцій.

Якщо учитель вважає за необхідне підсилити один з вищевказаних процесів він може запланувати вправи, для того щоб акцентувати увагу учнів на свідоме підсилення їхньої уваги, пам'яті або точності виконуваних операцій. Якщо таких вправ чи методів не заплановано то, очевидно, й не варто зайвий раз перевантажувати мету уроку і формально виписувати її як „триєдину";.

Наступним важливим етапом уроку трудового навчання є актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів. Загальновідомо, що нові знання не закріплюються окремо від вже відомого, „старого" знання. Тому учителю важливо „ухопитись" за життєвий досвід чи „старі" знання учнів, на основі яких можна було б „прикріпити" нові. Виходячи з цього, мета даного етапу - активізувати роботу учнів через наявні у них знання, які вони отримали на уроках з основ наук чи життєвого досвіду. З точки зору методики принциповий момент цього етапу настає тоді, коли вчитель спирається виключно на знання або досвід учнів і, таким чином, підводить їх до теми уроку. Поширена помилка, коли учитель говорить більше за дітей, пояснює, розповідає тощо. Суттєвою ознакою цього етапу є активне висловлювання учнів - говорити повинні діти, а учитель більше слухати, робити акцент на тих відповідях, які наближають учнів до теми і завдань уроку. Вдало проведена актуалізація завершується підсумком, котрий проводить учитель або учитель спільно з учнями.

Завдання визначають на основі навчальної мети і їх обов'язково повідомляють учням на початку уроку. Необхідно підкреслити, що учні мають обов'язково знати завдання уроку, оскільки це дає змогу як учителю так і учням аналізувати дії учителя та власні, передбачати до якого результату вони приходять та співставляти одержаний результат із запланованим. В такому випадку учні будуть активними учасниками навчального процесу.

Якщо мета може поширюватись на розділ навчальної програми чи систему уроків, то завдання стосуються виключно даного уроку. Коли учні не знають чи не зрозуміли завдання уроку, то вони вже не можуть бути достатньо активними чи інтерактивними учасниками власного процесу пізнання. Звідси наступні технологічні вимоги:

- завдання уроку мають бути короткими і максимально зрозумілими для кожного учня;

- під час повідомлення завдань уроку учитель мусить забезпечити зворотній зв'язок з класом. Так, після повідомлення завдань з'ясовує, чи всі зрозуміли сказане, і докладно пояснює незрозумілі місця чи слова;

- не варто перевантажувати урок завданнями, адже їх необхідно досягти на даному уроці. Тому їх кількість і зміст повинні бути реальними і посильними для учнів;

Завдання уроку формулюються для учнів, а не для вчителя. Тому в конспекті уроку завдання слід зазначати у вигляді дієслів, наприклад: „Визначити форму виробу, обгрунтувати вибір конструкції виробу, називати слюсарні інструменти, пояснювати будову свердлильного верстата" тощо. Учитель каже учням, що наприкінець уроку вони повинні пояснювати будову свердлильного верстата, за що й отримають відповідну оцінку. Добре коли учні обговорюють завдання уроку. В такому разі учитель підсумовує їх відповіді та виписує на дошці такі завдання.