В 10-м часу пришел к Михайлу Семеновичу с праздничным поклоном1 актер Самарин2 и сообщил ему очень миленькую эпиграмму Щербины, которую при сем и прилагаю.

Боже! В каком я теперь упоеньи

С «Вестником Русским» в руках

Что за прекрасные стихотворения.

Ах!

Тут Данилевский, Плещеев таинственный

Майков наш флюгер-поэт.

Лучше же всех несравненный, единственный

Фет!

Много нелепостей патетических,

Множество фраз посреди.

Много и рифм. Но красот поэтических —

Жди!»

 

«Гарненька епіграма» записана Шевченком у щоденник, насправді належала не Миколі Щербині, а була пародією російського поета Олек-

____________________

¹ В перший день Пасхи в Москві прийнято було робити візити. Як правило, візитери приносили квіти, вітальні листівки, крашанки, залишали візитки. Відвідувачів пригощали, накривали чайний стіл із закусками, на ньому завжди була паска.

² Самарін Іван Васильович (1817-1885) — син кріпака, учень Щепкіна.

 

сандра Апухтіна (1840—1893) на вірш Афанасія Фета «Лесом мы шли по тропинке единственной...», надрукований у лютневій книзі «Русского вестника» за 1858 р.¹.

Фет закінчив Московський університет у 1844 р., коли Шевченко вперше приїхав у Москву. Його професорами були Михайло Погодін і Степан Шевирьов. Свої перші вірші він передав на суд Погодіну, а той показав Гоголю, який жив у нього. Фет одержав назад свої поезії зі словами Погодіна: «Гоголь сказав, що це безперечний талант». Після закінчення університету Фет поступив нижнім чином в один із кавалерійських полків у Херсонській губернії, служив у Єлисаветграді, куди їздив через Київ. Як свідчать записи в Шевченковому щоденнику (13 та 28 серпня, 5 вересня 1857 року), він читав «Русский вестник», у якому в різні роки друкувався Фет. Але ім’я поета не згадується у Шевченка. Фет не любив Шевченкову творчість і не схвалював прихильного ставлення до нього передової російської інтелігенції, зокрема Івана Тургенєва. За спогадами сучасників Лев Толстой захищав поезію Шевченка від несправедливих нападок Фета.

Переписуючи в щоденник епіграму, в якій називався російський поет Олексій Миколайович Плещеєв (1825-1893), Тарас Григорович ніяк не міг його не згадати, бо ж був знайомий з Плещеєвим і навіть листувався з ним. А зустрілися вони в Петербурзі в 1859 р. Плещеєв, який жив у Москві, на Арбаті, перекладав твори Шевченка, зокрема, 5 березня 1859 року в газеті «Московский вестник» опубліковано зроблені

_______________________

¹ Ось дві строфи Фетового вірша:

Лесом мы шли по тропинке единственной

В поздний и сумрачный час,

Я посмотрел: запад с дрожью таинственной

Гас.

Что-то хотелось сказать на прощанье —

Сердца не понял никто;

Что же сказать про его обмирание?

Что?

ним переклади віршів Шевченка «Утоптала стежечку» під заголовком «Песня» («Протоптала я тропинку...») та «Сон» («На панщині пшеницю жала...») під заголовком «Жница» («Она на барском поле жала...»). Цей вірш було надруковано також в 1859 р. в «Русской беседе» під заголовком «Сон»: