Біля могили Бодянського
Осип Максимович Бодянський був похований у святому для москвичів і всіх росіян місці — на території Новодівочого (Богородице-Смоленського) монастиря, заснованого в 1524 р. за обітницею великого князя Василя ІІІ в пам’ять взяття в 1514 р. Смоленська. В 1524-1525 роках у центрі монастиря було зведено чотирьохстовпний, п’ятиверхий собор ікони Смоленської Богоматері (Смоленський собор), який і став історичним ядром монастирського кладовища2. На авансцену російської історії Новодівочий монастир вийшов у лютому 1598 року, коли в ньому _________________________ 1 В 2006 р. цей щоденник вийшов у світ у московському видавництві «Жизнь и мысль» з передмовою та коментарями Т.Медовичевої. 2 В крипті (підземній усипальниці) були поховані царівна Анна Іванівна (1547-1550) — маленька донька Івана Грозного і Анастасії Романової, доньки царя Олексія Михайловича і Марії Милославської, царівни Софія Олексіївна (1657-1704), Євдокія Олексіївна (1560-1712) та Катерина Олексіївна (1658-1718), інші члени царської сім’ї.
відбулося всенародне обрання Бориса Годунова на царство, описане Пушкіним: …Смотри; ограда, кровли Все яруса соборной колокольни Главы церквей и самые кресты Унизаны народом.
Монастир став місцем постригу жінок царської сім’ї: в ньому жила вдова старшого сина Івана Грозного царевича Івана, а також насильно пострижені в монахині сестра Петра І царівна Софія і його перша дружина Євдокія Лопухіна та ін.1 Поховання Лопухіної в 1731 р. було останнім в ряду «царських гробниць». Затим на кладовищі монастиря ховали представників вищого дворянства, а з ХІХ століття — багатих купців і промисловців, діячів науки і культури. На території Новодівочого монастиря створився некрополь, який нараховує нині близько ста поховань, серед них немало відомих в Україні та Росії прізвищ. Скажімо, ще задовго до Бодянського тут було поховано знаменитого поета, генерал-лейтенанта, командувача партизанського загону в Вітчизняній війні 1812 р. Дениса Давидова (1784-1839), учасників цієї війни письменника Михайла Загоскіна (1789-1852), письменника Івана Лажечникова (1792-1869), князя, драматурга, академіка Олександра Шаховського (1777-1846), учасників Вітчизняної війни 1812 року, декабристів генерал-майора Михайла Орлова (1788-1842), який приймав капітуляцію Парижа, князя Сергія Трубецького (1790-1860), який був обраний диктатором повстання, але на Сенатську ________________________ 1 В 1922 р. монастир було закрито, в 1926 р. утворено історико-побутовий і художній музей, з 1934 р. — філіал Історичного музею. З 1980 р. в Новодівочому монастирі знаходилася резиденція митрополита Крутицького і Коломенського. В 1994 р. знову засновано жіночий монастир. Смоленський собор і багато інших корпусів знаходяться у віданні музею. З 1995 р. в Смоленському соборі поновилися служби в престольні свята.
площу не з’явився... В 70-х рр. ХІХ століття на території Новодівочого монастиря знайшли довічне пристанище друзі Бодянського літератор Микола Сушков (1796-1871) і письменник, історик, академік Михайло Погодін (1800-1875). Після Бодянського в некрополі були поховані історик, академік Сергій Соловйов (1820-1879), письменник Олександр Писемський (1821-1881), поет, перекладач Шевченкових віршів Олексій Плещеєв (1825-1893), релігійний філософ, поет Володимир Соловйов (1853-1900), математик, професор Московського університету, батько Андрія Бєлого Микола Бугаєв (1837-1903), письменник Антон Чехов (1860-1904)1 та ін. Могила Бодянського знаходиться за південним фасадом п’ятивікового Смоленського собору. Від неї до древнього собору три десятки кроків, а до витонченої красуні, дзвіниці Новодівочого монастиря (1689-1690) — сотня кроків. Так само — до монастирської стіни, за якою розташовано Новодівоче кладовище, де перепоховані видатні друзі Бодянського — Микола Гоголь і Сергій Аксаков. Бодянського поховано поруч із Михайлом Погодіним, який помер за два роки до нього. В «Русских ведомостях» (1895), які розповідали про «могили російських письменників у Москві», читаємо: «М.П. Погодин. Продолжая путь по… дороге, огибающей кладбище, расположенное вокруг храма во имя Смоленской Божьей Матери, против южной стороны последнего, на краю дороги увидим… 4 больших тополя и ряд памятников, в том числе — Погодина… неправильной формы каменная глыба, на ней — четырехконечный чер-
____________________ 1 Прах Чехова було перенесено на Новодівоче кладовище в 1933 р.
ного гранита крест1… О.М. Бодянский. Почти рядом с памятником Погодина… находится белая мраморная четырёхгранная колонна с херувимами». Книгопродавець Астапов згадував, як він відвідав могилу Бодянського на самому початку ХХ століття: «В 1902 году, в день двадцатипятилетия кончины Осипа Максимовича, 6 сентября я поехал в Новодевичий монастырь к поздней обедне, отстоял обедню и панахиду. Священик по своему вдохновению предложил мне пойти на его могилу литию пропеть. “Да ты знаешь ли, где его могила?” — спрашивает он меня — “К нему никто не ходит!” — Я говорю, что знаю; он отслужил литию и меня спрашивает: “Что же ты ученик что ли его” — Я говорю, нет, я только после его смерти книги купил. — “Да, это честь тебе делает, что ты добро помнишь”. Вероятно вдова Марфа Никитична вклад сделала по простоте своего сердца2, но могила запущена, некому обратить внимание…» Нині могила Бодянського доглянута, проте відвідують її мало, бо в сучасних спеціальних виданнях3 про могилу славіста не сказано ні слова. Певно,що це йде від незнання постаті відомого вченого і небажання поцікавитися, хто він був, чим заслужив посмертної шани.
____________________ 1 Хрест до нашого часу не дійшов, а брилоподібний надгробок можна побачити й сьогодні. 2 Йдеться про гроші, які заплатила вдова за поховання Бодянського на території Новодівочого монастиря. 3 Дельнов А. Новодевичий некрополь и монастырь. — М., 2006; Рябинин Ю. Жизнь московских кладбищ. История и современность. — М., 2006 та ін. В цих книгах містяться біографічні довідки практично про всіх людей, які поховані на території Новодівочого монастиря, але Бодянський навіть не згадується.
Ми ж пам’ятатимемо, що друг Тараса Шевченка, українець Осип Бодянський похований у Москві на території Новодівочого монастиря, і про його могилу тепер знатимуть в його неньці Україні. Мармурової надмогильної колони з херувімами вже давно немає, але надгробок — гранітна стела з написом — прекрасно збереглася: «Бодянский Осип Максимович 1808—1877 професор Московского университета историк».
Я частенько бував біля могили Бодянського, особливо гарно тут наприкінці травня — початку червня, коли відцвітає бузок, під спекотним сонцем сумовито схиляють листя старі берези й молоді липи, щемливо пахне свіжоскошеною травою, а нескошена росте по-сільському вільно, поцяткована сивими круглячками пухнастих кульбаб. Міський гул за стінами монастиря здається чужим і другорядним, а тут — тихо, спокійно, вітер шумить у густих верховіттях старих і високих лип і кленів... Тут спочиває вічним сном останній із чотирьох великих українців, яким і присвячена ця книга.
«На славу нашої преславної України» (замість післямови)
Коли в Москві помер Осип Бодянський — останній з головних дійових осіб нашої книги — Антону Чехову, який мав українське коріння і зізнавався, що любить український народ і Тараса Шевченка, йшов вісімнадцятий рік, і він уперше відвідав Москву. Через два десятиліття Чехов вклав у вуста своєї героїні з п’єси «Дядя Ваня» неперевершено пронизливі й прості слова про людську смерть: «…Когда наступит наш час, мы покорно умрем и там за гробом мы скажем, что мы страдали, что мы плакали, что нам было горько, и Бог сжалился над нами, и мы… увидим жизнь светлую, прекрасную, изящную, мы обрадуемся и на теперешние наши несчастья оглянемся с умилением, с улыбкой — и отдохнем… Мы отдохнём! Мы услышим ангелов, мы увидим всё небо в алмазах, мы увидим, как всё зло земное, все наши страдания потонут в милосердии, которое наполнит собою весь мир, и наша жизнь станет тихою, нежною, сладкою, как ласка. Я верую, верую…» Вічна пам’ять великим українцям, які працювали, раділи й страждали в Москві «на славу нашої преславної України». Амінь.
|
