Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Психологія основи допиту потерпілого.




Доверь свою работу кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Формування показань потерпілих має свої особливості, пов'язані з їхніми специфічними переживаннями, які викликані здійсненими стосовно них злочинними наслідками. Психічні переживання потерпілих, зокрема в тих випадках, коли злочинне діяння тією чи іншою мірою загрожує життю, здоров'ю і гідності особистості, характеризуються емоційною глибиною, підвищеною гостротою. Найхарактернішою реакцією потерпілих на ситуацію нападу є стан страху. Як емоційне відображення небезпеки страх зумовлений невір'ям у свої сили, відсутністю інформації про сприятливий вихід із ситуації, що склалася. Залежно від характеру загрози інтенсивність і специфіка переживання страху варіюється в досить широкому діапазоні відтінків (побоювання, переляк, жах). У стані страху потерпілі часто, перебільшуючи небезпеку, викривлено сприймають події, відбиваючи їх у пам'яті в гіпертрофованому вигляді (жертва перебільшує кількість нападників, їхні сили, використовувані підручні та інші засоби і т. д.). В умовах боротьби потерпілі нерідко погано чи викривлено запам'ятовують прикмети злочинця, не запам'ятовують послідовність і окремі моменти події. Якщо злочинців кілька, то потерпілі часто не запам'ятовують кожного з них і не можуть згадати, хто першим скоїв ті чи інші насильницькі дії. У ході допиту слідчий насамперед має з'ясувати умови, в яких потерпілий сприймав подію злочину, чи його психічний стан в момент посягання і після нього. Неабияке значення мають і психічні стани, які виникали у потерпілого до злочину. До них можна віднести стани як результат психічної безпорадності потерпілих (душевна хвороба, непритомний стан, малолітній вік) і фізичної безпорадності через хворобу, фізичні вади, похилий вік тощо. Безпорадність потерпілого може бути наслідком алкогольного сп'яніння чи прийому наркотиків. Попередній до злочину психічний стан потерпілого, здатний у певний час посилювати викривлення в показаннях у справі, викликає додаткові негативні фактори на сприйняття і відбиття багатьох деталей злочину (це особливо притаманне для потерпілих, які знаходилися до злочину в стані алкогольного сп'яніння чи наркотичного "кайфу"). Практика слідчої діяльності показує, що нерідко сама поведінка потерпілого сприяє скоєнню злочину ним безпосередньо, провокує його (така поведінка в юридичній психології називається віктим-ною). Віктимність є значущим фактором в аналізі взаємодії злочинця і потерпілого, в оцінці правдивості показань останнього. Гальмування проактивне (від лат. pro — раніше, activus — діючий) — нервовий процес, який виявляється в тому, що відповіді, які стосуються попередніх елементів інформації, гальмують відповіді щодо наступних її елементів.

 

68. Віктимна поведінка. Віктимна поведінка може бути необережною, ризикованою, провокаційною, об'єктивно небезпечною для самого потерпілого й у результаті чого може сприяти створенню криміногенної ситуації, а в деяких випадках і вчиненню злочину.Водночас, це не фатальна риса особи. У принципі, ступінь віктимності будь-якої людини може бути зведений до нуля. Усе залежить від того, чи людина обирає найбільш оптимальний варіант поведінки, аби не створювати віктимогенну ситуацію.Матеріали досліджень і дані кримінально-правової статистики свідчать, що значна кількість протиправних діянь зумовлені поведінкою самої жертви злочину, а саме:особливостями ситуаційного стану (сп'яніння), станом здоров'я (дефекти органів сприйняття), особливим психічним настроєм, пов'язаним з неадекватними діями у звичайній ситуації;недбалим ставленням до безпеки своєї особистості, честі, гідності та збереження майна;небажанням повідомити правоохоронним органам про злочинні дії, що вже мали місце стосовно неї;легковажним ставленням до правил, які покликані охороняти суспільний порядок і безпеку;участю в незаконній угоді;провокаційною поведінкою.За своїм характером віктимна поведінка може бути:конфліктною, коли потерпілий створює конфліктну ситуацію чи бере активну участь у конфлікті, що виник (єініціа-тором бійки або вступає в бійку на боці однієї зі сторін). Особливими різновидами такої поведінки є необхідна оборона, затримання злочинця та правозахисна активність;провокаційною (демонстрування багатства, екстравагантна зовнішність, неправильна поведінка жінки, що створює враження про її доступність, тощо);легковажною (довірливість і наївність неповнолітніх та інших осіб, які неспроможні протистояти нападникові, створення аварійних ситуацій на шляхах пішоходами й водіями тощо).У межах криміногенної ситуації поведінка жертви може бути оцінена як:негативна, тобто така, що провокує злочин або створює для нього об'єктивно сприятливу ситуацію (форми провокації різні: від фізичного чи психічного насилля стосовно злочинця чи його близьких до їх образи, проявів неповаги до громад ського порядку та загальновизнаних норм моралі);позитивна, що проявляється у протидії злочинцеві, у виконанні громадського обов'язку тощо;нейтральна, що не сприяла вчиненню злочину69.

69. Психологічні особливості допиту неповнолітніх свідків.Знання психологічних особливостей підлітків дає можливість юридичним працівникам цілеспрямованіше вирішувати завдання розслідування злочинів, у тому числі проведення допиту.Вивчаючи особистість неповнолітнього, слідчий повинен передусім встановити його позитивні якості, час змінення його поведінки в гірший бік, з’ясувати причини, які сприяли цим змінам, та ін. Це дозволить слідчому сформувати правильне уявлення про людину, обрати правильну тактику допиту і належні заходи психологічного впливу на підлітка. Позитивний вплив на свідчення підлітка справляє спокійна, безконфліктна обстановка допиту. Неповнолітньому допитуваному спочатку слід пояснити, з якого приводу проводиться допит, які його обов’язки і права. Після встановлення психологічного контакту, слідчий спонукає підлітка до вільної розповіді, в ході якої, як правило, його не перебивають і не підказують її напрям. Потім за допомогою запитань уточнюються і перевіряються окремі деталі подій, їх послідовність. Для активізації відповідей на запитання слідчого підлітку необхідно надавати мнемонічну2 допомогу — нагадування послідовності розвитку подій, пред’явлення речових доказів, допит у різних планах, ознайомлення допитуваного з показаннями інших осіб, допит на місці події тощо. У ході підготовки до допиту дітей дошкільного і молодшого шкільного віку слідчому бажано використати консультації педагога і психолога. Знання психологічних особливостей підлітків, дітей дошкільного і молодшого шкільного віку забезпечує індивідуальний підхід до кожної особистості під час підготовки і проведення допиту, що підвищує його ефективність.

70.

71. Професійна деформація виступає як результат негативного впливу на службовця, його професійну діяльність, соціальних відносин, проблем, залежностей у службовій ієрархії, які переломлюються в суб'єктно-об'єктних характеристиках середовища, ситуації, поведінкових актів співробітником, а також виступає як результат нормативно-об'єктної і суб'єктної детермінації особистості в конкретний момент життєдіяльності. Професійна деформація постає як багаторівнева система адаптації особистості до умов професійної діяльності і як спосіб активного перетворення власної життєдіяльності в конкретній ситуації, відповідно до психологічним досвідом особистості. Під професійною деформацією особистості розуміється негативне соціально-психологічне прояв, яке спрямоване на деструктивне взаємодія і взаємовідношення співробітників. Одним з моментів професійної деформації є те, що метою впливу може бути патологічна редукція одного з його елементів. Мова, перш за все, йде про редукції, що ініціює якусь помилкову схему, хоча і продуктивну у своїй відправною точці - продуктивну у тому розумінні, що вона дозволяє особистості юриста діяти тільки для свого блага, і дозволяє їй розвиватися пропорційно власної позиції. Психологічним механізмом професійної деформації виступають негативні зміни психологічного досвіду особистості під впливом службової діяльності. Психологічний досвід - це не тільки щось, що людина повинна освоїти, щоб включитися в структуру соціуму, культури, а й модель певних адаптаційно-компенсаторних можливостей юриста. Це форма потенцій людини, це процес інтеграції суспільства в особистості. Зміна психологічного досвіду в бік зниження ролі у службовій діяльності моральних регуляторів гуманістичної орієнтації і домінування жорстких управлінських, адміністративних норм, пов'язане з формуванням стійкої езопової позиції з відсутністю чітких моральних домінант при підвищенні ролі гедонистской мотивів. Дані негативні зміни психологічного досвіду під впливом службової діяльності визначають виникнення професійної деформації, її особливості, структуру, динаміку проявів.

 

72. Психологія очної ставки.Очна ставка проводиться в специфічній психологічній атмосфері, що накладає відбиток на взаємодію її учасників. У ході цієї дії відбувається спілкування одночасно між трьома особами: слідчим ідвома особами які допитуються. При цьому неминуче виникає психологічний вплив одного що допитується на Іншого, а також слідчого на них обох. Одночасно і учасники очної ставки мають певний вплив на слідчого. Кожному з тих, що допитуються доводиться свідчити в присутності іншого, що повідомляє нерідко протилежні по значенню і значенню зведення. При цьому кожний з учасників відстоює відомості, що повідомляються їм, оскільки раніше він вже давав їх на допиті. Таким чином, в самої очній ставці як би укладена конфліктна ситуація, вякій слідчий прикладає зусилля до усунення істотних протиріч, виявлених в свідченні раніше допитаних осіб. Конфліктна ситуація на очній ставці має свою особливість. Якщо в ході допиту вона може з'явитися між слідчим і особою що допитується, не бажаючим свідчити, то на очній ставці конфлікт частіше за все розвивається між тими двома, що допитуютьсяі слідчому важливо не втратити управління слідчою дією. У порівнянні з допитом на очній ставці вище емоційне напруження слідчого. Воно викликається не тільки складністю діяльності по усуненню протиріч у відомостях осіб, що допитуються, перебуванням в атмосфері конфліктної ситуації, але і тим, що слідчий вимушений взаємодіяти не з одним, а одночасно з двома особами, що відстоюють свої свідчення. З іншого боку, особа, що викриває іншого учасника в злочинних діях або у брехні, також випробовує велике емоційне напруження, оскільки робить це в його присутності. У таких умовах ним заволодіти страх, жалість або інші почуття” Ця обставина також робить очну ставку специфічною в психологічному відношенні. Очна ставка між обвинуваченим і потерпілим психологічно складна тим,що добросовісний учасник або боїться повторної зустрічі з обвинуваченим, або її не бажає, оскільки ця зустріч йому неприємна. Очна ставка володіє високою силою впливу на її учасників. Вплив визначається передусім впливом осіб, які допитуються один на одного, яке грає двояку роль для встановлення істини позитивну або негативну.

73. Психологія обшуку.Одним із основних елементів обшуку як слідчої дії, з точки зору психології, є примус стосовно особи, яку обшукують. На відміну від огляду місця події, обшук — це, як правило, відшукування свідомо схованих предметів і документів, що мають доказове значення для розкриття злочину. Інакше кажучи, при обшуку відома мета (у зв'язку з чим і де він має проводитися, які предмети, цінності і документи підлягають пошуку і вилученню), але наявна невизначеність шляхівустановлення місця знаходження предметів і документів, які цікавлять слідство. На якому психологічному фоні проходить обшук? Відзначимо найважливіші сторони:примусовий характер обшуку, а також виникнення в деяких випадках конфліктних ситуацій викликають підвищене психологічне напруження учасників обшуку;пошук схованих матеріальних предметів здійснюється в умовах безпосередньої взаємодії суперечних сторін;кожна сторона прагне якомога краще пізнати стратегію і тактику поведінки іншої сторони, сама ж — уникнути будь-якої демаскуючої поведінки;кожна сторона своєю поведінкою намагається вплинути на поведінку і дії іншої сторони;у психологічній діяльності особи, яку обшукують, інтенсивно функціонують захисні механізми.

Проведення обшуку передбачає наявність і виявлення слідчим професійних знань, навичок і вмінь, а також різноманітних психологічних якостей. Насамперед слідчому необхідно мислено виконати завдання знаходження предметів чи документів, які мають доказове значення для розкриття злочину. Для цього він повинен побудувати мислену модель дій особи, яку обшукують, з приводу схову цінностей чи знарядь злочину, "побачити" можливі мислені процеси і послідовність його дій. Дуже важливо попередньо вивчити особу, яку обшукують (вік, освіта, риси характеру і звички, професія, схильність та інтереси і т. п.), поставити себе на її місце, подумки відтворити поведінку і дії злочинця, коли він вирішував питання про спосіб і місце переховування предметів чи документів. Цілком зрозуміло, що в процесі обшуку, як і при огляді місця події, необхідна професійна спостережливість юриста. Залежно від об'єкта, способу організації та послідовності розрізняють певні види обшуку .Своєчасному початку обшуку, плануванню його проведення, ко- ординованості дій учасників обшуку (в разі коли обшук проводиться оперативною групою) сприяє серйозна підготовка до обшуку.







Дата добавления: 2015-08-12; просмотров: 1683. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2022 год . (0.018 сек.) русская версия | украинская версия