Автономная нервная система

Внутрішнє середовище організму, робота різних органів і систем, трофіка тканин регулюються спеціальним відділом нервової системи, що получили назву автономного (Дж. Ленглі). Цією назвою, затвердженою міжнародною анатомічною номенклатурою, підкреслюється мимовільний (не контрольований свідомістю) характер іннервації вегетативних органів організму. Поряд із цим терміном часто застосовується термін "вегетативна нервова система", що підкреслює її відношення до вегетативних процесів організму. Функції соматичної (довільної) нервової системи можуть контролюватися свідомістю.Автономні й соматична нервові системи діють співдружньо. Їхні нервові центри, особливо на рівні стовбура мозку, тісно зв'язані один з одним. Завдяки цим зв'язкам можуть здійснюватися сомато-вісцеральні, вісцеро-соматичні, вісцеро-вісцеральні, вісцеро-сенсорні й інші рефлекси. Однак, периферичні відділи цих систем мають багато розходжень.Автономну нервову систему підрозділяють на симпатичну, парасимпатичну й метасимпатичну частини (відділи).Центральна частина симпатичного відділу представлена симпатичними ядрами бічних рогів спинного мозку від перших грудних до поперекових сегментів. Аксони цих ядер виходять зі спинного мозку у вигляді білих сполучних гілок (преганглионарні волокна) і вступають у вузли симпатичного стовбура. Швидкість проведення збудження в цих аксонах 1-20 м/с.Периферична частина утворена чутливими й ефферентними нейронами

симпатичних гангліїв. Околохребтові ганглії розташовуються по обох сторонів хребта від основи черепа до хрестця у вигляді ланцюжків, які називаються правим і лівим симпатичним стовбуром. Зі спиномозговими нервами вузли з'єднані білими й сірими гілками. По білій гілці у вузол входить прегангліонарне волокно, що може перемикатися на еффекторний гангліонарний нейрон. Частина постгангліонарних волокон по сірій сполучній гілці знову вертається в спинномозговий нерв і далі треба в його складі без перерви до еффекторного органа. Інші волокна збираються в окремі гілочки (черевні нерви) і направляються до органів грудної й черевної порожнини, таза або до передхребтових вузлів, а потім до виконавчих органів. Постганглионарні волокна здебільшого позбавлені мієлінової оболонки, тому мають сірувате забарвлення. У гангліях симпатичного стовбура переривається тільки частина прегангліонарних волокон, інші ж проходять їхнім транзитом і перемикаються на еффекторний нейрон у превертебральних гангліях.

Найбільш великими превертебральними гангліями є: сонячне сплетення (утворене черевним і краніальним бржовим вузлами) і каудальний брижовий вузол. Від клітин цих вузлів починаються постгангліонарні симпатичні волокна, що іннервують майже всі органи черевної порожнини. Вони утворять численні нервові стовбури, які, направляючись до органів черевної порожнини, утворять ряд сплетень: шлункове, печінкове й ін.

Еффекторами, які забезпечуються постгангліонарними симпатичними волокнами, є гладкі м'язи всіх органів (судин, волосяних цибулин, зіниці, легень, органів травлення, виділення, потові, сальні й травні залози), а також клітини печінки й жирової клітковини.

Симпатична нервова система крім ефферентних шляхів має власні чутливі шляхи. По локалізації клітинних тіл, ходу й довжині відростків вони діляться на дві групи. Перша група периферичних афферентних нейронів включає клітини, тіла яких локалізуються в предхребтових симпатичних гангліях. Один з довгих відростків направляється на периферію, другий - убік спинного мозку, вступаючи в нього в складі дорсальних корінців. Друга група характеризується тим, що довгий відросток цих чутливих клітин іде до робочого органа, а короткі розподіляються в самому ганглії, контактуючи із вставними нейронами й через них з ефферентними нейронами, утворюючи морфологічну основу для вегетативного периферичного гангліонарного рефлексу.