Юридична природа основних принципів міжнародного права

Основні принципи міжнародного публічного права — це керівні правила поведінки його суб'єктів, що вини­кають як результат суспільної практики; юридично за­кріплені початки міжнародного публічного права. Вони являють собою найбільше загальне вираження і прак­тику поведінки, яка встановилася, і взаємодії суб'єктів міжнародного права на міжнародній арені в рамках міжнародних відносин.

Принципи міжнародного публічного права викону­ють одночасно дві функції:

— сприяють стабілізації всього комплексу міжнарод­
них відносин, обмежуючи їх певними нормативними ра­
мками;

— закріплюють усе нове, що з'являється в практиці
суб'єктів міжнародного права в рамках міжнародних від­
носин, і в такий спосіб сприяють їхньому розвиткові.

Основні принципи міжнародного права закріплені в Статуті ООН (преамбула, статті 1 і 2). Розширювальне тлумачення основних принципів дається в Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються друж­ніх відносин і співробітництва між державами відпові­дно до Статуту ООН, прийнятій на XXV сесії Генераль-

ної Асамблеї ООН у 1970 році. У Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ), підписаному в Гельсінкі 1 серпня 1975 року главами 33 європейських держав, керівниками США і Канади, міститься Декларація принципів, якими держави-учас-ниці будуть керуватися у взаємних відносинах.

До загальних принципів міжнародного публічного права належать принципи:

— принцип суверенної рівності держав;

— принцип незастосування сили або загрози силою;

— принцип територіальної цілісності держав;

— принцип непорушності державних кордонів;

— принцип мирного вирішення міжнародних спорів;

— принцип невтручання у внутрішні справи;

— принцип загальної поваги прав людини;

— принцип самовизначення народів і націй;

— принцип співробітництва;

— принцип сумлінного виконання міжнародних зо­
бов'язань.

Основні принципи міжнародного права мають такі особливості, що дозволяють їм посісти особливе місце в системі норм міжнародного права:

— вони є універсальними нормами міжнародного пра­
ва, їх відрізняє незаперечність і загальна обов'язковість;

— вони мають обов'язковий характер для всіх без
винятку держав, незалежно від того, чи є вони членами
ООН, та інших суб'єктів міжнародного права;

— вони мають першість стосовно всіх інших норм
системи міжнародного права;

— вони, як виняток із загальних правил дії міжна­
родно-правових норм, мають зворотну силу, що дозволяє
їм поширювати свою дію на будь-яку норму, що виник­
ла раніше самого принципу, аж до її скасування і неви­
знання пов'язаних із нею наслідків;

— тільки діяння, що порушують принципи міжна­
родного права, розглядаються в якості міжнародних зло­
чинів;

— ці принципи можуть виступати правовою осно­
вою для регулювання міждержавних відносин при від­
сутності прямого регулювання.

Звертає на себе увагу тенденція зростання кількості основних принципів сучасного міжнародного права. Якщо в Статуті ООН було спочатку закріплено сім принципів, що знайшли свою детальну регламентацію в Декларації принципів міжнародного права 1970 року, то в Заключному акті НБСЄ 1975 року їх налічувалося вже десять (додані принципи непорушності кордонів, територіальної цілісності, поваги прав людини). Проте і цей перелік не є вичерпуючим. Представляється, що об'єктивні умови розвитку людської цивілізації став­лять на порядок денний необхідність міжнародно-пра­вового визнання принципу екологічної безпеки, що не одержав свого юридичного закріплення. У сучасному міжнародному праві сформувався й активно діє в між­державних відносинах принцип загального і повного роззброювання під ефективним міжнародним контро­лем, що не одержав свого закріплення в кодифікацій­них актах основних принципів міжнародного права. Отже, зазначена тенденція зберігається.

При тлумаченні і застосуванні принципів міжна­родного публічного права необхідно враховувати, що усі вони взаємно пов'язані і кожен із них повинен розгля­датися в контексті всіх інших принципів.

Стаття 18 Конституції України закріплює, що «зовні­шньополітична діяльність України спрямована на забез­печення її національних інтересів і безпеки шляхом під­тримки мирного і взаємовигідного співробітництва з чле­нами міжнародного співтовариства на основі загально­визнаних принципів і норм міжнародного права».