1. Суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче)
становище на ринку товару, якщо:
на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;
не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості
можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі
сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для
доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг
чи інших обставин.
2. Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта
господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35
відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.
3. Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище
суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару
становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної
конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток
ринку, які належать конкурентам.
4. Вважається, що кожен із двох чи більше суб'єктів
господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку
товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає
конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих,
виконується одна з умов, передбачених частиною першою цієї статті.
5. Монопольним (домінуючим) вважається також становище
кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщо стосовно них
виконуються такі умови:
сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання,
яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує
50 відсотків;
сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання,
яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує
70 відсотків -
і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються
умови частини четвертої цієї статті.
