Сфери діяльності

транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами; транспортування природного і нафтового газу трубопроводами; розподіл природного і нафтового газу трубопроводами; зберігання природного газу в обсягах, що перевищують рівень,
який встановлюється умовами та правилами здійснення
підприємницької діяльності із зберігання природного газу
(ліцензійними умовами); транспортування інших речовин трубопровідним транспортом; передачі електричної енергії магістральними та міждержавними
електричними мережами; розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії
місцевими (локальними) електромережами; користування залізничними коліями, диспетчерськими службами,
вокзалами та іншими об'єктами інфраструктури, що забезпечують рух
залізничного транспорту загального користування; управління повітряним рухом; централізованого водопостачання та водовідведення; транспортування теплової енергії; спеціалізованих послуг у річкових, морських портах, морських
рибних портах та аеропортах відповідно до переліку,
визначеного Кабінетом Міністрів України; захоронення побутових відходів Даний перелік суб’єктів природних монополій ведеться
Антимонопольним комітетом України на підставі реєстрів суб’єктів
природних монополій у сфері житлово-комунального господарства, що
формуються національною комісією, що здійснює державне регулювання
у сфері комунальних послуг, а в інших сферах, в яких діють
суб’єкти природних монополій, - національними комісіями
регулювання природних монополій у відповідній сфері або органами
виконавчої влади, що здійснюють функції такого регулювання до
створення зазначених комісій. суміжний ринок - товарний ринок, що не перебуває у стані
природної монополії, для суб'єктів якого реалізація вироблених
товарів або використання товарів інших суб'єктів господарювання
неможливе без безпосереднього використання товарів, що
виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; До суміжних ринків,належить: постачання природного газу та інших речовин, транспортування
яких здійснюється трубопровідним транспортом; внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів
залізничним, повітряним, річковим та морським транспортом; виробництво електричної енергії в обсягах, що перевищують
рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення
підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії
(ліцензійними умовами); постачання електричної енергії; виробництво теплової енергії (крім випадків, коли вона
використовується виключно для внутрішньовиробничих потреб) в
обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та
правилами здійснення підприємницької діяльності з виробництва
теплової енергії (ліцензійними умовами); постачання теплової енергії продаж природного газу (у тому числі нафтового (попутного)
газу та газу (метану) вугільних родовищ) власного видобутку в
обсягах, що перевищують рівень, установлений ліцензійними умовами; перероблення побутових відходів.

 

29. Загальна характеристика державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій.

Державне регулювання діяльності суб'єктів природних
монополій у сферах, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до Закону України Про природні монополії. У випадках, встановлених законом Про природні монополії, державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій може здійснюватися органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Якщо діяльність суб'єктів природних монополій, яка підлягає
регулюванню згідно з Законом Про природні монополії, спрямована на задоволення потреб окремого регіону, то функції державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, можуть бути делеговані в установленому порядку Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям з наданням їм повноважень. Рішення щодо застосування стимулюючого регулювання у
відповідній сфері приймається органом, який здійснює державне
регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії,за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань формування політики у відповідній галузі та центральним органом виконавчої влади, що відповідає за реалізацію державної цінової політики. Державний контроль за додержанням законодавства про захист
економічної конкуренції у сферах природних монополій здійснюється
Антимонопольним комітетом України відповідно до його компетенції. Державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій здійснюється на основі таких принципів: гласності та відкритості процедур регулювання; адресності регулювання, його спрямованості на конкретний
суб'єкт природної монополії; самоокупності суб'єктів природних монополій; стимулювання підвищення якості товарів і задоволення попиту
на них; забезпечення захисту прав споживачів; підвищення ефективності функціонування суб'єктів природних
монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках у сфері
комбінованого виробництва електричної та теплової енергії шляхом
застосування стимулюючого регулювання.

30. Загальна характеристика правового статусу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України.НКРЕКП є органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг.

НКРЕКП у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також Положеннямпро Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

НКРЕКП є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку та печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Основними завданнями НКРЕКП є:

1) державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, на ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ (далі - природний газ), нафти та нафтопродуктів, а також перероблення та захоронення побутових відходів;

2) збалансування інтересів суб'єктів господарювання, споживачів і держави;

3) забезпечення прозорості і відкритості діяльності на ринках природних монополій та на суміжних ринках у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання і водовідведення;

4) сприяння розвитку конкуренції у сферах виробництва і постачання електричної та теплової енергії, на ринку природного газу, а також перероблення побутових відходів;

5) забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін;

6) сприяння ефективному функціонуванню товарних ринків на основі збалансування інтересів держави, суб'єктів природних монополій та споживачів товарів (послуг), що виробляються (надаються) суб'єктами природних монополій;

7) забезпечення самоокупності діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках;

8) захист прав споживачів товарів (послуг) на ринку, що перебуває у стані природної монополії, та на суміжних ринках у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі;

9) забезпечення рівних можливостей для доступу споживачів до товарів (послуг) на ринках, які перебувають у стані природної монополії;

10) обмеження впливу суб'єктів природних монополій на державну політику та сприяння конкуренції на суміжних ринках з метою забезпечення ефективного функціонування відповідних галузей.

4. НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань:

1) бере участь у формуванні та забезпеченні реалізації єдиної державної політики у сферах функціонування ринків електричної енергії, природного газу, нафти та нафтопродуктів, у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів;

2) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє та вносить у встановленому порядку пропозиції щодо вдосконалення законодавства;

3) подає Президентові України, Верховній Раді України щорічний звіт про результати своєї діяльності та оприлюднює його на своєму веб-сайті;

4) здійснює ліцензування господарської діяльності у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання і водовідведення та у нафтогазовому комплексі відповідно до вимог чинного законодавства;

12) здійснює безперешкодно перевірку дотримання ліцензійних умов;

13) вживає заходів щодо запобігання порушенням ліцензійних умов;

14) визначає умови доступу до товарів (послуг), що виробляються (надаються) суб'єктами природних монополій;

15) погоджує в межах своїх повноважень договір між членами оптового ринку електричної енергії та додатки до нього;

16) визначає ступінь кваліфікації споживачів природного газу;

17) визначає індивідуальні технологічні нормативи використання питної води для суб'єктів природних монополій, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП;

18) розглядає справи про порушення ліцензійних умов, а також справи про адміністративні правопорушення і за результатами розгляду приймає відповідні рішення у межах своєї компетенції;

19) передає до відповідних державних органів матеріали про виявлені факти порушення законодавства;

 

31. Поняття, види та учасники концентрації суб’єктів господарювання. Мета здійснення державного контролю за концентрацією суб’єктів господарювання.

Концентрація – процес злиття підприємств, компаній та інших ринкових активів, внаслідок якого зростає економічна влада учасників ринку. Концентрацією визначається не лише придбання акцій, але і створення нових підприємств, передача певних об’єктів у оренду, і навіть призначення керівників великих компаній. Усі великі концентрації повинні погоджуватися з Антимонопольним комітетом.

З метою запобігання монополізації товарних ринків, зловживання монопольним (домінуючим) становищемі обмеження конкуренції органи Антимонопольного комітету України здійснюють державний контроль за концентрацією суб’єктів господарювання.Основним законодавчим актом у цій сфері є Закон України «Про захист економічної конкуренції».

Види концентраціі суб'єктів господарювання:

1) злиття суб'єктів господарювання або приєднання одного суб'єкта господарювання до іншого;

2) набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кількома суб'єктами господарювання над одним або кількома суб'єктами господарювання чи частинами суб'єктів господарювання

3) створення двома і більше суб'єктами господарювання суб'єкта господарювання, який протягом тривалого періоду буде самостійно здійснювати господарську діяльність, але при цьому таке створення не призводить до координації конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили цей суб'єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання;

4) безпосереднє або опосередковане (через інших осіб) придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання.

Учасниками концентрації визнаються:

1. суб’єкти господарювання, стосовно яких здійснюється або має здійснитися злиття, приєднання;

2. суб’єкти господарювання, які набувають або мають намір набути контроль над суб’єктом господарювання, і суб’єкти господарювання, щодо яких набувається або має набутися контроль;

3. суб’єкти господарювання, активи (майно), частки (акції, паї) яких набуваються у власність, одержуються в управління (користування), оренду, лізинг, концесію або мають набутися, та їх покупці (одержувачі), набувачі;

4. суб’єкти господарювання, які є або мають намір стати засновниками (учасниками) новостворюваного суб’єкта господарювання. Якщо одним із засновників є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, орган адміністративно-господарського управління й контролю, учасником концентрації вважається також суб’єкт господарювання, активи (майно), частки (акції, паї) якого вносяться до статутного фонду новостворюваного суб’єкта господарювання;

5. фізичні та юридичні особи, пов’язані з учасниками концентрації, згаданими в п. 2-5, відносинами контролю, що дає підстави визнати цю групу осіб згідно зі ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» єдиним суб’єктом господарювання.

 

32. Випадки, в яких необхідне отримання дозволу на концентрацію суб’єктів господарювання. Підстави надання дозволу на концентрацію суб’єктів господарювання.

дозвіл на концентрацію потрібно отримувати лише в тому випадку (враховуючи положення ст. 22 Закону України «Про захист економічної конкуренції»), якщо, по-перше, наявний факт монопольного становища на ринку, тобто частка на певному ринку товару будь-якого учасника концентрації або сукупна частка учасників концентрації (з урахуванням відносин контролю) перевищує 35 відсотків і концентрація відбувається на цьому чи суміжному з ним ринку. По-друге, за наявності сукупно наступних факторів, причому слід підкреслити, що тільки за наявності сукупно трьох факторів. Коли сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації з урахуванням відносин контролю за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 12 мільйонам євро, визначену за встановленим Національним банком України офіційним валютним курсом, що діяв в останній день фінансового року, і при цьому:

1. вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів, у тому числі за кордоном, не менше як у двох учасників концентрації з урахуванням відносин контролю перевищує у кожного суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року;

2. вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів у Україні хоча б одного учасника концентрації з урахуванням відносин контролю перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року.

Це означає, що наявності одного або двох вище перелічених факторів для необхідності отримання дозволу недостатньо, необхідна наявність всіх трьох фінансових показників. Обов’язковою є прив’язка до ст. 22 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Антимонопольний комітет України чи адміністративна колегія
Антимонопольного комітету України надають дозвіл на концентрацію- у разі, якщо вона не призводить до монополізації чи суттєвого
обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині.
-якщо позитивний ефект для суспільних інтересів зазначеної концентрації переважає негативні наслідки обмеження конкуренції (Кабінет Міністрів України може дозволити концентрацію, на
здійснення якої Антимонопольний комітет України не надав дозволу)- Не становить загрозу системі ринкової економіки- є необхідними для досягнення мети концентрації;

 

33. Подання заяв про надання дозволу на концентрацію суб’єктів господарювання. Розгляд заяв і справ про концентрацію суб’єктів господарювання.

Учасники узгоджених дій, учасники концентрації, органи
влади, органи місцевого самоврядування, органи
адміністративно-господарського управління та контролю у порядку,
встановленому Антимонопольним комітетом України, звертаються: із заявою про надання дозволу на узгоджені дії - до
Антимонопольного комітету України чи його територіальних
відділень; із заявою про надання дозволу на концентрацію - до
Антимонопольного комітету України. Зазначені особи можуть визначити особу, яка представляє їх
інтереси та подає заяву. Заява та додані до неї документи мають містити повну та
достовірну інформацію. У разі подання недостовірної інформації заявники несуть
відповідальність згідно із статтею 52 цього Закону. Заява вважається прийнятою до розгляду після 15 днів з дня
її надходження, якщо протягом цього часу державний уповноважений
Антимонопольного комітету України, голова його територіального
відділення не повернули заявнику заяву із повідомленням, що вона
та інші документи не відповідають встановленим Антимонопольним
комітетом України вимогам і це перешкоджає її розгляду. Органи Антимонопольного комітету України розглядають заяву
про надання дозволу на узгоджені дії протягом трьох місяців з дня
прийняття її до розгляду відповідним органом Антимонопольного
комітету України. Заява про зміни в узгоджених діях, на які було отримано
дозвіл органу Антимонопольного комітету України, що не змінюють
кола учасників і не поширюються на інші товарні ринки,
розглядається органами Антимонопольного комітету України протягом
тридцяти днів. Антимонопольний комітет України чи адміністративна колегія
Антимонопольного комітету України розглядають заяву про надання
дозволу на концентрацію протягом тридцяти днів з дня прийняття її
до розгляду відповідним органом Антимонопольного комітету України. Заява залишається без розгляду у випадку надходження від
заявника клопотання про відкликання заяви, про що приймається
розпорядження відповідних органів Антимонопольного комітету
України. Залишення заяви без розгляду не позбавляє заявника права
звернутися до Антимонопольного комітету України, його
територіального відділення з повторною заявою. Інформація стосовно заявлених узгоджених дій, а саме щодо:
організаційно-правової форми учасників узгоджених дій, їх
місцезнаходження та їх представництв, філій, а також виду та
змісту узгоджених дій може бути опублікована в друкованих чи
електронних засобах масової інформації або оприлюднена
Антимонопольним комітетом України чи його територіальним
відділенням в інший спосіб. Крім того, може бути оприлюднена й інша інформація стосовно
заявлених узгоджених дій, а також інформація щодо концентрації,
якщо така інформація раніше була публічно оголошена або заявник не
заперечує проти такої публікації.