Виробнича потужність підприємства

У складі показників основних фондів важливою ланкою є виробнича потужність, що характеризує здатність підприємства забезпечити максимально можливий випуск продукції за певний період (звичайно за рік, квартал, місяць) при повному використанні устаткування і виробничих площ на даному підприємстві (Раицкий, 1999).

Виробничу потужність можна оцінювати в натуральних (для спеціалізованих виробництв), умовних (якщо випускаються вироби різної номенклатури) показниках і у вартісному вимірі.

Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю провідних цехів, а потужність останніх оцінюється за потужністю провідних ділянок або груп обладнання. При оцінці виробничої потужності потрібно враховувати, що вона може змінюватися. Зміни бувають обумовлені використанням нової техніки, упровадженням прогресивної технології, матеріалів, розвитком спеціалізації і кооперування, удосконаленням структури виробництва, підвищенням кваліфікації працюючих, поліпшенням організації виробництва і праці.

При розрахунку виробничої потужності слід зважати на:

• кількість встановленого обладнання за видами (крім обладнання ремонтних і допоміжних служб);

• виробничі площі основних цехів підприємства;

• режим роботи підприємства (реальний фонд часу його роботи).

Методика розрахунку виробничої потужності залежить від форми і методів організації виробництва, номенклатури продукції, що виготовляється, типу обладнання, яке використовується, характеру виробничого процесу.

Виробничу потужність розраховують при аналізі й обґрунтуванні виробничої програми, підготовці й випуску нових виробів, реконструкції виробництва. У разі дисбалансу виробничих потужностей в окремих цехах проводяться організаційно-технічні заходи щодо введення нового обладнання, зміни режиму роботи, зниження трудомісткості продукції тощо.

При плануванні для обліку виробничих можливостей підприємства розробляють планові та звітні баланси виробничих потужностей. Так, виробничу потужність на кінець періоду (М_к) визначають за схемою:

 

, (6.12)

 

де М_n – виробнича потужність на початок періоду; М_вв – збільшення виробничої потужності за рахунок введення нового устаткування або збільшення фонду роботи існуючого завдяки організаційно-технічним заходам; М_вив – зменшення потужності за рахунок виведення обладнання; М_рез – резервна потужність.

Середньорічна виробнича потужність підприємства (М) визначається за формулою:

 

, (6.13)

 

де t_вв і t_вив – число повних місяців з моменту введення потужностей у дію до кінця року та з моменту виведення потужностей до кінця року.

Показниками використання виробничої потужності є:

• фактичний випуск продукції в натуральному вимірі або у вартісних оцінках за певний період (В_пф);

• випуск продукції на одиницю обладнання, на 1 кв. метр виробничої площі у вартісних одиницях;

• середній відсоток завантаження устаткування (К_зав);

• коефіцієнт змінності;

• коефіцієнт використання виробничої потужності, який визначається за формулою:

 

. (6.14)

 

Після обґрунтування виробничої програми оцінюють можливості її виконання з урахуванням виробничої потужності при нормативному використанні, а також проводять такий розрахунок: планований обсяг випуску (розроблений з урахуванням планів збуту й укладених договорів – В_план,) зіставляють з можливим (В_мож). Якщо В_мож < В_план, необхідно збільшити виробничу потужність або поліпшити її використання, а за В_мож > В_план слід передбачити довантаження потужності на основі додаткових замовлень, пошуку ринків збуту. У разі повного використання потужностей й відсутності можливості її збільшення необхідно передбачити зменшення плану виробничої програми.

На кожному підприємстві необхідно домагатися підвищення ефективності використання виробничих потужностей і площ, скорочувати час простоїв, підвищувати ступінь завантаження устаткування в одиницю часу, удосконалювати знаряддя праці і технологію виробництва, домагатися оптимізації структури основних виробничих фондів, забезпечувати швидке освоєння потужностей, що вводяться, і т.д.