Порядок Веселкові, або Фаляльні - Phallales

Гастероміцети; плодові тіла ангіокарпні, зі складною диференціацією; ендоперидій ослизнюється, екзоперидій розривається; глеба багатошапинкова або одношапинкова, темна або яскраво забарвлена, часто з різким неприємним запахом; базидія хіастична, проста (холобазидія); парентосоми з перфораціями; базидіоспори не відстрілюються, поширюються комахами. Грунтові сапротрофи та мікоризоутворювачі

Порядок фаляльні – Phallales

Плодові тіла в молодому віці закриті, кулеподібні; пізніше розростаються та оголюють плодючий шар – глебу. Септи доліпорові, з мультиперфорованою парентесомою. Голобазидія. Базидіоспори проростають гіфою.

Видфалус смердючий або веселка – Phallus impudicus (рис. …). В лісах часто можна знайти гриб-веселку, який привертає увагу різким, неприємним запахом гнилого м'яса.

Плодове тіло веселки спочатку має вид білої чи злегка сіруватої кулі (5-6 см у діаметрі) на білому міцеліальному тяжі. Зовнішній шар оболонки гладенький, внутрішній – драглистий. Під оболонкою розміщується безплідна (стерильна) частина – рецептакул – у вигляді порожнього всередині стовпчика з пористими стінками. На поверхні рецептакула знаходиться спороносна частина – глеба. При дозріванні рецептакул швидко видовжується (до 30 см), розриває оболонку плодового тіла і підіймає на верхівці чорно-зеленувату глебу у вигляді конусоподібної шапинки, яка на своїй поверхні несе базидії з базидіоспорами. Через короткий час глеба розпливається й тхне. Запах гнилого м'яса приваблює мух, які розносять спори гриба і таким чином сприяють розповсюдженню гриба в природі.*Глеба одношапинкова

Внутрішню слизову оболонку плодового тіла застосовують у народній медицині як протиревматичний засіб. В молодому віці (стадія яйця) – їстівний.

Подібну будову мають і плодові тіла Mutinus caninus (мутину собачого) (рис. …). На відміну від веселки, плодові тіла мутину менші (3-4 см в діаметрі), рецептакул без шапинки, верхівка рецептакулу червонувата, вкрита зеленувато-оливковим спороносним слизистим шаром (глебою). Глеба після ослизнення не тхне гнилим м'ясом, а має запах сирого борошна. В Україні гриб зустрічається на грунті, у вологих місцях листяних лісів в Закарпатті та на Південному узбережжі Криму. Мутин собачий занесено до Червоної книги України під категорією III – "рідкісні види". *Глеба одношапинкова

Вид диктіофора подвоєна – Dyctyophora duplicata (рис....). Це єдиний вид роду в складі мікобіоти України. Молоді плодові тіла майже кулясті, яйцевидні, еліпсоїдні, зрідка циліндричні, білі, жовтувато-білі, біля основи з міцеліальним тяжем. Зрілі плодові тіла мають спороносну частину (глеба) у вигляді шапинки і стерильну частину (рецептакул) у вигляді ніжки. Шапинка конічна, з видовженими анастомозуючими заглибленнями, на верхівці з комірцеподібним диском; з віком стає слизуватою, оливково-зеленою. Рецептакул циліндричний, донизу звужується, білуватий, з порожниною, на верхівці з шапинкою, біля основи з білою або коричнюватою вольвою. З-під шапинки звисає біла або жовтувато-біла сітка (індузій) інколи до половини довжини ніжки. Споровий порошок білуватий. Спори еліпсоїдні, гладенькі, безбарвні, розносяться комахами. В зрілому віці гриб має різкий, неприємний запах. Неїстівний. В Україні відоме лише одне місцезнаходження цього гриба, зокрема він зростає на грунті у мішаних насадженнях інтродукованих рослин у Нікітському ботанічному саду, який знаходиться на Південному березі Криму. Диктіофора подвоєна занесена до Червоної книги України під категорією I –"зникаючі види". *Глеба одношапинкова

Вид клатрус червоний – Clathrus ruber (рис.....). Єдиний представник роду в складі мікобіоти України. Плодові тіла існують на поверхні лише кілька годин. Молоді плодові тіла округлі, кулясті або яйцевидні, 5-10 см заввишки та 5 см завширшки, вкриті білуватою або жовтуватою оболонкою – перидієм, який розривається на верхівці неправильними лопатями. Перидій з віком швидко зникає, оголюючи товстий драглистий середній шар. Лише біля основи плодового тіла залишається чашовидний утвір – залишки перидію, від нього відходять шнури міцелію. Зріле плодове тіло без ніжки, складається з куполовидного сітчастого плодоносця – рецептакула, зверху червонуватого або кіноварночервоного кольору, 5-10 см у діам, з округлими, еліпсовидними або кутастими порами. Внутрішня поверхня сітки-рецептакулу вкрита слизисто-драглистим, буро-оливковим або сіруватим спороносним шаром – глебою. Глеба має неприємний різкий запах, який приваблює комах, що й переносять спори. Споровий порошок білий. Спори гладенькі, безбарвні. Грунтовий сапротроф. Дуже рідкісний гриб. Його плодові тіла з'являються нерегулярно, часто з інтервалом у кілька років. Трапляється виключно на узбережжі Чорного моря, зокрема в Україні – у садах, парках та листяних лісах Південного берега Криму в районі Ялти. Клатрус червоний занесено до Червоної книги України під категорією "рідкісні види". *Глеба багатошапинкова

Вид антурус веретеновидний (синонім: квітохвісник веретеновидний) – Anthurus javanicus (Syn.: Pseudocolus fusiformis)(рис....). Єдиний представник роду в складі мікобіоти України. Молоде плодове тіло кулясте, яйцевидне, білувате. Оболонка плодового тіла (перидій) розривається лопатями і залишається біля основи ніжки. Ніжка ніздрювата, порожниста, коротка. Від неї догори відходять 3-8 лопатей завдовжки 2-3-см, які зростаються на верхівці, внаслідок чого плодове тіло набуває вертикальної форми. Лопаті спочатку білі, згодом рожевувато-червоні, з внутрішнього боку і по краях зморшкуваті. Глеба на внутрішній поверхні лопатей, слизувата, оливкова або майже чорна. Споровий порошок оливковий. спори еліпсоїдні, гладенькі, блідо-оливкуваті, розносяться комахами. Плодові тіла з'являються періодично, з інтервалом у кілька років. Гумусовий сапротроф. Неїстівний. Єдине місцезростання гриба відомо з Південного узбережжя Криму, зокрема з території Нікітського ботанічного саду. Антурус веретеновидний занесено до Червоної книги Українипід категорією "рідкісні види". *Глеба багатошапинкова