Порядок Peltigerales

Аски з двома оболонками, і нагадують бітунікатні (але не мають системи пружніх мікрофібрил, яка висуває назовні ендоаск). Аски з апікальний амілоїдний апарат розкривання, і належать до перехідних між уні- та бітунікатними. Плодові тіла - апотеції

Вид пелтігера собача – Peltigera canina (рис.....). Слань у цього лишайника листувата крупна, лопаті до 11 см завдовшки і до 3,5 см завширшки. Вершня сторона попелясто- або коричнювато-сіра, з тонким повстистим нальотом, особливо по периферії лопатей, в центрі може злегка виблискувати; нижня — світла, розувато-біла, до центру темнішає, з густою мережею вузьких, сильно виступаючих світлих жилок, в центрі жилки світло-коричневі. Ризини білі, овгі (до 1 см). Апотеції на вертикальних лопатях, випуклі, диск апотеція червоно-коричневий. Зустрічається на грунті, моховитих скелях та пеньках, восновному в затінених вологих місцях. Пелтігерасобачапоширена по всій території України.

Вид лобарія легенева – Lobaria pulmonaria (рис....). Має листувату слань до 10-30 см завдовшки та 5-20 см завширшки, що зростається із субстратом лише одним краєм, а більша його частина не прикріплена. Лопаті талому 1-5 см завширшки, по краю вирізблені. Зверху талом світло-коричневий або зеленувато-коричневий, чітко сітчасто-складчстий, з глибокими вдавлинами, що розділені ребрами. Цим вдавлинам із нижнього боку талому відповідають білуваті голі опуклості, які розділені ділянками з коротким густим опушенням. Уздовж ребер на верхньому боці талому розміщені великі соралі. Апотеції зустрічаються рідко і розміщені уздовж країв лопатей. Зустрічається на корі дерев, рідше на моховитих скелях у лісовій зоні. Сьогодні л. легенева стала рідкісним лишайником, але в Україні цей вид іще можна зустріти в Українських Карпатах та Криму.

Невизначене положення в складі відділу Ascomycota займає родина Phlyctidaceae, з широко представленим в Україні видом – пліктис плямовидний (Phlyctis agelaea). Слань одноманітно накипна, тонка, спочатку більш-менш кругла цілісна, гладенька, з віком у вигляді досить великих плям невизначеної форми, зморшкувата чи місцями дрібно потріскана до потріскано-ареольованої, з дрібними плоскими чи горбкуватими ареолами, сіра, блакитно-сіра, чи білувато-сіра, матова. Апотеції дрібні (0,2-0,3 мм у діаметрі), сидячі, з чорними дисками. Зустрічається по всій Україні на гладенькій корі листяних дерев (особливо грабів, буків, яворів) і чагарників.

[1] Сьогодні у біологів немає одностайної думки стосовно того, який комплекс органел виник раніш – ядерний чи мікротрубочковий. По цьому питанню існують дві альтернативні гіпотези – про первинність ядра і вторинність мікротрубочкової системи, і навпаки.

[2] Особливий тип органічних покривів – несправжня тека – наявний у деяких зелених водоростей з класу празинофіцієвих. Морфологічно цей покрив нагадує оболонку, але утворюється внаслідок злиття на поверхні плазмалеми субмікроскопічних органічних лусочок.

[3] Систему відділу подано за: L.D.Druehl, C.Mayes, I.H.Tan, G.W.Saunders. Molecular and morphological phylogenesis of kelp and associated brown algae. In: Origin of Algae and their Plastids (ed.D.Bhattacharya). Springer-Verl., Wien – New York, 1997: 221-236; A.Peters, M.Clayton. Molecular and morphological investigation of three brown algal genera with stellate plastids: evidence for Scytothamnales ord. nov. (Phaeophyceae). – Phycologia (1998), 37: 106-113; F.Rousseau, B. de Reviers. Circumscription of the order Ectocarpales (Phaeophyceae): bibliographical synthesis and molecular evidence. – Cryptogamie, Algol. (1999), 20 (1): 5-18; F.Rousseau, B. de Reviers. Phylogenetic relationships within the Fucales (Phaeophyceae) based on combined partial SSU+LSU rDNA sequence data.– Eur.J.Phycol. (1999), 34: 53-64. Не розглядається порядок Ascoseirales (див.: Жизнь растений. Т. 3. Водоросли, лишайники. – М., Просвещение, 1977), представники якого нечисленні і мешкають у морях Південної півкулі.

[4]Розгляд аргументів "за" та "проти" кожної з цих гіпотез може бути темою окремого семінарського заняття. Детальніше див.: Петров Ю.Е. Эволюция циклов развития у водорослей (Комаровские чтения, ХХХV). – Л., Наука, 1986. – 61 с.

[5] Спорангіофор та спорангій наземних оомікотових грибів у вітчизняній літературі часто називають конідієносцем із конідією, хоча ці репродуктивні утвори принципово відрізняються від конідієносців та конідій справжніх грибів.

[6] За системами різних авторів, у відділі виділяють від 6 до 12 класів та до 50-55 порядків.