Методичні рекомендації для підготовки до теми. Судова влада, будучи самостійною і незалежною гілкою державної влади, володіє цілим рядом ознак, що розкривають її сутьСудова влада, будучи самостійною і незалежною гілкою державної влади, володіє цілим рядом ознак, що розкривають її суть, дозволяють відмежувати її від інших гілок державної влади. До основних ознак судової влади належать: 1. Судова влада здійснюється винятково спеціальними державними органами — судами. Склад суду формується строго на законних підставах. Законно утворений склад суду — обов’язкова умова винесення правового рішення. 2. Судова влада в Україні належить судам, що становлять єдину судову систему. Судова система України, відповідно до положень Конституції України і Закону України “Про судоустрій і статус суддів” представлена судами загальної юрисдикції і Конституційним Судом України. 3. Суди є правозастосовчими органами. Розгляд судом справи означає, що суд застосовує норми матеріального права (кримінального, цивільного, адміністративного й ін.) до конкретних правовідносин, що були предметом розгляду в судовому засіданні і виносить на їх підставі мотивоване рішення (вирок). 4. Судова влада здійснюється на основі і у відповідності з вимогами процесуального закону. Саме процесуальний закон детально регламентує процедуру розгляду справ у суді, гарантуючи дотримання прав і законних інтересів всіх учасників судового розгляду, недопущення порушень закону і суб’єктивізму. Порушення процесуальних норм є підставою для скасування рішень суду. 5. Участь представників народу в здійсненні правосуддя. Ця ознака є важливою рисою судової влади. Відповідно до положень, закріплених в ст. 124 Конституції України і ст. 5 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Участь народних засідателів і присяжних у здійсненні правосуддя є їх громадянським обов’язком. 6. Владний характер повноважень суду. 7. Виконання вимог суду і виконання його рішень забезпечується силою держави. У разі потреби відповідні органи і посадові особи можуть застосувати відповідні заходи для реалізації рішень і вимог суду. 8. Самостійність і незалежність судової влади.. Суд як орган судової влади та його ознаки Суд як орган судової влади є базовим, основним органом судової влади, який, здійснюючи у відповідності зі своїми повноваженнями правосуддя є самостійним і незалежним від інших гілок влади, займає особливе становище в системі інших державних органів, складається із суддів що обираються (призначаються) у законному порядку, які діють на професійній основі. Суд — це конкретний державний орган, юрисдикція якого поширюється на визначене адміністративно-територіальне утворення (район, область і т.д.); спори і справи, що підлягають судовій юрисдикції даного суду відповідно до його спеціалізації (система спеціалізованих судів). Суди загальної юрисдикції створюються і ліквідуються Президентом України за поданням Міністра юстиції України, узгодженим з головою відповідного вищого спеціалізованого суду (ч.1 ст. 19 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”). Кількість суддів у суді визначається Державною судовою адміністрацією України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду, з урахуванням обсягу роботи суду та в межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання судів. Істотним моментом, що характеризує становище суду як органу державної влади, є забезпечення його незалежності, огородження від стороннього впливу як ззовні, так і усередині (з боку вищих інстанцій і керівництва судів). Ця обставина докорінно відрізняє суд від органів виконавчої влади, де субординація, підпорядкування нижчестоящих органів вищестоящим, обов’язковість вказівок керівництва є одним з основних принципів діяльності. Суттєвою ознакою суду, як органу судової влади є те, що його діяльність здійснюється за особливими правилами, процедурами, які встановлюють і жорстко регламентують можливі межі дій усіх учасників судового розгляду. Основна мета даних правил і процедур — забезпечити об’єктивний, повний і всебічний розгляд всіх обставин, що мають юридичне значення і, як кінцевий результат - забезпечити винесення законного, обґрунтованого і справедливого рішення. Поняття та ознаки правосуддя Правосуддя є одним із напрямків правоохоронної діяльності, одним із найважливіших повноважень, здійснення яких зв’язане з функціонуванням судової влади. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. (ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”). Правосуддя характеризується рядом ознак, до яких можна віднести наступні: 1. Розгляд справи відбувається у формі судових засідань, в яких беруть участь склад суду та інші учасники процесу, що проводяться у відкритій і усній формі. Провідне місце в судовому засіданні приділяється головуючому.— професійному судді. На нього покладається обов’язок забезпечення законного розгляду справи. 2. Судові засідання проходять за участю сторін (обвинувачення і захисту в кримінальному процесі, позивача і відповідача в цивільному і господарському процесі і т.д.). Сторони наділені рівними правами й обов’язками для захисту своїх законних інтересів. Судовий процес носить змагальний характер, що дозволяє суду всебічно, повно й об’єктивно розглянути справу і винести правильне рішення. 3. Розгляд справ та прийняття рішень здійснюється в суворій відповідності з порядком, визначеним процесуальним законом. Недотримання процедурних форм, закріплених у процесуальних законах, може стати предметом нового судового розгляду і навіть привести до скасування винесеного судового рішення. 4. В основі всіх судових рішень лежать докази. Це ставить за обов’язок суду ретельно досліджувати всі обставини справи, необхідні для її правильного вирішення. При розгляді спору будь-яке право, інтерес, та чи інша юридична ситуація, чи домагання, правомочність повинні бути доведені. У суді розгляд та оцінка доказів у справі набувають першочергового і вирішального значення для результату розгляду спору. 5. Суди мають особливу повноту юрисдикції і ніякі інші органи влади не вправі ставити під сумнів обов’язковість виконання судових рішень. Ставши остаточним, судове рішення здобуває незворотного характеру і ніхто, навіть суддя, що його виніс, не може його змінити. Після набуття ним чинності воно є обов’язковим для усіх без винятку державних органів та посадових осіб і у разі потреби його виконання забезпечується примусово. Цим досягається гарантованість захисту прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб, громадських організацій і державних органів. 6. Відправлення правосуддя передбачає пошук істини, достовірне встановлення фактів, що мають юридичне значення по розглянутій судом справі, та необхідність точної правової оцінки встановлених фактичних обставин, в якому важливу роль відіграє особисте переконання судді. Правосуддя – це діяльність суду, здійснювана у формі цивільного, адміністративного, кримінального, господарського та конституційного судочинства, яка проходить у встановлених законом процесуальних формах в судових засіданнях, за участю сторін і інших учасників процесу і полягає у встановленні фактичних обставин справи та з'ясуванні істини по розглянутій справі шляхом дослідження доказів та закінчується ухваленням рішення в справі із застосуванням норм відповідного матеріального закону. Поняття “судочинство”, включає в себе діяльність судів щодо розгляду і вирішення справ, віднесених до їхньої компетенції, а також дії інших суб’єктів, які реалізують свої права й обов’язки, вступають у процесуальні відносини із судом та між собою. Це може бути наприклад процесуальна діяльність слідчого по порушенню і розслідуванню кримінальної справи, діяльність прокурора по здійсненню нагляду за дотриманням законності при розслідуванні кримінальних справ тощо. Потерпілий, підсудний, свідок можуть брати участь у проведенні слідчих дій; будь-який громадянин чи юридична особа вправі звернутися до суду із заявою (позовом) про відшкодування заподіяної їм матеріальної шкоди. На підставі викладеного можна зробити висновок, що поняття “судочинство” є більш широким, ніж “правосуддя”. Методичні вказівки щодо самостійної роботи під час підготовки до наступних занять
2. Під час самостійної підготовки з метою поглибленого вивчення теоретичного матеріалу законспектувати питання, що винесені на самостійне опрацювання. 3.2. Для освітньо-кваліфікаційного рівня «Молодший спеціаліст» 2012 року набору: - Стан судоустрою України у періоди існування урядів національно-демократичної орієнтації (1917-1920 роки). - Концепція Державної програми забезпечення судів належними приміщеннями на 206-2010 роки. - Судові системи країн пострадянського простору.. - Становлення радянського суду. 2.2. Для освітньо-кваліфікаційного рівня «Молодший спеціаліст» 2014 року набору: - Судові системи країн пострадянського простору.. - Становлення радянського суду. 2.3. Для освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» - Правоохоронна діяльність 2013 року набору. - Стан судоустрою України у періоди існування урядів національно-демократичної орієнтації (1917-1920 роки). - Концепція Державної програми забезпечення судів належними приміщеннями на 2006-2010 роки. - Судові системи країн пострадянського простору.. - Становлення радянського суду. - Судові системи Австрії, Греції, Норвегії та Великобританії. 2.4. Для освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» - Правоохоронна діяльність, Правознавство 2014 року набору. - Стан судоустрою України у періоди існування урядів національно-демократичної орієнтації (1917-1920 роки). - Концепція Державної програми забезпечення судів належними приміщеннями на 2006-2010 роки. - Судові системи країн пострадянського простору.. - Становлення радянського суду.
|
