Загальна теорія перекладу

Вступ до перекладознавства

1. Переклад і тлумачення як види перекладу та сфери їх застосування.
2. Переклад/тлумачення і прогрес науки, культури та духовності народу. Переклад як засіб збагачення мови народу та його літератури.
3. Активний та пасивний словник перекладача/тлумача.
4. Обов’язкові складові словника, якими має бездоганно володіти перекладач/тлумач.
5. Типи комунікативних моделей, за якими здійснюються різні види перекладу та тлумачення.
6. Типи скороченого перекладу (адаптація, реферування, анотація).
7. Типи вільного перекладу (переклад-переказ, переклад-переспів тощо).
8. Машинний переклад, його досягнення та недоліки.
9. Повноцінний переклад, адекватний переклад, еквівалентний переклад (характеристика вищезгаданих понять і термінів).

Загальна теорія перекладу

1. Передісторія європейського перекладу і перші переклади Святого Письма.
2. Становлення принципів адекватного/достовірного перекладу в історичній ретроспективі. Виникнення свавільного перекладу.
3. Принципи перекладу сакральних і світських творів/текстів у Київській Русі та в середньовічній Англії та Іспанії.
4. «Елегантний переклад» у Франції в період пізнього Відродження та Класицизму і їх вплив на поетичний переклад в Англії та Німеччині XVI-XVII століть.
5. Два історичних принципи у способах перекладу.
6. Переклад у Київській академії ім. П. Могили.
7. Найвидатніші перекладачі в Україні ХІХ – ХХІ століть та їхні найголовніші переклади.
8. Сучасні теорії перекладу (аспектна, денотативна, трансформаційна, теорія перекладацької функціональної еквівалентності, теорія скопів).
9. Анотований, реферативний, підрядковий види перекладу та їх застосування.
10. Вимоги до адекватного/достовірного перекладу поетичних творів. Відтворення складових поетичної матриці.
11. Типи вільного та скороченого перекладу, їх використання при відтворенні прозових і поетичних текстів.

Практичний курс перекладу (аспектний переклад)

1. Писемний переклад: основні вимоги до його достовірності. Типи писемного перекладу. Сфери практичного застосування писемного перекладу.
2. Способи відтворення українських онімів (імена людей, географічні назви, переклад назв урядових та неурядових організацій, політичних партій, промислових підприємств, газет та журналів, готелів, кораблів тощо) іноземною мовою.
3. Романізація українських власних імен та назв.
4. Правила застосування практичної транскрипції та транслітерації (транскодування) у перекладі іншомовних онімів.
5. Способи відтворення справжніх та калькованих інтернаціоналізмів засобами української мови.
6. Виявлення та способи відтворення у перекладі національно забарвлених лексичних одиниць (реалій), неологізмів.
7. Способи відтворення фразеологізмів (ідіоматичних виразів), прислів’їв та приказок засобами мови перекладу.
8. Способи відтворення іменникових атрибутивних словосполучень (кластерів) засобами української мови.
9. Способи відтворення конструкцій з безособовими формами дієслова (інфінітивних, дієприкметникових, герундіальних конструкцій англійської мови) засобами української мови.
10. Способи відтворення лексично значущих артиклів засобами української мови.
11. Способи відтворення суб’єктивної та об’єктивної модальності висловлювання засобами української та англійської мов.
12. Переклад і доместикація в історії збагачення національних мов і літератур.

Практичний курс перекладу (перекладацький аналіз тексту)

1. Текст як основна комунікативна одиниця системи мова/мовлення. Текст як основний об’єкт перекладознавчих досліджень та практичного здійснення перекладу. Сучасні підходи в лінгвістиці та перекладознавстві до визначення понять «текст» та «дискурс».
2. Когезія як одна з головних рис тексту. Типи когезії: граматична та лексична когезія. Лексичне повторювання як засіб реалізації когезії в тексті та його значення для здійснення адекватного перекладу.
3. Основні типи лексичного повторення в писемному тексті: просте та складне лексичне повторення, простий та складний парафраз, кореференція, субституція (заміна займенниками тощо). Використання типів лексичного повторювання при здійсненні практичного перекладу.
4. Поняття скріплених (bonded) речень в тексті. Центральні та маргінальні речення. Методика швидкого складання резюме тексту (методика здійснення реферативного перекладу).
5. Дискурс-аналіз тексту в процесі перекладу. Поняття дискурсу та основні типи дискурсів. Поняття нехудожніх текстів (текстів-артефактів) та художніх текстів (текстів-ментафактів); їх особливості, які треба враховувати в перекладі.
6. Офіційно-діловий дискурс. Міжнародно-правові та юридичні тексти, інструкції, ділові листи, контракти тощо. Основні риси офіційно-ділового дискурсу, які треба враховувати в перекладі.
7. Науково-технічний дискурс та його основні риси, які треба враховувати в перекладі.
8. Дискурс засобів масової інформації (газети, журнали, телебачення, радіо, Інтернет, інформаційні технології тощо) та його основні риси, які треба враховувати в перекладі.
9. Художній дискурс та його основні риси, які треба враховувати в перекладі.
10. Аналіз тексту з точки зору реалізації в ньому мовних засобів, що вказують на стать мовця (гендерних маркерів«жіночої» та «чоловічої» мови) та практичне врахування цих засобів при здійсненні адекватного/достовірного перекладу тексту.
11. Комунікативно-прагматичний аналіз тексту в процесі перекладу. Встановлення дейктичних параметрів тексту, маркерів комунікативної спрямованості тексту з метою адекватного/еквівалентного відтворення в перекладі комунікативного впливу тексту на читача або слухача.
12. Основні лексико-семантичні, морфологічні та синтаксичні перекладацькі трансформації, що застосовуються по завершенні перекладацького аналізу текстів різних функціональних стилів. Використання граматичних та лексичних трансформацій у перекладі.