Глііа 5. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ 153

Належно від суб'єктів контролю виокремлюють державний, Нііутріїмпьогосподарський, відомчий, аудиторський контроль, контроль фінансово-кредитних установ. Державний фінансо­вий контроль здійснюють органи державної влади, насамперед законодавчої й виконавчої; він спрямований на об'єкти, що під­лягають контролю незалежно від їх відомчого підпорядкування. Як приклад державного контролю можна назвати діяльність Ра­хункової палати України.

Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці й аналізі фактично­го стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів дер­жави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовір­ності фінансової звітності, функціонування системи внутріш­нього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінку викладають у звіті. Компетенцією проводити держав­ний фінансовий аудит наділено органи Контрольно-ревізійної служби та Рахункову палату.

Відомчий фінансовий контроль здійснюють конкретні контрольно-ревізійні управління (відділи, групи) міністерств, відомств, державних комітетів та інших органів державного управління. Він спрямований на забезпечення законності та фі­нансової дисципліни як підпорядкованими підприємствами, установами, організаціями, так і всередині відомства. Робота кон­трольно-ревізійних підрозділів перебуває під наглядом Міні­стерства фінансів України. Не рідше ніж раз на рік міністерства й відомства інформують уряд держави про стан контрольно-ре­візійної роботи. Основними завданнями відомчого фінансового контролю є контроль за виконанням державних завдань, еконо­мним витрачанням матеріальних і фінансових ресурсів, збере­женням державної власності, правильністю ведення бухгалтер­ського обліку, станом контрольно-ревізійної роботи, боротьба з приписуванням, безгосподарністю, марнотратством і надмір­ностями.

Деякі міністерства й відомства України здійснюють позаві­домчий контроль. Так, Державна митна служба України контро­лює дотримання правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль прово­дять економічні служби підприємств, установ, організацій (бух-

154 ____________ Модуль 1. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПРАВО

галтерії, фінансові відділи, служби фінансового менеджменту та внутрішнього аудиту, відділи планування тощо). Він супро­воджує повсякденну фінансово-господарську діяльність. По­садовою особою, яка безпосередньо відповідає за дотримання фінансової дисципліни й організовує проведення внутрішньогос­подарського контролю, є головний бухгалтер. Разом із керівни­ком підприємства він у встановлених законодавством випадках несе відповідальність за порушення фінансового законодавства, за правильність і повноту фінансових документів. Головний (старший) бухгалтер має право другого підпису на фінансових документах, що створює правові підстави для перерахування або зарахування коштів на відповідні рахунки або відпускання чи витрачання товарно-матеріальних цінностей.

Аудиторський (недержавний) фінансовий контроль здій­снюють незалежні аудитори або аудиторські фірми, уповнова­жені суб'єктами господарювання на це. Аудит можуть проводи­ти як за ініціативою суб'єкта господарювання, так і за рішенням органу державної влади. Можливість здійснення аудиторського контролю передбачено прийнятим 22.04.1993 р. ЗУ «Про ауди­торську діяльність» (зі змінами). Аудиторська діяльність є ви­ключною, має професійний характер.

Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть нада­вати усно або письмово з оформленням довідки й інших офі­ційних документів. Аудиторські послуги у вигляді експертиз оформляють експертним висновком чи актом. На відміну від результатів ревізій або перевірок, аудиторський висновок не мо­же бути підставою для застосування санкцій за порушення фі­нансової дисципліни. Він є, по-суті, моніторингом фінансової діяльності суб'єкта аудиту. Витрати на проведення аудиту відно­сять до власних витрат підприємства, тому вони задовольняють інтереси і держави, і недержавних суб'єктів господарювання, оскільки не передбачають витрат бюджетних коштів.

Законодавство передбачає випадки, коли проведення ауди­ту є обов'язковим:

1) підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності банків, фондів, бірж, компаній, підприємств, това­риств та інших суб'єктів господарювання незалежно від форми власності й виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюд­нюється, за винятком установ та організацій, що повністю утри­муються за рахунок державного бюджету і не займаються під-