Глава 25. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА ВАЛЮТНОГО... 695

Валютний режим — установлений порядок здійснення операцій із валютними цінностями. Його визначає ІІБУ и ме­жах своєї грошово-кредитної політики.

За класифікацією Міжнародного валютного фонду, нині у світі практикують п'ять основних типів валютних режимів: курс, фіксова­ний щодо однієї валюти; курс, фіксований щодо кошика валют; з об­меженою гнучкістю; з керованою гнучкістю; незалежно плаваючий курс. При режимі фіксованих курсів обміну влада встановлює спів­відношення обміну між національною одиницею та іноземними валю­тами. Підвищення курсу називають ревальвацією, зниження — дева­львацією. Плаваючий курс — система, за якої пропорції обміну валют встановлюють у результаті взаємодії ринкових попиту та пропозиції (при тому, що влада не регулює ринок). Прибічники плаваючого кур­су вважають, що його запровадження автоматично підтримує світову економіку в рівновазі. Водночас з 1973 р. світова валютна система базується на режимі переважно плаваючих обмінних курсів. Україна входить до групи країн з керованими плаваючими курсами.

Форми й методи провадження валютної політики залежать від конкретних умов розвитку економіки, етапу платіжних ба­лансів, міжнародних відносин, а також внутрішньої та зовніш­ньої політики держави. До форм та методів валютної політики, як правило, зараховують валютні обмеження, зміну паритетів (девальвацію й ревальвацію), регулювання ступеня конвертова­ності валюти, режиму валютного курсу, дисконтну й девізну по­літику, в тому числі валютні інтервенції.

Девальвація — зменшення офіційного золотого змісту грошової одиниці країни або зниження її курсу щодо валют інших країн, здійс­нюване в законодавчому порядку. Ревальвація, навпаки, полягає у збільшенні золотого змісту грошової одиниці або підвищенні її курсу щодо валют інших країн, здійснюваному державою в офіційному по­рядку. Валютна інтервенція — втручання центральних банків у ва­лютні операції з метою підвищити або знизити курс валюти своєї країни чи іноземної валюти. У випадках, коли країна зацікавлена у підвищенні курсу своєї валюти, центральний банк вдається до масо­вого продажу іноземної та купівлі національної валюти. Я кию ж мета протилежна — зниження курсу національної валюти, здійснюється масова купівля іноземної та продаж національної валюти.

Аналізуючи положення теорії економіки, фінансів, фінансо­вого права, можна дійти висновку, що валютна система ста­новить державно-правову форму організації міжнародних