Бюджетних коштів

Основне призначення бюджету - це регулювання розподілу й перерозподілу ВВП за сферами й галузями економіки, адміністративно-територіальними одиницями, верствами населення, засновуючись на потребах ринкового господарства відповідно до існуючої фінансової політики.

Згідно з Конституцією Україна є унітарною державою, але так істо­рично склалося, що рівень економічного розвитку областей є різним. Велике значення в цих умовах приділяється місцевим (регіональним) фінансам, які охоплюють регіональні бюджети, бюджети адміністративно-територіальних одиниць і фінанси суб'єктів господарювання, що використовуються для задоволення регіональних потреб. Регіональні фінанси забезпечують фінансування широкого кола заходів, пов'язаних з потребами населення та держави. За допомогою регіональних фінансів держава здійснює вирівнювання економічного і соціального розвитку територій, які внаслідок історичних, географічних, військових і інших умов відстали в економічному і соціальному розвитку від інших регіонів країни. Таким чином, для забезпечення сталого соціального розвитку застосовується ме­ханізм перерозподілу між доходами і видатками регіонів через Державний бюджет.

На сьогодні у більшості розвинутих країн світу через бюджет перерозподі­ляється до 50% ВВП. Проблемою лишається визначення оптимальних форм і методів такого перерозподілу, збалансування державних і територіальних інте­ресів у бюджетному процесі, їхнє фінансове забезпечення.

Досвід різних країн показує, що моделі багаторівневих бюджетних систем і міжбюджетних відносин, істотно розрізняються за рівнями прибутків і витрат місцевих бюджетів, за умовами їх взаємозв'язку з центральним бюджетом (див. рис. 5.1.), а отже - по мірі самостійності місцевих органів влади, їх податковим повноваженням, а також підходам до вирівнювання умов життя в регіонах країни.

Так, місцеві бюджети Туреччини не отримують трансфертів, але і рівень їх прибутків, які формуються за рахунок податків і неподаткових надходжень, також дуже низький (3% ВВП). Швеція відрізняється високим рівнем прибутків місцевих бюджетів (21,4% ВВП) і низькою часткою трансфертів (14.2%). Місцеві бюджети Ірландії формуються переважно за рахунок трансфертів (74,3%).

Дослідження сукупності витрат, фінансування яких здійснюється з дер­жавного бюджету та його доходів, свідчить, що доцільно було б залишати більшу частину доходів, яка збирається з територій, і фінансувати територіаль­но-орієнтовані витрати з місцевих бюджетів. При цьому місцеві органи повинні визначати як склад і обсяг терито­ріально-орієнтованих витрат управління, крім статей витрат, що мають загальнонаціональне значення, так само і склад та обсяг коштів, що формують дохідну частину місцевих бюджетів.

 

70	Великобританія Ірландія
	ІталіяНідерланди
	Португалія Норвегія Данія
	Люксембург Польща та Франція
	Іспанія Швеція Фінляндія
	Нова Зеландія Ісландія
	Туреччина
	0 5 10 15 20 25 30

Доходи місцевих бюджетів (% ВВП)

 

Рисунок 5.1. - Доходи місцевих бюджетів та доля трансфертів за ними деяких країн світу

Органи місцевого самоврядування мають точнішу інформацію про локальні переваги та потреби, їм більш зрозумілі умови формування й проблеми забезпечення територій необхідним обся­гом фінансових ресурсів, ніж центральним.

Основним принципом розвитку регіонів в умовах ринкової еко­номіки є територіальна справедливість, що створює реальну мотиваційну основу для економічного зростання у регіонах і забезпечує ефективність управ­ління місцевими бюджетними ресурсами. Для здійснення цього принципу напрями територіально-орієнтованих витрат необхідно ранжирувати за пріоритетністю фінансування з урахуванням можливого дефіциту фінансових ресурсів. Пріоритетність фінансування витрат на місцях може формуватися по-різному, та залежить від конкретних умов соціально-економічно­го розвитку регіонів.

В світовій практиці існує два підходи до удосконалення міжбюджетних відносин. Перший підхід характеризується яскра­во вираженою участю центральних урядових органів у перерозподілі держав­них бюджетних коштів. Використання цього підходу у формуванні механізму взаємодії бюджетів різних рівнів може бути доцільне у великих, за територіальною ознакою, країнах (наприклад, у Росії). При цьому вирівнювання міжрегіональних дис­пропорцій здійснюється під пильним контролем центральних органів державної влади, що призводить до суб'єктивізму у визначенні пріоритетності напря­мів регіонального розвитку та зниження соціального рівня розвитку окремих територій країни у результаті дефіциту фінансових ресурсів.

В основі другого підходу лежить використання принци­пу децентралізації в управлінні державними фінансовими ресурсами, що при­пускає високий ступінь бюджетної незалежності територій при збереженні єдиного економічного простору країни. Децентралізація в управлінні бюджетними процесами доцільна в терито­ріально-невеликих країнах, що мають незначні диспропорції в соціально-еко­номічному розвитку регіонів. Використання цього підходу в удосконаленні міжбюджетних відносин дасть змогу уникнути невиправдано складної проце­дури перерозподілу ресурсів державного бюджету, надмірний контроль над здійсненням якої відвертає увагу від виконання інших важливих функцій уп­равління державними фінансами на всіх рівнях ієрархії.

Політика удосконалення міжбюджетних відносин має бути спрямована на вирішення таких завдань:

підвищення рівня життя населення;

досягнення територіальної справедливості при перерозподілі бюджет­них коштів на основі розрахунку потреби регіонів у фінансових ресурсах і об­ліку їхньої податкоспроможності;

спрощення механізму міжбюджетних відносин;

передачу більшої частини повноважень щодо прийняття рішень у сфе­рі формування і виконання бюджетів на регіональний рівень управління;

розвиток основних форм управління бюджетним процесом у регіонах.

Удосконалення міжбюджетних відносин має базуватися на врахуванні принципів узгодженості фінансових ресурсів регіонів із соціально-економіч­ними програмами, раціональності й пріоритетності у витрачанні бюджетних коштів.

Існує три моделі бюджетного федералізму, що використовуються при формуванні міжбюджетних відносин: централізована; децентралізована та змішана. Чинна в Україні система міжбюджетних відносин заснована на централізованій моделі бюджетного фе­дералізму, основні риси якої успадковані від адміністративно-командної сис­теми управління. Це виявляється у збереженні пріоритетності нормативного методу розподілу бюджетних коштів і високої частки трансфертних платежів у доходах місцевих бюджетів, що свідчить про досить високий ступінь їх за­лежності від центрального бюджету. Чинна модель бюджетного федералізму сприяє посиленню тенденції централізації фіскальних функцій держави й обмеженню місцевих органів влади в реалізації основних функцій управління бюджетним процесом на місцях. Така ситуація негативно впливає на розвиток міжбюджетних відносин у ринковій економіці.

У реальних економічних умовах, як правило, діють моделі змішаного типу. Ступінь вико­ристання в них тієї чи іншої базової моделі залежить від типу державного ус­трою, рівня соціально-економічного розвитку, цільової орієнтації національної економіки. Для удосконалення взаємодії бюджетів різних рівнів необхідно вра­ховувати вплив наявних факторів і використовувати переваги кожної моделі для формування міжбюджетних відносин. Це сприятиме забезпеченню пози­тивного розвитку територій необхідним обсягом фінансових ресурсів при збе­реженні інтересів національної економіки.

Таким чином, основою збереження і посилення позитивних тенденцій, що намітилися в економіці України, служать фінансові ресурси, ефективність використання яких залежить від раціоналізації міжбюджетних відносин, особ­ливо в умовах дефіциту коштів.

Взаємодія бюджетів різних рівнів має враховувати вплив ринкових умов господарювання на формування бюджетів, а також сприяти позитивному роз­витку соціально-економічної ситуації в регіонах.

Удосконалення міжбюджет­них відносин повинно базуватися на формуванні державного бюджету за принципом "знизу — вгору", при якому основні функції бюджетно-фінансового управління повинні бути передані на нижчі рівні, що дасть змогу не лише контролювати виконання місцевих бюджетів, а й брати безпосередню участь у їх прогнозу­ванні та плануванні. Це призведе до ефективного використання бюджетних коштів в умовах де­фіциту фінансових ресурсів шляхом формування пріоритетних напрямів вит­рат коштів на місцях, а також сприятиме зацікавленості територій у мобіліза­ції фінансових ресурсів для забезпечення реальної основи їхнього соціально-економічного розвитку і досягнення поліпшення умов життя насе­лення. Тому удосконалення управління на всіх рівнях господарювання має здійснюватися на підставі чинного законодавства й науково обґрунтованого підходу до формування міжбюджетних відносин.

В умовах розвитку ринкової економіки обсяги дотацій вирівнюван­ня, субвенцій і коштів, переданих у Державний бюджет України та місцеві бюджети, мають бути не лише законодавчо визначені, а й науково обґрунтовані. Для забезпечення соціально-економічного зростання територій країни необхідно створювати сприятливі умови реалізації цієї мети. Однією з таких умов повинна стати достатня забезпеченість адміністративно-територіальних одиниць України фінансовими ресурсами. Це можливо на основі використан­ня науково обґрунтованих розрахунків обсягу трансфертів, особливо в періо­ди дефіциту державних фінансових ресурсів. Такий підхід дасть змогу забезпе­чити об'єктивність у розвитку міжбюджетних відносин, а також розвивати економіку областей і підвищувати у них соціальний рівень. При цьому необ­хідно враховувати вплив об'єктивних і суб'єктивних факторів на формування міжбюджетних відносин у країні.

 

Сутність та види міжбюджетних трансфертів

21 червня 2001 року Верховна Рада прийняла Бюджетний кодекс Ук­раїни, який на законодавчій основі визначає правила формування, затверд­ження, виконання бюджету, а також процедуру контролю за виконанням бюджетів усіх рівнів. Крім того, Бюджетний кодекс України визначає міжбюджетні відносини та види міжбюджетних трансфертів.

Міжбюджетні трансферти, згідно до Бюджетного кодексу, це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Види міжбюджетних трансфертів передбачені ст. 96 Бюджетного кодексу. Подамо їх у вигляді схеми (рис. 5.2.).

 

Рисунок 5.2. – Схема міжбюджетних трансфертів

У Державному бюджеті України затверджується обсяг дотацій вирівнювання та субвенцій окремо для бюджету Автономної Рес­публіки Крим, кожного з обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим, міст обласного підпорядкування та районних бю­джетів, а також коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, якщо є підстави для надання та отри­мання відповідних міжбюджетних трансфертів.

Дотація вирівнювання бюджетам міст Києва та Севастополя, міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим, міст обласного підпорядкування і рай­онним бюджетам визначається як перевищення обсягу видатків, пе­релік яких визначено Бюджетним кодексом і які розраховуються із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів:

— над кошиком доходів бюджетів місцевого самоврядування — для бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим та міст обласного підпорядкування;

— над доходами, визначеними частиною другою ст. 66 Бюджет­ного кодексу, — для районних бюджетів.

Розподіл обсягу міжбюджетних трансфертів згідно із Бюджет­ним кодексом та Законом "Про Державний бюджет України" між бюджетами міст Києва та Севастополя, міст республіканського підпо­рядкування Автономної Республіки Крим, міст обласного підпоряд­кування і районними бюджетами, визначається на основі формули.

Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів, визначе­них Бюджетним кодексом, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Міські (міст Києва і Севастополя, міст республіканського підпорядкування Авто­номної Республіки Крим та міст обласного підпорядкування) та районні ради можуть передбачати у відповідних бюджетах дотації вирівнювання бюджетам районів у містах, бюджетам сіл, селищ, міст районного підпорядкування та їх об'єднань, а також кошти, що пере­даються з цих бюджетів.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні ради можуть передбачати у відповідних бюджетах такі види міжбюджет­них трансфертів:

а) субвенції на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного ко­ристування;

б) субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань;

в) субвенції на виконання інвестиційних проектів;

г) інші субвенції.

Субвенції з Державного бюджету України на виконання інвестиційних проектів надаються з Державного бюдже­ту України бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бю­джетам, бюджетам міст Києва та Севастополя з їх подальшим пере­розподілом для бюджетів місцевого самоврядування.

Субвенції на виконання інвестиційних проектів надаються на засадах конкурентності між бюджетами місцевого самоврядування та передбачають фінансову участь бюджету отримувача субвенції у здійсненні програми чи проекту. Органи місцевого самоврядування, у яких середньорічний фактичний обсяг видатків на утримання бю­джетних установ за три останні бюджетні періоди менший за обсяг, визначений згідно з фінансовими нормативами бюджетної забезпе­ченості, мають пріоритетне право на отримання субвенції на вико­нання інвестиційних проектів.

Основні засади надання субвенцій визначаються окремим зако­ном, порядок та умови їх надання визначаються Кабінетом Міністрів України, а обсяг субвенцій на наступний бюджетний період визна­чається Законом про Державний бюджет України.

Розглянемо порядок надання міжбюджетних трансфертів. Дотація вирів­нювання та субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам перераховуються з рахунків Державного бюджету Украї­ни органами Державного казначейства України бюджету Автоном­ної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва і Севастополя, міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим та міст обласного підпорядкування і районним бюджетам. Перерахування коштів, що передаються до Державного бюджету України з бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів міст Києва і Севастополя, бюджетів міст республіканського підпо­рядкування Автономної Республіки Крим та міст обласного підпо­рядкування, районних і обласних бюджетів, забезпечується відповід­ними органами Державного казначейства України.

Порядок перерахування дотацій вирівнювання та субвенцій з Дер­жавного бюджету України місцевим бюджетам, коштів, що переда­ються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, а та­кож порядок перерахування міжбюджетних трансфертів між місце­вими бюджетами визначаються Кабінетом Міністрів України і ма­ють забезпечувати своєчасність, рівномірність, гарантованість та пов­ноту перерахування трансфертів.