Державного бюджету України у 2002 р.1

Вагома частина оборонних витрат державного бюджету України приходиться на грошове утримання військовослужбовців. Однак у розрахунку на одного офіцера і рядового складу приходиться дуже скромна сума. У таблиці 10.5 наведена порівняльна характеристика грошових витрат на утримання офіцерського складу Збройних сил окремих країн, на 1 жовтня 2000 року2.

У таблиці не відбиті різноманітні премії, компенсаційні вип­лати за житло, харчування та ін. Якщо їх врахувати, то базові оклади офіцерів у більшості країн збільшаться ще на 30-50%

Таблиця 10.5 - Грошовий зміст офіцерів в арміях різних країн світу

(у доларах, за місяць)

Наступна стаття оборонного бюджету - витрати на закупівлю військової техніки. На думку військових фахівців тих засобів, що виділяються державним бюджетом на закупівлю озброєння і військової техніки, явно не вистачає на придбання сучасних видів зброї. За оцінками військових експертів, 80% ракетної артилерії, 50 - парку воєнно-повітряних сил, 70 - засобів радіоелектронної боротьби і 50% протитанкових озброєнь застаріли.3

Перед Збройними силами України дуже гостро стоїть житлова проблема. На момент створення української армії без житла було 57,6 тисяч військовослужбовців. Сьогодні чисельність військово­службовців, не забезпечених житлом, складає порядку 54 тисяч. Черга офіцерів запасу, незабезпечених житлом, у 2000 році зросла у 8 разів, а виділення квартир зменшилося у 20 разів.

Таким чином, навіть невеликий аналіз статей витрат оборонного бюджету Збройних сил України свідчить про те, що необхідно удосконалювати взаємодію економічної сфери життя суспільства й армії, шукати оптимальні шляхи розв'язки військових проблем з погляду економіки, з одного боку, і національних інтересів з іншої.

Одним з головних шляхів розв'язки цих проблем є реструкту­ризація оборонно-промислового комплексу (ОПК) України. Саме він покликаний забезпечувати армію сучасними засобами озбро­єння і військовою технікою. Від колишнього Радянського Союзу Україні дісталось 30% воєнно-промислового комплексу СРСР, дуже малоефективного з економічної точки зору.

Нинішня структура ОПК України не відповідає вимогам часу. Його виробничі потужності не збалансовані з потребами Збройних сил в озброєнні і військовій техніці, значна частина цих потужнос­тей морально і фізично застаріли і вимагають відновлення.

Існуючі організаційно - структурні форми ОПК не пристосовані до введення ринкових механізмів управління і не здатні функ­ціонувати на основі принципів ринкової економіки. Вони не спри­яють ефективному використанню науково-технічного потенціалу ОПК, підвищенню якості і конкурентоздатності продукції, стабільному й ефективному виконанню державного оборонного замовлення.

Поетапний процес переходу більшості оборонних підприємств і організацій на загальноприйняті в ринковій економіці принципи функціонування складає основний зміст реструктуризації ОПК.

Стратегія державної політики реструктуризації ОПК орієнто­вана на створення власної оборонної промисловості, яка б у перспективі могла б забезпечити необхідний технічний рівень боєздатності Збройних сил України; на адаптацію оборонного виробництва до задач безпеки й оборони країни; на підвищення ефективності діяльності оборонних підприємств, їх науково -технічних, технологічних, економічних і фінансових можливостей.

Реструктуризація ОПК тісно пов'язана з ринком озброєнь і військовій техніці, що має ряд специфічних особливостей, не властивих ринку продукції громадського призначення, і по суті, являє собою реформування сфери як пропозиції, так і попиту.

Реалізація державної політики реструктуризації оборонних підприємств і організацій вимагає створення цілісної системи взаємозалежних мір і засобів політичного, економічного, правового і організаційного характеру. На цій основі формується чітка і реалістична програма реструктуризації ОПК, що у перспективі дозволить істотно оптимізувати витрати державного бюджету на безпеку і оборону країни.