Органів управління в 2002 р.

№ п/п	Найменування органа	Сума витрат
	Управління справами Верховної Ради України	216,4
	Державне управління справами	317,5
	Господарське керування секретаріату Кабінету Міністрів України	101,2
	Верховний Суд України	23,5
	Вищий господарський Суд України	105,0
	Конституційний Суд України	17,7
	Генеральна прокуратура України	170,8
	Міністерство юстиції України	477,3
	Державна податкова Адміністрація України	1047,2
	Державне казначейство України	180,5
	Державна митна служба України	375,4
	Обласні державні адміністрації (здійснення виконавчої влади)	585,0
	Центральна виборча комісія	316,4
Усього:	3963,9

 

Витрати на державне управління класифікуються за функціо­нальною ознакою, тобто визначені відповідно до здійснення загальних функцій держави через його органи і структури. По характеру ці функції політичні, вони спрямовані на створення умов збереження існую­чого політичного ладу, підтримки соціально-політичної стабільності, загального порядку і єдиних "правил гри" для різноманитного ринкового господарства.

Політичні функції держави щодо виконання законодавчої і судо­вої влади чітко позначені. Також чітко улаштовуються і бюджетні витрати на утримання цих гілок влади. У визначеному виключенні знаходиться лише Арбітражний суд. Він виконує як загально­державні, так і загально господарські функції.

Що стосується державної виконавчої влади, то вона багато­функціональна. Нею здійснюються не тільки політичні, але й інші, насамперед економічні функції. Останні переважають. У більшій частині вони зв'язані з державним регулюванням економіки. Вит­рати по державному регулюванню економіки і витрати на утримання органів державної влади - це різні групи витрат, їх треба чітко розмежовувати. Якщо не брати до уваги даних обставин, то результат розрахунку витрат на державне управління може вияви­тися гіпертрофованим.

Кошти на утримання органів державної влади надходять з бюджету у відповідності з кошторисом витрат. Кожна окрема організація розробляє свій кошторис. Для них - це фінансовий план. Плану­вання витрат здійснюється у формі індивідуальних і зведених кошторисів. З якісної сторони індивідуальні кошториси є єдиними, оскільки розробляються за єдиними правилами та організаційними процедурами. Формування даних кошторисів здійснюється на підставі лімітних витрат на суми асигнувань з бюджету. Вище­стояща організація доводить лімітні вимоги до усіх своїх підлеглих підрозділів у двотижневий термін після затвердження бюджету. У процесі обґрунтування ліміту витрат у розрахунок приймається об'єктивна потреба в засобах органів державної влади, виходячи з обсягів і характеру роботи, що виконується, чисельності персо­налу, а також намічуваних заходів щодо скорочення витрат. Кошториси затверджуються керівниками відповідних вищестоящих організацій не пізніше місяця після затвердження бюджету.

Що стосується зведених кошторисів, то вони розраховуються на рівні центральних органів влади та міністерств і містять у собі індивідуальні кошториси підлеглих структур. Кошториси цент­ральних органів виконавчої влади затверджуються Міністерством фінансів України. Кошториси органів виконавчої влади, підлеглих міністерствам і іншим центральним органам виконавчої влади, затверджуються керівниками цих міністерств і інших центральних органів. Кошториси управлінь, відділів і інших підрозділів обласних, районних державних адміністрацій, затверджуються відповідно об­ласними державними адміністраціями після попередньої експе­ртизи в обласних фінансових управліннях. Кошториси управлінь, відділів і інших підрозділів районних державних адміністрацій зат­верджуються районними державними адміністраціями, але також після попередньої експертизи в районних фінансових відділах.

Як бачимо, організаційні процедури кошторисного фінансування усієї вертикалі виконавчої влади досить складні.

У єдиному кошторисі витрат представлена загальна сума витрат з розподілом їх відповідно до критеріїв економічної класифікації:

оплата праці адміністративно-управлінського персоналу;

нарахування на заробітну плату;

придбання предметів і матеріалів для адміністративно-управлінської діяльності;

витрати на відрядження;

оплата комунальних, транспортних та інших послуг;

придбання устаткування і предметів довгострокового використання;

капітальне будівництво;

капітальний ремонт і ін.

Найбільша частка витрат приходиться на оплату праці (табл. 10.2). Про те, яка питома вага в загальному кошторисі витрат в окремих сферах державного управління, свідчать дані з Державного бюджету Украї­ни на 2002 р.

Працівники органів управління відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993р. мають статус державних службовців. Їх посадові оклади встановлюються в залежності від складності і рівня відповідальності виконавчих обов'язків.

Таблиця 10.2 - Витрати Державного бюджету України на оплату праці робітників окремих сфер державного управління

Найменування органа державного управління	Загальна сума витрат, млн.грн.	Сума витрат на оплату праці, млн. грн.	Питома вага витрат на оплату праці, (у %)
Управління справами
Верховної Ради України	216,4	59,4	27,4
Міністерство юстиції України	477,3	190,0	39,8
Державна податкова адміністрація України	1 048,0	517,4	49,4
Державне казначейство України	180,5	70,0	38,8

До посадового окладу встановлена надбавка за ранг державного службовця, а також щомісячні надбавки за стаж його роботи в держа­вних органах. Ранг службовцю привласнюється відповідно до займаної посади, рівнем професійної кваліфікації і результатами роботи. Усі посади в органах державної служби підрозділяються на сім категорій. Щомісячна надбавка за вислугу років виплачується в наступних розмірах (табл. 10.3):

Таблиця 10.3 - Шкала щомісячної надбавки за рахунок роботи держслужбовця

Стаж роботи	Надбавка у % до посадового окладу
Понад 3 років Понад 5 років Понад 10 років Понад 15 років Понад 20 років Понад 25 років

 

Крім вже названих надбавок мають місце й інші: доплати за наявність вченого ступеня кандидата чи доктора наук, за інтенсив­ність праці й особливий характер роботи (остання виплачується до 70% від посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг).

Витрати на придбання предметів і матеріалів для адміністра­тивно - управлінських цілей, устаткування і предметів довгост­рокового використання, капітальне будівництво і ремонт в органах державного управління здійснюються у межах наявних засобів у відповідних бюджетах.

Витрати на оплату комунальних, транспортних і інших послуг, необхідних для здійснення діяльності органів державного управління, визначаються виходячи з фактичних аналогічних витрат попе­реднього періоду, а також розмірів заборгованості підприємствам і організаціям за зазначені види послуг.

В умовах даної економіки і хронічного недоліку бюджетних засобів фінансування управлінських органів здійснюється в розмі­рах, необхідних лише для забезпечення поточної діяльності. Голо­вним чином це засоби на оплату праці, у тому числі на покриття заборгованості за попередні роки, відрахування в позабюджетні фонди, а також на господарські нестатки відомств і організацій.

В останні роки держава починала спроби мінімізувати витрати бюджету по всіх галузях і структурах управління. Цілям оптимізації витрат підлегла і майбутня адміністративна реформа. Основна її ціль - удосконалення регулюючої, розпорядницької і контро­люючої функцій органів виконавчої влади, підвищення її відпо­відальності, чіткого розподілу повноважень, ефективної взаємодії з іншими галузями державної влади й інститутами громадського суспільства. Удосконалення функціо­нування виконавчої влади, безумовно, знайде своє відображення і на бюджетних відносинах.