Методичні рекомендації. Мета практичного заняття (семінару) – з’ясувати об’єктивні та суб’єктивні причини, які призвели до війни 1648–1657 рр.; довести

Мета практичного заняття (семінару) – з’ясувати об’єктивні та суб’єктивні причини, які призвели до війни 1648–1657 рр.; довести, що війна мала національно-визвольний характер; проаналізувати соціально-політичні наслідки війни 1648–1657 рр.; висвітлити передумови та причини зближення Війська Запорізького з Московією та з’ясувати наслідки цього союзу для подальшої долі Української держави.

Вивчення теми необхідно розпочати з того, що війна українського народу середини XVII ст. стала однією з найвизначніших подій, як у світовій, так і у вітчизняній історії, тому що вона призвела до геополітичних змін на сході Європи.

При висвітленні першого питання треба звернути увагу на те, що події 1648–1657 рр. були цілком закономірним явищем – спрацював комплекс причин, як об’єктивних, так і суб’єктивних. Серед об’єктивних причин виділяються політичні, соціально-економічні та національно-релігійні. Розкрийте кожну з причин, проаналізувавши особливості політичного становища українських земель напередодні війни, становище селян, міщан, козаків, української православної шляхти та духовенства. На основі фактичного матеріалу зробіть висновок, що всі стани українського суспільства були невдоволені існуючим становищем і готові до боротьби.

Далі необхідно розглянути суб’єктивні фактори, які сприяли активній боротьбі українського народу. Необхідно зазначити, що в Речі Посполитій королівська влада була слабкою. Не в змозі власними силами обороняти кордони, король дарував магнатам землі за умови, що вони самі їх захищатимуть. Магнати ж ставали чинником нестабільності й напруженості. Насильство, анархічні тенденції, слабкість авторитету королівської влади призвели до беззаконня на Україні. Вимоги польської шляхти дедалі зростали, особливо після того, як козацько-селянські повстання, здавалося, зазнали остаточної поразки у 1638 р. Водночас королівський уряд утратив контроль над козацтвом, яке перетворювалося на впливову військову силу в Україні. У свою чергу козацько-селянські повстання кінця ХVІ ст. – І половини ХVІІ ст. сприяли накопиченню досвіду ведення боротьби, зростанню національної самосвідомості, посиленню єдності козаків та селян у боротьбі до переможного кінця. Важливою передумовою було й розширення впливу на суспільство Запорізької Січі, яка виступала своєрідним зразком державності.

Окремо слід зупинитися на постаті Б. Хмельницького, акцентувавши увагу на тому, що саме поява на історичній арені такої особистості як Б. Хмельницький, зробила можливим початок козацького повстання, яке переросло згодом у національно-визвольну війну.

Наприкінці відповіді необхідно зробити висновок, що на українських землях, які перебували з 1569 р. у складі Речі Посполитої, напередодні 1648 р. зав’язався вузол протиріч, які розв’язати польська влада виявилася неспроможною.

Вивчаючи друге питання, слід звернути увагу на той факт, що у визвольній війні український народ вирішував дві проблеми – визволення українських земель від панування Речі Посполитої та створення власної держави. У вирішенні першої проблеми були зацікавлені всі верстви населення України. Проаналізуйте чому? Свою відповідь аргументуйте. Назвіть головні рушійні сили війни 1648–1657 рр. та проаналізуйте, яку роль вони зіграли впродовж війни. Необхідно наголосити, що основною рушійною силою війни було козацтво. Саме воно становило кістяк армії та під час війни перетворилося на політичну еліту. Вихідцями з козачої черні були полковники С. Пободайло, І. Ганжа, М. Кривоніс, І. Брюховецький, з козацької реєстрове старшини – полковники М. Гладкий, Ф. Джалалій, брати Нечаї, М. Пушкар.

Активну участь у війні брало українське селянство, особливо впродовж 1648–1652 рр. На жаль, селянство західноукраїнських земель, починаючи з осені 1649 р. відходить від боротьби й знову потрапляє в залежність від польських панів.

Масового характеру набула участь у війні міщан. Саме їхня підтримка допомогла повстанцям опанувати найміцніші міста-фортеці. В окремих регіонах, зокрема, на Західному Поділлі, Житомирщині, Галичині, частині Волині (Луцький повіт) міщани відігравали провідну роль в організації боротьби з поляками. За соціальним походженням міщанами були полковники М. Небаба, брати Золотаренки, Я. Сомко.

До повстанців також приєдналася частина української православної шляхти. Упродовж 1649–1650 рр. відбулося масове «покозачення» шляхти Брацлавщини, Київщини та Чернігівщини. Шляхта повністю комплектує полковий писарський штат та штати генеральної військової канцелярії, тому що ця служба потребувала освіти, знання законів, канцелярсько-бюрократичної роботи та дипломатичного етикету. Серед найбільш відомих постатей вихідцями зі шляхетського стану були С. Кричевський, І. Виговський, С. Зарудний, А. Жданович, О. Гоголь.

Частина українського православного духовенства підтримала повстанців. Однак верхівка його, незважаючи на урочисту зустріч Б. Хмельницького в Києві взимку 1648 р., проявляла непослідовність і хитання в захисті національних інтересів.

Щодо визначення характеру війни 1648–1657 рр., то спочатку слід проаналізувати цілі війни. Проаналізуйте, які цілі об’єднували український народ у боротьбі. Окремо зупиніться на цілях, які переслідували в цій війні окремі соціальні стани українського суспільства. До чого це, на вашу думку, призведе в подальшому. Свою відповідь аргументуйте. За цілями визначте характер війни.

Підводячи підсумки вивчення першого питання, треба підкреслити, що із самого початку у війні брали участь представники усіх соціальних верств населення українських земель, визвольна війна прискорила визрівання етнічної самосвідомості українського народу, глибокого розуміння ним необхідності визволення від іноземного панування та побудови власної держави.

Вивчення третього питання слід розпочати з аналізу військового, соціально-економічного та міжнародного становища України наприкінці другого етапу війни (1649–1653 р.). Проаналізуйте зовнішню політику Б. Хмельницького на цьому етапі. Хто був його основним військовим союзником? Чому цей союз ставав фатальним для реалізації державотворчої ідеї? Відповідь обґрунтуйте. Які кроки у зв’язку з цим робив Б. Хмельницький та його оточення? Чому українська старшина на чолі з гетьманам віддала перевагу військово-політичному союзу з Московією? Як склалися відносини Війська Запорізького з Московським царством упродовж 1648–1653 рр.? Чому, на вашу думку, московський цар зволікав з реальною допомогою?

Потім треба перейти до вивчення подій, які відбулися впродовж жовтня 1653 р. – січня 1654 р. у Москві та Переяславі. Чому цар почав діяти більш рішуче? Чи були підписані які-небудь документи в Переяславі між Військом Запорізьким та Московією? Чому? Зупиніться на детальному аналізі подій, що відбулися в Переяславі та окремо розгляньте дії московського посольства. З’ясуйте, якою була реакція представників окремих соціальних станів українського суспільства на Переяславські події. Увесь український народ був згоден на цей союз? Чому? Відповідь обґрунтуйте.

Далі необхідно розглянути укладання «Березневих статей». Зверніть увагу на те, що ані на Переяславській раді, ані на переговорах з московськими послами гетьман та старшина не отримали ніяких гарантій, були тільки усні обіцянки щодо підтвердження царем українських прав та вільностей. Задля юридичного оформлення військово-політичного союзу до Москви було відправлено українську делегацію на чолі з Генеральним суддею С. Зарудним і переяславським полковником П. Тетерею. На жаль, на переговорах Зарудний та Тетеря замість дотримання українських інтересів виторгували привілеї для себе. Цар подарував їм маєтки в Україні та затвердив замість 23 пунктів тільки 11 статей, а також видав «Жалувану грамоту». Зазначені 11 статей в історії відомі як «Березневі статті» або «Статті Богдана Хмельницького». На жаль, оригінал договору не зберігся, до нас дійшли тільки копії, тому угода була предметом частих суперечок учених.

Проаналізуйте зміст «Березневих статей», вкажіть, що вони передбачали збереження в Україні існуючої форми правління, й устрою інституцій державної влади, території, судочинства, армії в 60 тис. реєстрових козаків, фінансової системи, територіально-адміністративного поділу, нової моделі соціально-економічних відносин, цілковитої незалежності в проведенні внутрішньої політики. Далі зазначте, що суверенітет України частково обмежувався узгодженням кандидатури в Москві, контролем за внутрішньополітичною діяльністю (гетьман через посередництво Москви мав відносини з Річчю Посполитою та Туреччиною), а також податки збиралися під контролем Москви й частина їх спрямовувалася до Москви. Московське царство у свою чергу зобов’язувалося захищати Україну від поляків, турок та татар.

Зверніть увагу на той факт, що за своїми формально-правовими ознаками договір нагадував угоду про встановлення протекторату, але, як вважають сучасні історики, за змістом передбачав створення конфедеративного союзу під верховенством Москви.

Слід також акцентувати увагу на тому, що договір кваліфікувався як вічний, проте правова частина його була лише чинною на період гетьманування Б. Хмельницького. Кожний наступний гетьман укладав нові статті, які складалися з двох частин: перша – «Статті Богдана Хмельницького», друга – «Нові статті» (додаткові).

Наприкінці відповіді необхідно зазначити, що в історичній та юридичній літературі «Березневі статті» оцінюються по-різному. Причиною цього є, як уже зазначалося, втрата оригіналу та конфлікти, що пізніше виникали між росіянами та українцями стосовно статусу України. Водночас не слід забувати й того, що проблема розглядається з політичних та ідеологічних міркувань. Так, російські дослідники вбачали в угоді повну чи неповну інкорпорацію України Росією або ж автономію України в складі Московського царства (В. Мякотин). Інші дослідники вважали, що угода 1654 р. являє собою або реальну унію двох держав (М. Дьяконов) або персональну унію в особі московського царя Олексія Романова (В. Сергєєвич). Існує також думка, що статті є договором васалітету (М. Грушевський, І. Крип’якевич, Д. Дорошенко), згідно з яким сильніша сторона (московський цар) погоджувалася захищати слабшу (українців), не втручаючись в її внутрішні справи. Українці ж в обмін зобов’язувалися сплачувати цареві податки та надавати військову допомогу. Б. Галайчук вважає статті псевдопротекторатом, квазіпротекторатом. В. Липинський указує на оформлення військового союзу двох держав, скріпленого протекцією московського царя. О. Оглоблин оцінює угоду як воєнно-політичний союз.

Останнє тлумачення «Березневих статей» з’явилося у 1954 р. під час пишних святкувань трьохсотріччя Переяславської ради. У радянській історіографії було оголошено, що визвольна війна та підписання угоди стали кульмінаційним моментом у віковому прагненні українців та росіян до возз’єднання та саме возз’єднання цих двох народів було основною метою війни 1648–1657 рр., але це тлумачення не відповідає історичним фактам.

Відповідь на четверте питання треба почати з того, що в період національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького відбувається формування основних атрибутів державності. Охарактеризуйте Зборівський (1649 р.) та Білоцерківський (1651 р.) договори, назвіть їх основні положення та наслідки. Доведіть, що саме Зборівська угода стала початком творення української держави. Зверніть увагу на специфічну назву держави – Військо Запорізьке. Чому держава мала таку назву? На яку територію розповсюджувалася влада гетьмана? Яким був адміністративно-політичний устрій Війська Запорізького. Щоб краще розібратися в цих питаннях, необхідно скласти схему, в якій визначити функції гетьмана та козацької старшини, накреслити систему органів публічної влади. Далі розглянути, як здійснювалося управління в містах та селах.

Зазначте, що козацька держава на визволеній території здійснювала свій суверенітет, організовувала господарське життя, утримувала військо, налагоджувала функціонування державних органів у системі стягнення податків з населення. Поясніть, що головним джерелом надходжень у військову скарбницю були загальні податки, які сплачувало все населення, зокрема, сплачували податки з домів, дворів, землі, стацію (податок на утримання козацького війська), податки з доходів від промислів, торгівлі, торгове мито. Фінансову систему спочатку контролював гетьман, а з 1654 р. – запроваджено посаду Генерального підскарбія.

Підкресліть, що серйозна увага з боку державних органів приділялася будівництву храмів, розвитку освіти, захисту знедолених (відкривалися притулки), боротьбі з кримінальними злочинцями.

Зупиніться на аналізі організації армії. Підкресліть, що гарантом розбудови козацької держави та її існування стала армія. Її ядро становило реєстрове та запорізьке козацтво, існувала допоміжна армія (найманці, розвідка, артилерія, флот). Армія формувалася на добровільних засадах, у вирішальні моменти її чисельність сягала 100–150 тис. осіб. Розгляньте, як змінювалася чисельність реєстрового козацтва впродовж війни.

Далі необхідно зазначити, що Військо Запорізьке здійснювало активну зовнішню політику, яка відрізнялася багатовекторністю. Поясніть чому, відповідь обґрунтуйте.

Характеризуючи соціальні наслідки війни 1648–1657 рр., укажіть, що держава Б. Хмельницького була становою. Які соціальні стани проживали в Україні, які вони мали права та привілеї напередодні війни та в ході війни? Який зв’язок був між становищем цих станів та їх участю у війні?

Підводячи підсумки вивчення питання, треба підкреслити, держава, яка виникла в роки визвольної війни, не мала спокійного та вільного існування, відчувала постійний військовий тиск ззовні та не змогла набути закінченого вигляду. Також необхідно показати протиріччя між демократичними принципами та авторитаризмом гетьманської влади. Поясніть, до яких наслідків це могло призвести в майбутньому. Свою відповідь обґрунтуйте.

Закінчуючи вивчення теми, необхідно усвідомити таке:

1) визвольна війна українського народу 1648–1657 рр. була зумовлена комплексом об’єктивних та суб’єктивних чинників і стала закономірним явищем;

2) визвольна боротьба охопила всі соціальні стани українського суспільства. Вони об’єдналися під гаслом «За православ’я»;

3) еволюція поглядів Б. Хмельницького щодо майбутнього статусу Війська Запорозького визначала динаміку та різновекторність зовнішньої політики;

4) Переяславська рада та «Березневі статті» були для України ані трагедією, ані гоньбою. Їхнє історичне значення полягало в наступному:

статті засвідчили юридичне відокремлення й незалежності Війська Запорізького від Речі Посполитої;

Росія юридично визнавала суверенітет України;

перед Україною відкривалася перспектива довести війну з Польщею до переможного кінця та возз’єднати всі українські землі;

для нащадків він був доказом суверенності України.

5) Московська держава проводила політику жорстокої централізації, метою якої було перетворення України в провінцію. Тому відразу після підписання угоди цар почав обмежувати суверенітет України, відміняючи права й привілеї станів.

6) визвольна війна 1648–1657 рр. сприяла формуванню української державності, а активна участь у ній народних мас – еволюції соціально-економічних відносин та оформленню нової моделі українського суспільства.