Методичні рекомендації. Мета практичного заняття (семінару) – з’ясувати наслідки Лютневої революції 1917 р

Мета практичного заняття (семінару) – з’ясувати наслідки Лютневої революції 1917 р. для України; розглянути розстановку політичних сил в Україні в 1917 р.; дослідити еволюцію поглядів діячів Української Центральної Ради щодо державотворчого процесу; визначити причини падіння Української Центральної Ради.

Відповідь на перше питання треба почати з аналізу економічного становища Російської імперії напередодні Лютневої революції 1917 р. Зазначте, що перша світова війна стала випробуванням для Росії – витрати на війну склали 30 млрд. крб., третина з них була запозичена. У країні катастрофічно зростала інфляція, офіційний курс карбованця знизився, а купівельна спроможність дорівнювалася всього лише 22 коп. На економічне становище негативно вплинула загальна мобілізація. Зазначте, що в Україні до армії було мобілізовано приблизно 4 млн. осіб, зокрема, з вугільної промисловості Донбасу – 30–40 % робітників. Під час війни збільшився попит на метал, а виробництво його зменшилося. Так, у 1913 р. на Півдні Російської імперії було вироблено 190 млн. пудів, а в 1916 р. – тільки 176 млн. пудів. Зменшилося виробництво сталі та прокату, на початок 1917 р. в країні припинили роботу 36 доменних печей. Зменшили виробництво продукції машинобудівні заводи. Нестача палива та металу призвела до закриття підприємств галузей, що виробляли товари першої необхідності. Це посилювало диспропорції в економіці, вело до дезорганізації господарства. Під час війни підірвано було транспортне сполучення: не вистачало паровозів, вагонів, вугілля, металу, станції були забиті ешелонами.

Війна зруйнувала сільське господарство. Зокрема, з України – основної житниці Росії, було мобілізовано в армію 50 % селян. Відсутність робочої сили, реквізиції продовольства та коней призвели до скорочення сільськогосподарського виробництва. В Україні збір зернових скоротився на 200 млн. пудів щорічно. Швидко посилювалося розорення та розшарування селян. Насувався голод.

Далі проаналізуйте політичне становище. Почніть з того, що Російська імперія переживала політичну кризу. Проявом її стала «міністерська чехарда» – з початку війни та до лютого 1917 р. в уряді змінилося 17 міністрів (4 прем’єр-міністра, 6 міністрів внутрішніх справ, 3 міністра юстиції, 4 військових міністра). Зазначте, що показником агонії царського режиму став вплив Григорія Распутіна, який був убитий у 1916 р. Імператор Микола ІІ впадав у крайнощі, а його наміри застосувати «тверду владу» ні до чого не призвели.

Далі зупиніться на радикалізації суспільно-політичного руху. Зазначте, що війна та господарська розруха викликали наростання революційного руху трудящих мас, який набув політичної спрямованості. Робітники виступали проти війни та царського режиму загалом. Усього з початку війни й до березня 1917 р. в Україні відбулося понад 370 страйків, в яких брали участь до 300 тис. робітників. За цей же час в Україні відбулося понад 200 селянських заворушень. Неспокійною була ситуація в армії. На початку війни більшість солдат вважали, що захист Вітчизни – їхній обов’язок, але вже у 1916 р. випадки дезертирства, братання та відмови йти в наступ набули широкого розмаху. В окремих містах солдатські акції переростали в збройні виступи.

Наприкінці зробіть висновок: перша світова війна стала детонатором політичного вибуху в Російській імперії, яка на початку 1917 р. була вузлом проблем та протиріч.

Далі необхідно з’ясувати завдання Лютневої революції, визначити її характер та пояснити, чим вона відрізнялися від революції 1905–1907 рр. Зазначте, що це була миттєва революція, яка мала локальний характер –основні революційні події відбулися в Петрограді. Розпочалася революція 23 лютого, а закінчилася 2 березня 1917 р. Кульмінацією стали події 27 лютого (повстанці захопили Арсенал та Зимовий палац, заарештовані царські міністри, війська Петроградського гарнізону перейшли на бік повстанців). Ще однією особливістю Лютневої революції було утворення двовладдя. Розкрийте сутність двовладдя.

Проводжуючи вивчення питання, слід звернути увагу на розвиток революційних подій в Україні. З’ясуйте, коли звістка про революцію в Петрограді дійшла до Києва. Чому так довго в Києві не повідомляли про революційні події в Петрограді? Розгляньте розстановку політичних сил в Україні. Зверніть увагу на те, що 1 березня 1917 р. під правлінням міського голови відбулося засідання представників громадських організацій та партій, яке визнало за необхідне створення авторитетного громадського органу, здатного забезпечити в місті атмосферу спокою та контролювати ситуацію, а 4 березня в Києві остаточно оформився Виконавчий комітет ради об’єднаних громадських організацій, який став представником Тимчасового уряду в Україні. Паралельно формувалися Ради робітничих і селянських депутатів, кількість яких на середину 1917 р. сягала 252, у тому числі в Донбасі – 180 (71 %). Засновниками Рад були переважно представники загальноросійських політичних партій есерів та РСДРП обох фракцій.

Далі зазначте, що питання про самовизначення України опинилося в епіцентрі політичної боротьби. Незважаючи на суттєві розходження у вирішенні соціально-економічних питань, кадети, які домінували в Тимчасовому уряді, та есеро-меншовицький блок, що визначав політичну лінію Рад, значною мірою сходилися в поглядах на розв’язання національного питання. Обстоюючи унітарну форму російської держави, ці політичні сили визнавали за Україною тільки право на національно-культурну автономію. Таке вирішення українського питання вже на початку 1917 р. не відповідало вимогам часу, якісно новому рівню національного руху, тому й зумовило появу в Україні ще одного альтернативного центру влади – Центральної Ради. Наприкінці зробіть висновок: безпосередніми наслідками Лютневої революції 1917 р. для України була поява конкуруючих владних структур.

Аналізуючи друге питання, зверніть увагу на те, що діяльність Центральної Ради можна умовно розподілити на такі етапи:

1) 4 березня – 8 квітня 1917 р. – період формування Центральної Ради;

2) квітень – початок червня 1917 р. – перетворення Центральної Ради на впливовий політичний орган влади в Україні. Прийняття І Універсалу;

3) кінець червня – 25 жовтня 1917 р. – від компромісу до протистояння між Центральною Радою та Тимчасовим урядом. Прийняття ІІ Універсалу та видання «Тимчасової інструкції для Генерального секретаріату»;

4) кінець жовтня 1917 р. – січень 1918 р. – боротьба з більшовиками. Прийняття ІІІ та ІV Універсалів;

5) січень (лютий) – 29 квітня 1918 р. – підписання договору між Центральною Радою та країнами Четверного союзу в Брест-Литовську. Відновлення влади Центральної Ради за допомогою Німеччини.

Аналіз першого етапу діяльності Центральної Ради розпочніть із з’ясування її партійного складу. Визначте, які партії відіграли важливу роль у її створенні, хто став головою. Чому? Проаналізуйте відозву Центральної Ради «До українського народу». Зазначте, що важливою подією в житті Центральної Ради стала національна маніфестація, яка відбулася на Софіївській площі в Києві, та в якій узяли участь 100 тис. осіб. Які вимоги були висунуті учасниками маніфестації? Зверніть увагу на той факт, що програма діяльності Центральної Ради була схвалена Українським національним конгресом, який відбувся 6–8 квітня в Києві й, у роботі якого взяли участь близько 1,5 тис. осіб, які представляли всі українські губернії, а також Крим, Кубань, Холмщину, Петроград, Москву. Український національний конгрес схвалив таку програму діяльності Центральної Ради: автономія України у федеративній демократичній республіці Росія; українізація адміністративних, господарських органів та культурного життя. Конгрес обрав новий склад ради – голова – М. Грушевський, замісники – В. Винниченко, С. Єфремов, та перетворив її на революційний парламент.

Далі зазначте, що Центральна Рада обрала виконавчий комітет, який отримав назву Мала Рада, на місцях почала формувати підлеглі їй губернські, міські та повітові українські ради. Так закінчився процес її оформлення.

Аналіз другого етапу діяльності Центральної Ради розпочніть з українізації армії. Зазначте, в яких умовах відбувалася українізація й зверніть увагу на той факт, що в цьому процесі активну участь брав П. Скоропадський. Далі вкажіть, які військові формування були створені під час українізації армії. Після цього проаналізуйте рішення Першого Всеукраїнського військового з’їзду (5–8 травня 1917 р.). Зверніть увагу на той факт, що до Першого Всеукраїнського військового з’їзду Центральна Рада виявила нерішучість у стосунках з Тимчасовим урядом. Назвіть причини таких нерішучих дій. Після цього зазначте, що 16 травня 1917 р. до Петрограда прибула делегація Центральної Ради на чолі з В. Винниченком та С. Єфремовим. У портфелі делегації лежали проекти декларацій Тимчасового уряду в справі автономії України, утворення Крайової ради та Крайового комісаріату, підготовлені М. Грушевським на випадок, якщо Тимчасовий уряд погодиться на пропозиції Центральної Ради щодо автономії України. Однак українська делегація не знайшла порозуміння ані з Тимчасовим урядом, ані з Петроградською радою робітничих і солдатських депутатів, тому наприкінці травня повернулася додому. В Україні вибухнули політичні пристрасті.

Зазначте, що всупереч заборон Тимчасового уряду, відбувся Другий Всеукраїнський військовий з’їзд, а також відкрився Всеукраїнський селянський з’їзд. Провідною інтонацією на засіданнях стали вимоги самочинного проголошення автономії. Результатом цих вимог стало проголошення І Універсалу. Проаналізуйте його зміст та визначте історичне значення. Розкажіть про утворення Генерального секретаріату та визначте його склад. Наприкінці зробіть висновок, що Центральна Рада була визнана органом політичного керівництва визвольним рухом в Україні.

Розкриваючи діяльність Центральної Ради на третьому етапі, зазначте, що така активна державотворча діяльність викликала занепокоєння в Петрограді. Червневі масові демонстрації в столиці Росії, поразка на Південно-Західному фронті, що призвела до втрати Галичини, зумовили гостру політичну кризу, падіння авторитету та суттєве послаблення офіційної влади. За цих умов Тимчасовий уряд уже не міг діяти тільки силовими методами, оскільки на захист Центральної Ради могли стати фронтові українські частини та переважна більшість населення України. Крім того, збройний конфлікт з Центральною Радою міг спричинити розкол у таборі російської демократії, тому 29 червня 1917 р. для переговорів до Києва прибуває делегація в складі О. Керенського, М. Терещенка та І. Церетелі, яка, маючи на меті втримати ситуацію під контролем, мусила піти на компроміс. Результатом компромісу став ІІ Універсал. Проаналізуйте його зміст та визначте історичне значення. Як ви вважаєте, ІІ Універсал був кроком уперед чи назад? Свою позицію обґрунтуйте.

Далі зазначте, що знайдений компроміс став причиною урядової кризи в Росії. Наростаюча криза та політична невизначеність ситуації підштовхнули до активних дій самостійників. 4–6 липня в Києві відбувся збройний виступ полку імені П. Полуботка, який мав на меті встановити цілковитий контроль над Києвом і змусити Центральну Раду проголосити самостійність України. Полуботківців готові були підтримати українізовані військові частини в Одесі, Кременчуці, Чернігові та інших містах. Проте спільними діями збройних формувань Центральної Ради та Тимчасового уряду цей виступ було придушено. Проаналізуйте, до яких наслідків призвела така позиція Центральної Ради?

Дотримуючись узятих на себе зобов’язань та домовленості з представниками Тимчасового уряду, Центральна Рада вводить до складу Ради та Генерального секретаріату 30 % представників нацменшин, а 16 липня 1917 р. приймає «Статут вищого управління України», в якому визначає обов’язки, права та межі компетенції Генерального секретаріату. Зазначте, що фактично це була основа конституції, що базувалася на принципах автономного устрою. Проте Тимчасовий уряд не затвердив цього документа, а сам 4 серпня 1917 р. видав «Тимчасову інструкцію для Генерального секретаріату», яка суттєво обмежувала права України: Генеральний секретаріат мав стати органом Тимчасового уряду; Центральна Рада позбавлялася законодавчих прав; до складу Генерального секретаріату входили не 14, а 7 секретарів, до того ж 4 з них мали бути представниками нацменшин; українська територія звужувалась до 5 губерній (Київської, Волинської, Подільської, Полтавської, Чернігівської). Визначте, які губернії визнавалися російськими? Чому?

Далі зазначте, що більшість Центральної Ради зустріла «Інструкцію» з обуренням і була прийнята резолюція, що «брала її до відома». Цілком зрозуміло, що така ситуація не сприяла нормалізації стосунків між Центральною Радою та Тимчасовим урядом. Серпнева спроба реакційного корніловського заколоту, хаос, безладдя та анархія восени 1917 р. підштовхнули Центральну Раду до активних дій. З її ініціативи у вересні в Києві відбувається З’їзд народів Росії, який засудив державну централізацію. Згодом Центральна Рада розпочала підготовчу роботу до скликання Українських Установчих зборів. У відповідь міністр юстиції Тимчасового уряду порушив слідчу справу проти членів Центральної Ради. Водночас для переговорів до Петрограда були викликані лідери Генерального секретаріату, для яких у столиці вже були підготовлені тюремні камери. Ситуація наближалася до критичної межі. Підведіть висновок: третій етап діяльності Центральної Ради відзначався насиченістю подій. Спочатку Центральній Раді вдалося досягти компромісу з Тимчасовим урядом, однак згодом між ними розпочалося протистояння.

Аналіз четвертого етапу діяльності Центральної Ради розпочніть з жовтневих подій 1917 р. у Петрограді. Проаналізуйте, як діячі Центральної Ради прореагували на збройне повстання в Петрограді. Чому?

Далі розгляньте політичну боротьбу в Києві в жовні 1917 р. Зазначте, що в ній брали участь три політичні сили – прибічники Тимчасового уряду, опорною точкою яких був штаб Київського військового округу (КВО), більшовики, які користувалися підтримкою рад робітничих і селянських депутатів та національними силами, що гуртувалися навколо Центральної Ради. Відзначте, що українські більшовики за короткий час установили радянську владу у Вінниці, Кам’янці-Подільському, Проскурові, Рівному, Луцьку та інших прифронтових містах, однак їхня спроба розгортання повстання в Києві зустріла активний опір з боку сил підконтрольних КВО. Протягом 29–31 жовтня тривали жорстокі бої. Спочатку Центральна Рада займала нейтральну позицію, але, коли ситуація стала кризовою, намагаючись відстояти національні інтереси, вона активно почали впливати на розвиток подій. Центральна Рада уклала компромісну угоду з більшовиками та примусила штаб КВО та комісара Тимчасового уряду в Києві погодитися на умови миру, запропоновані Центральною Радою (припинення збройного опору, безперешкодне виведення з міста викликаних штабом КВО військ, розформування офіцерських загонів тощо). Протягом короткого часу Рада дедалі більше ставала господарем становища – вона призначила тимчасовим начальником КВО члена Військового генерального комітету підполковника В. Павленка, роззброїла невдовзі більшовицькі загони в Києві, Дарниці, Броварах. Нарешті, у Центральної Ради виявилося в цей критичний період достатньо сил, впливу та авторитету, щоб узяти під свій контроль більшу частину України. Після цього зупиніться на аналізі ІІІ Універсалу та його історичних наслідках.

Як відреагували українські та російські більшовики на прийняття ІІІ Універсалу? Зазначте, що спочатку вони хотіли прийти до влади легітимним шляхом: широка агітаційно-пропагандистська кампанія, підрив внутрішньої єдності Центральної Ради, на думку більшовиків, мали забезпечити їм більшість серед делегатів Всеукраїнського з’їзду рад. Спираючись на цю більшість, можна було вихолостити національний характер Центральної Ради та шляхом переобрання трансформувати її в Центральний виконавчий комітет (ЦВК) рад України, який у перспективі міг би стати однією із середніх ланок централізованого апарату управління Радянської Росії. Проте цей стратегічний план більшовикам реалізувати не вдалося.

Далі зазначте, що своєрідним каталізатором подій наприкінці 1917 р. став Маніфест РНК до українського народу з ультимативними вимогами до Центральної Ради, який надійшов до Києва радіотелеграфом 3 грудня. У цьому документі, підписаному В. Леніним та народним комісаром закордонних справ Л. Троцьким. Проаналізуйте вимоги Ультиматуму та визначте позицію Центральної Ради.

Після цього розгляньте роботу Всеукраїнський з’їзд рад. Зверніть увагу на той факт, що більшовики планували здійснити внутрішній переворот та захопити владу демократичним шляхом, але сил для цього в них виявилося замало, Всеукраїнський з’їзд рад ухвалив резолюцію про підтримку Центральної Ради та кваліфікував ультиматум РНК, як замах проти УНР. Розуміючи, що події розвиваються не за їхнім сценарієм, більшовики разом з лівими есерами, деякими українськими соціал-демократами та кількома безпартійними залишили Всеукраїнський з’їзд рад і перебралися до Харкова – форпосту більшовизму в Україні. Саме в цьому пролетарському центрі 11–12 грудня 1917 р. відбувся альтернативний з’їзд Рад, що проголосив встановлення радянської влади в УНР та обрав Центральний виконавчий комітет рад України (Головою ЦВК став лівий український соціал-демократ Ю. Медведєв). Зауважте, що незважаючи на те, що на харківському з’їзді було лише 200 делегатів, які представляли 89 рад (з-понад 300 існуючих в Україні) та військово-революційних комітетів, його рішення дуже швидко були визнані правочинними Радянською Росією. Вкажіть чому. Зупиніться на причинах війни УНР із Радянською Росією. Які цілі цієї війни? Чи можна було її уникнути?

Далі зазначте, що 15 грудня в Києві було утворено Особливий комітет з оборони України (М. Порш, С. Петлюра, В. Єщенко). Опорою Центральної Ради були підрозділи Вільного козацтва (Гайдамацький Кіш Слобідської України, Галицький курінь січових стрільців тощо) та добровольчі формування (26 грудня Генеральний секретаріат прийняв рішення про створення армії УНР на засадах добровільності та оплати). Основну ударну силу більшовиків становили частини регулярної російської армії, що перейшли на бік більшовиків, підрозділи моряків та червоногвардійці промислових центрів України та Росії.

Вирішальні події розпочалися 25 грудня, коли В. Антонов-Овсієнко віддав наказ про наступ 30-тисячному радянському війську проти УНР. Просуваючись прискореним темпом, війська, очолювані М. Муравйовим, досить швидко оволоділи Катеринославом, Олександрівськом, Полтавою, Лубнами, перед ними відкривався шлях на Київ. За цих обставин для Центральної Ради головними стали три завдання: мобілізувати та організувати український народ для опору агресору; формально відмежуватися від більшовицького режиму; створити передумови для самостійних переговорів з Німеччиною та її союзниками. Спробою реалізувати ці завдання й став IV Універсал, ухвалений 9 (22) січня 1918 р. та оприлюднений у ніч на 12 (25) січня 1918 р. Проаналізуйте положення IV Універсалу та визначте його історичне значення. Аналіз четвертого етапу діяльності Центральної Ради закінчить тим, що на початку 1918 р. Центральна Рада втрачає свій вплив – соціальні орієнтири беруть гору над національними. У вирішальний момент 16 січня 1918 р. у бою під Крутами, де вирішувалася доля Києва, вона могла розраховувати лише на багнети 420 студентів, гімназистів та юнкерів, більшість з яких загинула в нерівному протистоянні. Ситуація стала критичною, коли проти Ради повстали робітники столичного «Арсеналу». І хоча це повстання було придушено, втримати Київ не вдалося – 26 січня 1918 р. його було захоплено більшовицькими військами М. Муравйова, український уряд змушений був перебазуватися до Житомира, а невдовзі – до Сарн.

Далі зупиніться на аналізі «червоного терору», який розгорнувся після взяття Києва.

Розгляд четвертого питання розпочніть з аналізу причин зближення Центральної Ради з країнами Четверного союзу. Зазначте, що 28 грудня 1917 р. розпочалося перше пленарне засідання мирної конференції в Брест-Литовську, а наступного дня було офіційно визнано повноправним учасником переговорного процесу делегацію України, до складу якої входили В. Голубович (голова), М. Левицький, М. Любинський, М. Полозов, О. Севрюк. Проаналізуйте переговорний процес. Окремо проаналізуйте Брест-Литовську мирну угоду. Далі розгляньте повернення Центральної Ради до Києва. Наприкінці проаналізуйте, як складалися відносини між союзниками. Чому? Визначте причини падіння Центральної Ради.

Закінчуючи вивчення теми, необхідно усвідомити таке:

1) перша світова війна стала детонатором політичного вибуху в Російській імперії, яка на початку 1917 р. була вузлом проблем та протиріч;

2) безпосередніми наслідками Лютневої революції 1917 р. для України була поява конкуруючих владних структур – комісари Тимчасового уряду, ради робітничих і солдатських депутатів, Центральна рада та підлеглі їй губернські, міські та повітові українські ради;

3) упродовж березня 1917 р. – квітня 1918 р. відбулася еволюція поглядів діячів Центральної Ради щодо державотворчого процесу;

4) Брест-Литовська мирна угода давала Центральній Раді ще один шанс для політичної самореалізації, але її демократизм та республіканізм не стикувалися з консерватизмом керівництва окупаційних військ німецького блоку.