Тема 4. ЗГУРТОВАНІСТЬ І СОЦІАЛЬНИЙ РОЗВИТОК КОЛЕКТИВУ
1. Згуртованість колективу: сутність, стадії. 2. Соціально-психологічні особливості колективу як об'єкту управління. 3. Соціальні ролі і відносини в колективі. Колективна творчість.
В процесі вивчення першого питання “Згуртованість колективу: сутність, стадії” студент повинен усвідомити, що згуртованість колективу виявляється у силі тяжіння до нього його членів, можливості їхнього спільного впливу на окрему людину, що спонукує її зберігати активність у групі і перешкоджає виходу з неї. Високо згуртовані групи мають такі характеристики: 1) кооперативність, 2) демократичність, 3) досягнення індивідуальних і групових цілей, 4) загальна задоволеність працею і перебуванням у колективі, 5) пряма оцінка результатів по виконаному колективному завданню, 6) індивідуальна і загальна відповідальність, 7) колективні результати (продукти) праці 8) схильність до групового мислення. Характеристики №1-7 розглядаються як позитивні. Останню характеристику (№8) можна вважати негативною. Характеристиками групового мислення і групового тиску є: 1) ілюзія невразливості групи (члени групи схильні до переоцінки правильності своїх дій і у більшості випадків із захватом сприймають ризиковані рішення); 2) безмежна віра в моральну правоту групових дій (члени групи переконані у моральній бездоганності своєї колективної поведінки та у непотрібності критичних оцінок з боку сторонніх); 3) ігнорування неприємної або неугодної інформації (інформація, що не узгоджується з груповими поглядами часто не приймається до уваги, а застереження не враховуються; наслідком цього є ігнорування необхідних змін); 4) негативна стереотипізація сторонніх (цілі, думки і досягнення зовнішніх конкурентів, як правило, трактуються як слабкі, невірні, ворожі і т.п.); 5) самоцензура (окремі члени групи через побоювання порушення групової гармонії утримуються від висловлювання альтернативних точок зору і вираження власних інтересів); 6) ілюзія постійної єдності (через самоцензуру і сприйняття мовчання як «знаку згоди» при вирішенні проблем занадто швидко, без необхідного всебічного обговорення досягається зовнішній консенсус). Для формування згуртованої групи необхідні такі умови: - люди, що виконують роботу, повинні бути фахівцями, виступати в якості «експертів» при рішенні задач; - сукупний досвід і таланти людей, що працюють у команді, повинні перевищувати досвід і здібності кожного з тих, хто працює поодинці; - більшість людей повинна мати можливість певною мірою впливати на прийняття тих рішень, які вони виконують (це підвищує їхню зацікавленість у загальній справі); - кожна людина повинна мати схильності до творчості, які можна систематично використовувати, залучаючи його до участі у роботі групи. Виділяють чотири стадії формування згуртованої групи(табл.4.1).
Таблиця 4.1 - Стадії формування згуртованої групи
При вивченні другого питання “Соціально-психологічні особливості колективу як об'єкту управління” студенту слід звернути увагу на те, що колектив підприємства має такіі психологічні характеристики:
1. Характер внутрішнього психологічного клімату (формується сукупністю обставин, у межах яких відбувається діяльність людей). 2. Психологічний стан членів колективу (характеризується ступенем задоволеності їм своєю діяльністю і її результатами). На ступінь задоволеності членів колективу впливають такі обставини: - характер і зміст діяльності; - відношення людей до діяльності; - престижність роботи; - розміри винагороди; - перспективи зростання; - наявність супутніх можливостей (вирішити певні власні проблеми, побачити світ, познайомитися з цікавими або корисними людьми, та ін.). 3. Ступінь згуртованості членів колективу. Згуртованість колективу залежить від: а) психологічної сумісності працівників (її основу складає відповідність темпераментів членів колективу); Психологічна сумісність членів групи - це сукупність індивідуальних якостей членів групи, що забезпечують злагодженість і ефективність їхньої діяльності. Механізми психологічної сумісності: 1) схожість і взаємодоповнення (компліментарність) якостей взаємодіючих працівників; 2) контрастність властивостей і якостей; 3) гомеостазис - саморегулювання системи, що забезпечує підтримку рівноваги за допомогою обміну інформацією; перерозподіл ролей і функцій, що має метою стійкість і ефективність групової діяльності. б) соціально-психологічної сумісності працівників (у її основі - відповідність професійних і моральних якостей членів колективу).
В процесі вивчення четвертого питання “Корпоративна культура в системі управління персоналом підприємства” студент повинен запам’ятати, що відносини в колективі виникають між людьми як носіями певних соціальних ролей. Роль - це відносно постійна система поведінки згідно встановленому еталону. З роллю завжди пов'язуються певні права, обов'язки і чекання. Індивід, який не виправдовує їх, піддається санкціям, а той, що виправдує - заохоченню. Ролі працівників у колективі поділяються на дві групи: виробничі (табл.4.2) та міжособистісні. Колектив буде нормально функціонувати при повному розподілі і сумлінному виконанні перерахованих ролей.
Таблиця 4.2 - Виробничі ролі працівників у колективі
Ролі, пов'язані з міжособистісними відносинами, поділяють на дві групи: 1) ведучі (авторитетні, честолюбні і чимось привабливі для навколишніх працівники); 2) ведомі (всі інші працівники, включаючи так званих знедолених, з якими співробітничають тільки вимушено і роблять їх відповідальними за усіх). Між членами колективу виникають такі типи відносин: - дружня кооперація, взаємодопомога, засновані на повній довірі; - дружнє змагання у виді суперництва в окремих сферах у рамках позитивних взаємин; - невтручання, дистанцювання один від іншого при відсутності як співробітництва, так і суперництва; - суперництво, орієнтація на індивідуальні цілі навіть в умовах спільної роботи, засноване на загальній взаємній недовірі; - кооперація антагоністів - суперництво у межах загальної діяльності і негативних відносин. Колективна робота може здійснюватися двома основними методами: 1) методом Дельфі; 2) методом мозкової атаки. Сутність методу Дельфі полягає в тому, що експерти (учасники колективної роботи) незалежно один від іншого формулюють свою думку за заданою проблемою. Потім на основі узагальнення цих думок розробляється єдиний варіант її рішення, який є основою для продовження роботи над проблемою та обґрунтування нових пропозицій. Така робота повторюється доти, поки не буде вироблене рішення, що наближається до оптимального або найбільш прийнятного у даних умовах. Таким чином, метод Дельфі засновується, в основному, на самостійній творчості і використанні колективного розуму лише на проміжних і завершальних стадіях роботи. Метод мозкової атаки багато в чому протилежний методу Дельфі, оскільки процес творчості тут є колективним. Метод мозкової атаки полягає у публічному висловлюванні кожним своїх ідей, що відразу розвиваються і доповнюються іншими учасниками групи. При цьому заохочується максимальна кількість висловлювань, навіть самих безглуздих на перший погляд, тому що у кожному з них може міститися раціональне зерно. Процедура "мозкової атаки" виглядає таким чином. Керівник у короткому виступі розкриває сутність проблеми, причини її виникнення, вигоди, що може принести її рішення, а потім надає слово іншим учасникам. Як показує практика, групою з десяти чоловік за півтори години може бути висловлено до ста оригінальних ідей. Мозкова атака може відбуватися у вигляді: а) критики і оцінки вже існуючих положень; б) відповідей на питання, що швидко задаються; в) доповнення та обговорення пропозицій, зроблених письмово; г) "суду" над заздалегідь складеним проектом.
|
