Термінологічний словник. Амортизація – процес поступового перенесення вартості основних виробничих засобів і нематеріальних активів з ураху­ванням витрат на їх придбання

Амортизація – процес поступового перенесення вартості основних виробничих засобів і нематеріальних активів з ураху­ванням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційних відрахувань, установленими законодавчими актами.

Амортизація – це систематичний розподіл амортизуємої вар­тості незворотних активів протягом строку їх корисного ви­ко­ристання (експлуатації).

Знос необоротних активів – це сума амортизації об’єкта необоротних активів із початку їх корисного використання.

Коефіцієнт вибуття – показує інтенсивність вибуття ос­нов­них засобів, тобто рівень вибуття тих основних засобів, які або морально застаріли, або зношені й непридатні для подальшого використання.

Коефіцієнт зносу – характеризує частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах; визначається відношенням суми зносу основних засо­бів до балансової вартості основних засобів.

Коефіцієнт оновлення основних засобів – характеризує ін­тенсивність уведення в дію нових основних засобів; показує частку введених основних засобів за визначений період у за­гальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду.

Коефіцієнт придатності – показує, яка частина основних засобів придатна для експлуатації у процесі господарської ді­яль­ності.

Моральний знос – знос основних засобів унаслідок ство­рен­ня нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування.

Нематеріальний актив – це немонетарний актив, що не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством із метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він пере­вищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Нематеріальні активи – довготермінові витрати під­при­єм­ства на придбання об’єктів права інтелектуальної власності, права користування ресурсами природного середовища. Значна частина активів амортизується.

Необоротні активи – всі активи, що не є оборотними. До необоротних активів належать: нематеріальні активи, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції.

Необоротні активи – це матеріальні активи, якими володіє підприємство з метою подальшого використання у процесі виробництва або поставки товарів і надання послуг, надання в оренду чи з метою управління іншим особам, і які, як перед­бачається, будуть використовуватися протягом більш одного звітного періоду.

Необоротні активи – це матеріальні й нематеріальні ре­сур­си, що належать установі та забезпечують її функціонування. Термін їх корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше одного року.

Основні завдання управління необоротними активами – визначення можливих форм оновлення основних виробничих засобів на простій та розширеній основі; визначення потреби в нарощенні необоротних активів для розширення обсягів ви­роб­ництва; визначення можливих способів розширення основних виробничих засобів (нове будівництво, розширення, конструк­ція, технічне переоснащення); забезпечення ефективного вико­ристання раніше сформованих і нововведених основних засобів і матеріальних активів; формування необхідних фінансових ресурсів для відтворення необоротних активів та оптимізація їх структури.

Основні засоби – це матеріальні активи, що підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних або соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного викорис­тан­ня (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Фізичний знос – поступова втрата основними засобами споживчої вартості у процесі експлуатації, тобто матеріальний знос їх окремих елементів.