Основні терміни та визначення. Активний бюджетний дефіцит, вимушений бюджетний дефіцит, відкритий бюджетний дефіцит, дефіцит (державного) бюджету

Активний бюджетний дефіцит, вимушений бюджетний дефіцит, відкритий бюджетний дефіцит, дефіцит (державного) бюджету, пасивний бюджетний дефіцит, прихований бюджетний дефіцит, профіцит бюджету, свідомий бюджетний дефіцит, тимчасовий касовий розрив, трансферт, чисте кредитування

 

Література: 1, 4-6, 8-10, 21, 23, 26, 29, 37, 42, 54, 55, 62-64, 90-92, 106

 

3.1. Збалансованість бюджетів як принцип бюджетної системи України

 

Загальновідомо, що у період формування в Україні власної моделі економічного розвитку як держави в цілому, так і окремого регіону одним із найактуальніших питань залишається пошук шляхів збалансування фінансової системи держави.

На загальнодержавному рівні вже робилися спроби збалансування фінансової системи щодо затвердження і виконання зрівноваженого бюджету держави. Однак, необхідно відмітити, що ці заходи призводили лише до формальної відповідності запланованих доходів і видатків, а на практиці виникав відчутний дефіцит бюджетних коштів, зростав державний борг.

На регіональному рівні складається аналогічна ситуація. Внаслідок значних відмінностей у фінансовому розвитку кожного регіону прибуткова частина одних регіонів значно перевищує видаткову, а інших, навпаки, ледве покриває половину видатків. Держава збалансовує регіональні бюджети лише за допомогою міжбюджетних трансфертів – надання дотацій і субвенцій, щоправда, останніми роками у визначених за допомогою ґрунтовних розрахунків обсягах.

Однак Україна не є винятком, тому що практично неможливо уявити державу, в якій ідеально працюють всі фінансово-економічні важелі, стимулюючи надходження коштів до бюджету, а державні видатки не перевищують доходів. Як свідчить світовий досвід, існує небагато прикладів оптимального вирішення проблеми збалансованості бюджету – можна відзначити приклад Німеччини, Японії, Швейцарії. Навіть Сполучені Штати Америки протягом тривалого періоду часу мали відчутний дефіцит державного бюджету, який в окремі роки досягав 200 млрд. дол., або 3-6% ВВП країни.

У економічній літературі можна зустріти декілька підходів до проблеми дисбалансу бюджету, які істотно відрізняються один від одного. Однак останнім часом більшість економістів погодилися з точкою зору Дж. М. Кейнса, завдяки якому з середини тридцятих років дефіцит державного бюджету став застосовуватись як важіль державного регулювання економіки. Наприкінці двадцятого століття не залишилося практично жодної країни, у якій би був відсутній бюджетний дефіцит.

Отже, з погляду кейнсіанців, бюджетний дефіцит є звичайним наслідком проведення фіскальної політики, а збалансований бюджет має право на існування лише тоді, коли економіка перебуває в рівновазі в стані повної зайнятості.

Витрати державного бюджету тісно взаємозв’язані з його доходами. Цей взаємозв’язок виражається у кількісній відповідності видатків доходам, а також у їхньому двосторонньому впливі. З одного боку, обсяг видатків бюджету лімітується жорсткими рамками надходжень бюджетних доходів, причому бюджетні надходження в свою чергу визначаються економічними можливостями держави. Ось чому дуже важливо встановити такий обсяг бюджетних видатків і такі терміни використання бюджетних коштів, які б забезпечували вирішення соціально-економічних задач з максимальним економічним ефектом при мінімальних витратах. З іншого боку, видатки при ефективному використанні бюджетних коштів можуть здійснювати зворотний вплив на доходи, сприяючи зростанню виробництва, розвитку науки, вдосконаленню кадрового потенціалу тощо.

Отже, збалансованість бюджету є необхідною умовою подолання економічного спаду української економіки. Для дотримання цього принципу бюджетної системи вітчизняні економісти рекомендують:

- введення суворої фінансової дисципліни в усіх ланках державних фінансів;

- розширення дерегуляційних і приватизаційних процесів, які сприятимуть зняттю економічних і адміністративних бар’єрів для розвитку підприємництва;

- формування державного бюджету з метою досягнення визначених результатів і сприяння зацікавленості всіх ланок державного управління у цих результатах;

- започаткування нової ідеології визначення державних задач і пріоритетів;

- припинення нарощування соціальних заборгованостей;

- скорочення державного боргу;

- поступове зниження частки перерозподілу ВВП через бюджет.

До найважливіших напрямків збалансування належать також зниження податкового навантаження на виробництво при одночасному розширенні податкової бази шляхом зменшення привілеїв і податкових пільг, розробка додаткових заходів, спрямованих на зменшення податкової заборгованості для бюджетів усіх рівнів.

Державна політика у сфері державних фінансів має бути спрямована на формування соціально орієнтованої системи, стабілізацію економічного середовища, що створить необхідні умови для досягнення довготривалого економічного зростання, підвищення життєвого рівня населення, розширення можливостей розвитку бізнесу. Збалансованість бюджету України може істотно вплинути на поліпшення макроекономічної ситуації і забезпечення фінансової стабільності держави.

Згідно з Бюджетним кодексом України принцип збалансованості означає, що повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період. Тобто, ідеальне виконання бюджету передбачає повне покриття видатків доходами. Але на практиці, як правило, обсяги видатків і доходів бюджету не збігаються.

Сальдо державного бюджету у відповідності з рекомендаціями Міжнародного валютного фонду визначається за формулою:

 

Трансферт – це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній і безповоротній основі.

Чисте кредитування (кредитування за вирахуванням погашення) – операції, пов’язані з наданням коштів з бюджету на умовах повернення, платності і строковості, в результаті яких з’являються зобов’язання перед бюджетом, та операції, щодо з повернення цих коштів до бюджету.

Перебільшення доходів над видатками формує активне сальдо або профіцит бюджету.

Якщо в процесі складання або розглядання бюджету спостерігається перебільшення доходів над видатками, до затвердження бюджету слід здійснити скорочення профіциту у такій послідовності:

Ø скоротити залучення доходів від продажу державної власності;

Ø скоротити залучення доходів від реалізації державних запасів і резервів;

Ø передбачити спрямування бюджетних коштів на додаткове погашення боргових зобов’язань;

Ø збільшити видатки бюджету, у тому числі за рахунок передачі частини доходів бюджетам інших рівнів.

При недоцільному здійсненні цих заходів, слід скоротити податкові доходи бюджету шляхом внесення змін і доповнень у податкове законодавство.

Профіцит бюджету затверджується виключно з метою погашення основної суми боргу.

Найбільш складну ситуацію, яка найчастіше зустрічається в економічній практиці, являє дефіцит бюджету – перебільшення видатків бюджету над його доходами.