Динаміка видатків бюджету на розвиток економіки

Показники
Питома вага видатків на розвиток економіки у ВВП, %	3,9	3,5	3,2	4,1	4,9
Питома вага видатків на розвиток економіки у загальних видатках, %	13,9	13,3	12,0	14,5	16,6

Відмітимо, що державна фінансова підтримка окремих галузей економіки є доцільною і виправданою. Необхідність державної підтримки розвитку економіки в ринкових умовах зумовлена наявністю нерентабельних або малорентабельних галузей, які є стратегічно важливими для країни. Так, без підтримки сільськогосподарського виробництва, енергетичного і паливного комплексу неможливо забезпечити стабільне економічне зростання.

В Україні існує потреба підтримки розвитку економіки, оскільки після проголошен­ня державної незалежності постало питання про створення власної економіки, яка б мала замкнуте виробництво і була орієнтована на потреби внутрішніх споживачів і країни в цілому. Вирішення цього завдання було ускладнене порушенням виробничих і торговельних зв’язків з країнами колишнього СРСР і відсутністю на території держави всіх необхідних сировинних, паливно-енергетичних, фінансових ресурсів.

Таким чином, необхідність в державному фінансуванні розвитку економіки існує в будь-яких умовах, але обсяги такого фінансування повинні бути оптимальними і обґрунтованими на кожний конкретний момент часу.

З досвіду, наприклад США (рис. 8.1) відомо, що обсяги видатків на розвиток економіки незначні і їх частка становить близько 20%.

 

Рис. 8.1. Структура видатків федерального бюджету США

 

До складу видатків на розвиток економіки належать бюджетні кошти, які надаються міністерствам, відомствам і підприємствам на здійснення видатків з розширення виробництва, на забезпечення простого відтворення та інші. При цьому частина бюджетних коштів виділяється пріоритетним галузям економіки, до яких відносяться паливна промисловість, енергетика, сільське господарство, транспорт.

Відповідно до бюджетної класифікації витрати на розвиток економіки включають такі види витрат:

1) промисловість і енергетика;

2) будівництво;

3) сільське господарство, лісове господарство, рибальство і мисливство;

4) транспорт, дорожнє господарство, зв'язок, телекомунікації і інформатика;

5) інші послуги, пов’язані з економічною діяльністю.

Вагоме значення для розвитку економіки мають видатки на фінансування капітальних вкладень. Бюджетне фінансування поширюється на капітальні вкладення, що здійснюються в державному секторі економіки.

Видатки на фінансування капітальних вкла­день здійснюються з бюджету розвитку відпо­відних бюджетів у межах затверджених сум че­рез розпорядників коштів у міру надходження доходів. За умов невиконання доходної частини відповідного бюджету видатки на капітальні вкладення фінансуються за залишковим прин­ципом.

Приватні інвестиції спрямовуються в ті галузі виробництва, які мають високий прибуток, або є гарантія, що впровадження в них новітніх технологій дасть змогу одержати високі при­бутки. Державні інвестиції надаються, як правило, на пріоритетні напрями розвитку ви­робництва через бюджет чи довгострокові кре­дити.

Державне регулювання інвестиційної діяльно­сті здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної політики. Сутність державного регулювання інвестиційної діяльності полягає в таких напрямах:

• управлінні державними інвестиціями;

• регулюванні умов інвестиційної діяльності;

• контролі за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності.

Крім того, особливе місце серед видатків на розвиток економіки займають виплати різних видів дотацій підприємствам, здебільшого державної форми власності.

У видатках бюджету є чимало видатків, які дуже важко класи­фікувати за відповідними галузями економіки, оскільки вони мають загальний характер і кілька джерел фінансування. Передусім, це витрати на охорону навколишнього приро­дного середовища. Вони фінансуються як з бюджету, так і за рахунок коштів підприємницьких структур. З бюджету фінансуються заходи загальнодержавного характеру: видатки на створення державної системи еколо­гічного моніторингу, утримання природоохоронних органів, видання законодавчих та інших нормативних документів.

Все більше уваги приділяється розвитку сільськогосподарських підприємств і об'єднань в державі. Особливу роль відіграє фінансування сільськогосподарського виробництва, поліпшення земельних ресурсів, закупівля сільськогосподарської продукції і техніки, проведення досліджень і практичних розробок у галузі сільського господарства тощо.

Джерела фінансової підтримки економічних суб’єктів з боку держави зображені на рис. 8.2.

 

Рис. 8.2. Джерела фінансової підтримки суб’єктів господарювання

 

Фінансова підтримка надається під затверд­жені проекти використання коштів, бізнес-плани і проекти санації підприємств.

Державна підтримка економічних суб'єктів може здійснюватися у формах:

1) безпосередньої фінансової підтримки;

2) опосередкованої фінансової підтримки.

Безпосередня фінансова підтримка спрямована на збільшення фінансових ресурсів у суб'єктів господарювання.

Опосередкована фінансова підтримка суб'єк­тів економічної діяльності виділяється на змен­шення потреб у фінансових ресурсах.

Безпосередня фінансова підтримкамає дві форми прояву:

· прямого фінансування;

· непрямого фінансування.

Пряме фінансування - передбачає виділення коштів з різних фінансових джерел у ви­гляді субсидій, дотацій, трансфертів, позик тощо.

При непря­мому фінансуванні надається фінансова допомога у різного роду пільг.

Державні органи визначають підприємства і установи (переважно державного сектору), які потребують фінансової підтримки. Основні критерії відбору підприємств для надання фінансової підтримки такі:

- потенційна прибутковість;

- кваліфікованість управлінського персоналу;

- наявність ринків збуту на продукцію підприємства в Ук­раїні та за її межами;

- конкурентоспроможність продукції підприємства;

- фінансовий стан підприємства у поточному періоді та на перспективу;

- відповідність продукції, що випускається підприємством, державним пріоритетам.

Надання фінансової підтримки на безповоротній основі передбачається виключно у таких випадках:

1) коли збитки, що завдані підприємству стихійним лихом, перевищують суми відшкодувань, які передбачені чинним зако­нодавством про обов'язкове страхування;

2) для відшкодування збитків конкретним підприємствам, коли чинним законодавством встановлено умови господарювання, за якими не забезпечується відшкодування витрат на виробництво продукції (робіт, послуг), що може призвести до їх банкрутства;

3) для фінансування витрат на відновлення платоспромож­ності окремих підприємств, діяльність яких пов'язана із над­звичайними суспільними інтересами.

Поряд з безоплатним бюджетним фінансуванням сьогодні почало розвиватись кредитування підприємств через видачу бюджетних позик.

Позика державна — форма залучення коштів до Державного бюджету на основі кредиту, коли держава виступає головним чином як боржник (позичальник). Розрізняють внутрішні та зовнішні позики. Заборго­ваність за державною позикою зараховують до суми загального державного боргу країни.

Фінансову підтримку у вигляді бюджетної позики надає Міністерство фінансів України на договірній основі.

Умовами договору щодо отримання бюджетної позики мають передбачатись зобов'язання сторін стосовно обсягів, термінів надання позики, її цільово­го використання, заходи щодо забезпечення її своєчасного повернення, відповідальність сторін за порушення умов цього до­говору, а також розміри і порядок сплати процентів за вико­ристання бюджетних позик.

Джерелами фінансової підтримки можуть бути кредити Національного банку та кредитні ресурси, самостійно залу­чені комерційними банками.

Кредитування підприємств і організацій здійснюється через уповноважені комерційні банки, перелік яких визна­чає Кабінет Міністрів України за погодженням з Національним бан­ком України.

Надання фінансової підтримки не поширюється на ті підприємства, яким згідно з програмою економічного і соціального розвитку і Державним бюджетом України на відповідний рік передба­чені асигнування на фінансування капітальних вкладень, заходів, що пов'язані з конверсією та ін.

Однією з поширених форм фінансової підтримки з боку держави є надання різного роду податкових пільг:

— звільнення від податків галузей економіки або окремих підприємств;

— надання відстрочок і розстрочок зі сплати податків і обов'язкових платежів до бюджету;

— списання і реструктуризація податкової заборгованості;

— використання спеціальних режимів оподаткування.

За своєю економічною сутністю податкові пільги — це система внутрішнього перерозподілу фінансових ресурсів між окремими суб'єктами оподаткування. Надання пільг є формою державного регулювання економічного і соціального розвитку, стимулювання пріоритетних галузей економіки і зменшення обсягів шкідливих виробництв.

Податкові пільги присутні в кожній країні світу і є об’єктивно необхідними. Але держава повинна обґрунтовувати і встановлювати законодавчо такі розміри пільг, які б дозволили підприємствам розвиватись більш швидкими темпами без зменшення доходної бази бюджету.

В економічному житті держави трапляються випадки, коли для підтримки окремих виробництв доцільніше знизити розмір сплачуваних податків, ніж покривати збитки і здійснювати виплати з бюджету на соціальні цілі. Можна стверджувати, що виплати дотацій збитковим підприємствам можуть бути значно більшими, ніж втрати бюджету у зв'язку з наданням пільг за податками.

З іншого боку, податкові пільги можуть стимулювати підприємства зміцнювати свій фінансовий стан, оновлювати виробництво, підвищувати конкурентоспроможність своєї продукції.

Негативним аспектом пільгового оподаткування є порушення принципу нейтральності оподаткування і, що найважливіше, його справедливості. Надання значних пільг окремим групам платників зумовлює неможливість зниження податкового навантаження в цілому. Крім того, надання пільг сприяє зростанню тіньового сектору економіки, бо породжує бажання платників податків, які не мають пільг, уникнути оподаткування. Загалом надання пільг є порушенням ринкового механізму розподілу ресурсів. Прикладом цього може бути надання пільг при створенні вільних економічних зон і відсутність позитивного ефекту від їх впровадження.

Слід відмітити, що протягом чотирьох років обсяги пільг в Україні зросли більш ніж вдвічі. При чому в цілому по країні обсяги пільг зростали більш швидкими темпами, ніж обсяги надходжень, що свідчить про низьку ефективність цього механізму фінансової підтримки в нашій державі.

Ще однією з форм бюджетного фінансування розвитку економіки є бюджетні інвестиції. Формування раціональної державної інвестиційної політики - це важ­лива передумова ефективного використання бюджетних коштів при фінансуванні економіки, економіч­ного зростання, стабілізації фінансової системи держави.

Інвестиційна політика - включає визначення най­більш пріоритетних напрямків капітальних вкладень, від яких залежатиме підвищення ефективності еко­номіки.

Планування та реалізація державних інвестицій здійсню­ється за допомогою інвестиційного проектування. Однією з основних форм реалізації бюджетних інвестицій є державні капітальні вкладення, які є сукупністю державних ресурсів, що спрямовуються на розширене відтворення ос­новних фондів.

Таким чином, в державі за роки незалежності удосконалені форми і напрямки бюджетного фінансування, що є основою економічної стабілізації. Однак здійснення фінансової підтримки розвитку підприємств як державного, так і приватного сектору потребує законодавчого врегулювання і чіткого обґрунтування для забезпечення економічного зростання в країні.