Розрахунок обсягу видатків загального фонду місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів

Розрахункові обсяги видатків місцевих бюджетів визначаються окремо для кожної галузі виходячи із загальних ресурсів зведеного і місцевих бюджетів та першочерговості соціальних виплат.

Визначення розрахункового обсягу видатків бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів міст Києва і Севастополя, міст республіканського (Автономної Республіки Крим) і обласного значення та районів здійснюється на основі єдиних нормативів видатків у розрахунку на душу населення (державне управління, охорона здоров'я, культура і мистецтво, фізична культура і спорт, соціальні програми стосовно сім'ї, жінок, молоді та дітей), на дитину або учня — освіта, отримувача соціальних послуг — соціальний захист та соціальне забезпечення, тощо.

Розрахунковий обсяг видатків місцевого бюджету обчислюється відповідно до розмежування видів видатків бюджету між державним та місцевими бюджетами, визначеного у Главі 14 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до Бюджетного кодексу, після визначення обсягу видатків місцевих бюджетів, що беруться до розрахунку при обчисленні трансфертів, ці видатки фінансуватимуться за рахунок здійснених на основі формули трансфертів та надходжень, що мають надійти з кошика доходів кожного місцевого бюджету. Закладені в Кодексі принципи формування доходів полягають у тому, що «фінансування залежить від функції». Тобто, доходи та вирівнювальні трансферти призначаються місцевим бюджетам для фінансування запланованих видатків місцевих бюджетів, і в цьому розумінні доходи грають переважно пасивну роль у визначенні обсягу видатків. Формула позбавляє сенсу навмисного заниження доходів, щоб виторгувати щонайбільше трансферту.

Кошик доходів місцевого бюджету складається з семи окремих джерел, з-поміж яких найважливішим є податок на доходи фізичних осіб. Для розрахунку трансферту (T_j) місцевому бюджету Міністерство фінансів робить оцінку сукупних доходів у кошику доходів (С) на основі прогнозованих макроекономічних показників: рівня інфляції та рівня економічного зростання. Оскільки прибутковий податок з громадян підлягає «розщепленню» згідно із статтею 65 БК, розрахунок по ньому до того ж здійснюється окремо.

Для бюджету кожного міста та району розраховується індекс відносної податкоспроможності (I_j), що використовується для оцінки доходів на душу населення в кожному місті чи районі. Головна функція індексу полягає в забезпеченні послідовної, надійної та прозорої методики розрахунку доходного потенціалу всіх місцевих бюджетів. Для кожного міста чи району цей індекс вимірюється як відношення його усталених середніх доходів на душу населення до середнього показника доходів на душу населення по країні. Скажімо, якщо цей індекс дорівнює двом, це означає, що певний місцевий бюджет має спроможність зібрати доходів на душу населення вдвічі більше за середній показник по країні.

Після встановлення індексів відносної податкоспроможності для всіх міст і районів очікувані доходи на душу населення для кожного міста чи району мають бути розраховані як добуток їхнього індексу відносної податкоспроможності та прогнозованих сукупних доходів на душу населення. Як було викладено вище, встановлені індекси залишатимуться фіксованими на значний період часу, щоб винагородити зусилля місцевих бюджетів у збільшенні своїх доходів у майбутньому.

Важливою властивістю цих формульних трансфертів є те, що вони не залежать від рівня фактичного виконання доходів та видатків місцевих бюджетів у наступному бюджетному періоді. Завдяки цьому ці трансферти не позбавляють місцеві самоврядування стимулів заощаджувати на видатках і спонукають їх нарощувати доходи.

Більше того, хоч місцеві органи влади, можливо, ніколи і не будуть цілковито задоволені своїм рівнем доходів, але за формульної системи трансфертів вони бодай можуть бути впевнені в тому, що ставлення до кожного окремого самоврядування з боку держави таке саме, як і до всіх інших, без будь-яких викривлень.