Фінансове право України. У плановому господарстві СРСР держава вільно розпоряджалася коштами державних підприємств, перерозподіляючи їх за потребою

У плановому господарстві СРСР держава вільно розпоряджалася коштами державних підприємств, перерозподіляючи їх за потребою, тому страхування не було гостро потрібно як особливий метод захисту майна навіть державних підприємств. Зараз, коли країна переходить до ринкових відносин, воно стає необхідним. Шкода наноситься підприємствам, які розташовані на певній території країни, а не на всій, тому можна допомогти постраждалим підприємствам за рахунок страхового фонду, створеного саме цими зацікавленими суб'єктами. І чим більше суб'єктів певної території або галузі бере участь у створенні страхового фонду, тим менша частка при розкладі втрат припаде на кожного страхувальника. Саме цим і забезпечується концентрація коштів у єдиному фонді І з'являється можливість відшкодування збитків при невеликих витратах кожного страхувальника. Оскільки шкода не виникає повсякчасно, кошти у фонді накопичуються, а щоб вони не лежали, їх інвестують, і страховики одержують прибуток.

Кошти, які страхувальники вносять у страхові фонди, мають одне призначення — відшкодування втрат, які може понести суб'єкт страхових відносин, тому вони віддаються у фонд страховика беззворотньо, якщо не наступають події, від яких застраховане майно, здоров'я чи ще якесь благо, що належить суб'єкту страхових відносин.

Сутність страхування виявляється в Його функціях, які відрізняють його як ланку фінансової системи. Перш за все, через страхування частина національного доходу, що знаходиться в страхових фондах, буде використана на відшкодування нанесеної шкоди, тобто кожен страхувальник ризикує понести втрати від подій, які вказані в договорі страхування. І щоб не ризикувати, страхувальник вносить свої кошти у фонд, а страховик перерозподіляє їх серед учасників.

Страхування виконує також відновлювану функцію, оскільки при настанні страхового випадку страховики відшкодовують збитки страхувальника. Кошти, які сплачують страхувальники, зберігаються у страховиків, які накопичують їх для використання при настанні страхових випадків або певної дати, події.

Держава, як і все суспільство, зацікавлена в тому, щоб нанесена шкода юридичній або фізичній особі була відшкодована. За рахунок централізованих фондів, які належать державі, нона не може відшкодовувати всі збитки, які наносять стихій-

ні лиха, пожежі тощо. Страхування як система економічних відносин, які існують у грошовій формі, охоплюють різні об'єкти і суб'єкти страхової відповідальності. Держава ж, виражаючи публічний фінансовий інтерес при утворенні І витрачанні страхових фондів, провадить державний контроль за страху- ц ванням, не втручаючись в конкретні цивільно-правові відноси- | ни страховиків І страхувальників.;і

В Україні, як самостійній і демократичній державі, процес * демонополізації охопив усі галузі народного господарства і позначився на сфері І таких суспільних правовідносин, як страхування. Ліквідація державної монополії в галузі страхування І створення недержавних страхових компаній створили передумови формування страхового ринку України.

Страховий ринок, який формується в Україні, згідно зі ст. 2 Закону України "Про страхування", наповнюється страховиками різних форм власності і організаційно-правових форм діяльності.

У ринковій економіці розрізняють за об'єктами п'ять основних галузей страхування: особисте, майнове, відповідальності, економічних ризиків та соціальне.

1. При особистому страхуванні об'єктами виступають: життя, здоров'я і працездатність людини, від нещасного випадку.

2. Об'єктом страхових правовідносин є майно, яке належить страхувальнику або знаходиться в його володінні, користуванні або розпорядженні. Майнове страхування може класифікуватися також за формою власності і соціальних груп страхувальників. Особливе значення має виділення небезпе-

1 ки, яка є основою для виділення видів страхування:, а) страхування майна від вогню;

б) страхування сільськогосподарських культур від посухи та іншого стихійного лиха;

в) страхування тварин від падежу та вимушеного забою;

г) страхування транспортних засобів від аварій та інших небезпек.

3. Страхування відповідальності. Об'єктом виступає відповідальність власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам, та за умовами, передбаченими міжнародними договорами України. Закон України "Про страхування" до переліку видів обов'язкового страхування включив страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності за збиток, нанесений життю і здоров'ю туриста

Л. К. Воронова '.;-

Фінансове право України 329

або його майну. Раніше цей вид страхування був заявлений як обов'язковий тільки в ст. 17 Закону України від 15 вересня 95 р. "Про туризм".

4. Об'єктом страхування економічних ризиків є шкода,яка виникає в процесі підприємницької діяльності. Страхують прямі ризики, наприклад, збитки від простоїв обладнання, страйків та непрямі — банкрутство тощо¹.

5. Відносини в галузі соціального страхування в Україні регулюються іншими законами.

Страхування за формами може бути добровільним і обо-в 'язковим.

Добровільне страхування — це страхування, яке здійснюється на основі договору між страховиком і страхувальником. Види добровільного страхування визначені ст. 6 Закону України "Про страхування". Особливо важливим видом добровільного страхування є страхування життя, коли страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату згідно з договором у разі смерті застрахованої особи чи настання нещасного випадку, що стався із застрахованою особою або її хворобою, а також, якщо це передбачено страховим договором, у разі дожиття застрахованої особи до визначеного договором віку.

Страховики мають право займатися тільки тими видами добровільного страхування, які визначені в ліцензії.

Обов'язкове страхування існує в силу Закону, який встановлює суцільне охоплення об'єктів страхування з нормуванням страхового відшкодування. Закон України "Про страхування" та підзаконні нормативно-правові акти вирішують ці питання, хоча конкретні страхові відносини регулюються цивільним законодавством, оскільки з кожним страховиком укладаються свої угоди.

Обов'язкове державне страхування — це некомерційна форма, за якої забезпечуються інтереси не окремих страхувальників, а всіх громадян країни.

Тому цю форму страхування можна поділити на два підвиди: обов'язкове загальне й обов'язкове професійне^ яке поширюється на громадян, професійна діяльність яких пов'язана з особливою небезпекою.

Обов'язкове професійне страхування проводиться виключно за рахунок коштів Державного бюджету. Закон України

¹ Финавсьі / Под ред. Г. Б. Поляка, — М., 2003. — С. 381.

330 Л. К. Воронова }

"Про страхування" не включив види цього страхування у пе- і релік видів обов'язкового страхування. Для цих категорій осіб п. 10 розділу V Закону України "Про страхування" передбачено заміну обов'язкового державного страхування на безпосереднє здійснення потерпілим компенсаційної виплати з Державного бюджету за місцем роботи потерпілого за окремим Зако-; ном.

Залежно від черговості здійснення страхових правочинів розрізняється первинне страхування, коли правовідносини ви- _і никають між страховиком і страхувальником, та вторинне — |; перестрахування, коли правовідносини виникають між страхо- ] виками. 1

Перестрахування — це страхування одним страховиком \ (цедентом (від лат. сесІеге — такий, що поступається), пере-. | страховиком) на визначених договором умовах ризику вико- і нання частини своїх обов'язків перед страхувальником у ін- \\ того страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він застрахований.

Порядок і вимоги перестрахування у страховика-нерезиден-та встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За Законом України "Про страхування" (ст. 12) перестрахо-виком може бути як резидент України, так і Іноземна страхова _; організація. Кабінет Міністрів України затверджує форму декларації, яку подають уповноваженому органу страховики, які з початку календарного року передали перестраховикам більше:, ніж 50 відсотків своїх страхових платежів.;

Особливістю перестрахування є те, що перестраховик не: | вступає у правовідносини із страхувальником, правовідносини ■ по страхуванню виникають між страховиком і страхувальником, а при перестрахуванні правовідносини виникають між ^] страховиком і перестраховиком. Страхувальника можна І не * повідомляти, оскільки відповідальність за компенсацію можливих збитків у повному обсязі несе страховик.

Таким чином, фінансові зусилля по досягненню найбільшої; результативності страхових операцій окремих страховиків мо- ї | жуть бути розподілені між перестрахувальниками. іі

Фінансове право України

§ 2. Законодавче та нормативно-правове регулювання страхових відносин. Терміни, які зазначаються у „ страхових документах при страхових правовідно-