До Теми 7 зан 4

Стрільба, якщо ціль знаходится в безпосередньої близкості від своїх військ

 

Примітка. При розрахунку імовірності прийнято, що війська віддалені від цілі при розташуванні в укриттях на 200 м і відкрито — на 400 м.

 

випадки виносу точки прицілювання

 

 

До теми № 9

ПОРАЗКА ЦІЛІ СНАРЯДАМИ З ДИСТАНЦІЙНИМ ПІДРИВНИКОМ.

ПРИСТРІЛЮВАННЯ НА ПОВІТРЯНИХ РОЗРИВАХ.

Стрільбу проводять за допомогою далекоміра або СС, з приладом у якого вивірене місце нуля. Заряд вибирають так, щоб Врв не перевищувало 20 м.

Порядок пристрілювання

1. На врахованих установках прицілу, підривника, кутоміру та рівні збільшеному на 10¸20 поділок призначають основній гарматі один постріл.

Якщо отримано наземний розрив, то рівень збільшують на 5 ¸10 поділок та призначають ще один постріл.

2. При отриманні повітряного розриву на цих же установках призначають 4 постріли за темпом, що забезпечує визначення кожного розриву.

3. Після засічки не менше 3-х повітряних розривів визначають коректури (DП,DN,β,ΔР в) та переходять до стрільби на поразку з віялом по ширині цілі на одній установці прицілу та 1-2-х установках кутоміру.

Визначення коректур в ході пристрілювання:

1. DП = – (ΔД – відхилення по дальності; DП – коректура в приціл)

2. DN = DP × DNтис, де DNтис =

DN - коректура в підривник;. DN тис –зміна значення підривника призміні прицілу на 1 тис.

ΔУ_N –зміна висоти розривів при зміні підривника на 1 поділку (з таблиць стрільби)

3. β = - α ×Кв ± ×Кк; (α – відхилення розриву по напрямку з КСП,

Кв = Дк/Дт; Кк = ПЗ /0,01 Дт)

4. DRв = εн - εр, де εр = (Мр - Мц) ×Кв, або DRв = (Мн - Мр)хКв – висота розривів вимірюєтся від рівня цілі – Мн = h _Н /0,001Дк

εн = ; h _Н найвигідніша висота розриву над цілью (10м –відкриті, 20 – в окопах)

Мр і Мц – кути, вимірюваємиє з КСП по цілі і по розриву відносно обрія КСП, Мн – кут найвигіднішей висоти з КСП

εн і εр кути місця цілі з ВП до найвигіднішей висоти розривів і отриманой висоти розривів після постріру

Визначення коректур в ході стрільби на поразку:

1.DП = -

2. DN = DP × DNтис, де DNтис =

3.β= -α ×Кв ± ×Кк (Кв = ; Кк = )

4.DRв = εн - εр, де εр = (Мр - Мц) × Кв, εн =

5.Віяло коректують тільки при ПЗ < 5-00 коли Фр більше або менше Фц у 1,5 рази шляхом з'єднання або роз'єднання вогню. ΔJв=

При ПЗ ³ 5-00 віяло розривів не коректують.

 

 

До теми 11 „Управління вогнем”

Управління вогнем батареї включає:

- одержання вогневих задач (вибір цілей для поразки при виконанні задача за власною ініціативою).

- з'ясування вогневих задач і умов їхній виконання;

- ухвалення рішення на виконання вогневих задач;

- постановку вогневих задач і контроль їхній виконання.

Управління вогнем батареї повинно бути стійким, оперативним, потайливим і здійснюватися так, щоб необхідний ступінь централізації при управлінні вогнем сполучилася з наданням підлеглим ініціативи при виконанні вогневих задач в інтересах загальновійськових підрозділів.

Рішення на виконання вогневих задач за власною ініціативою командир батареї приймає на підставі вивчення обраних для поразки цілей і умов виконання вогневих задач.

Приймаючи рішення на виконання вогневих задач командир батареї визначає:

- цілі для поразки; задача стрільби;

- час відкриття /готовності/ і припинення вогню;

- кількість що залучаються до стрільби по кожній цілі взводів, гармат;

- види вогню;

- засоби обстрілу цілей;

- снаряд, підривник, заряд і вид траєкторії;

- порядок виконання вогневих задач;

- засіб визначення установок для стрільби на поразку;

- засоби, що залучаються для коректування вогню;

- витрата снарядів;

- міри безпеки для своїх військ;

- сигнали виклику /відкриття/, переносу і припинення вогню.

Приклад доповіді рішення на поразку цілі командиром батареї: "Вирішив зосередженим вогнем подавити піхоту, на непідготовленій позиції. До вогневої поразки залучити 1 вогневий взвод, 1 установка прицілу, 1 установка кутоміра, віяло по ширині цілі 0Ф-462Ж, підривник РГМ-2, Заряд 2-й, траєкторія навісна, засіб визначення установок для стрільби, на поразку - пристрілювання з далекоміром, коректування вогню на поразку по НЗР".

При постановці вогневих задач, виконуваних без пристрілювання цілі, командир дивізіону подає команду, притримуючись такої послідовності

- Циркулярний позивний дивізіону /позивні КНП батарей, що залучаються до виконання вогневих задач/;

- попередня команда "Стій" або "Увагу"

- тривалість ведення вогню /якщо потрібно/;

- номер і характер цілі;

- задача стрільби /якщо потрібно/;

- координати і висота /кут місця/ цілі;

- слово "Внакладку" або "Шкалою";

- фронт і глибина цілі в метрах, кількість установок кутоміра /якщо їх дві/;

- витрата снарядів; виконавча команда.

При необхідності в команді крім того, можуть бути зазначені:

- ознаки спостережливості і рухливості цілі;

- снаряд;

- підривник і його установки; заряд; вид стрільби.

Прилад: 1. Командир дивізіону наказав: "Дніпро" Стій! Ціль 111-я, піхота укрита. Подавити. X=98511 Y=77862 h =30 м,Фц=200 Гц=150 м. Витрата 1/2 норми"

2.Командир дивізіону наказав:

"Дніпро" Стій. Вогневий наліт 12 хв. Ціль 114-я, піхота укрита. Подавити. Х=96040 У=77377 h=20 м Фц=250 Гц=200. Витрата 1/4 норми".

3. Командир батареї наказав:

"Дніпро" Стій! Ціль 114-я, піхота укрита. ОФ, взр. "Ф" Зар. 1-й, щк. тис. Пр.306 ск.4 Рівень 29-81 ОH+1-54 віяло 0-05, установок 2 по 7 сн., 4 сн. швидким інші 3 постріл. Вогонь".

Команди /розпорядження/ командира дивізіону при постановці задач батареям передаються одночасно на пункт управління вогнем дивізіону і на КНП батарей, що залучаються до виконання вогневих задач

Начальник штабу дивізіону контролює слушність передачі команди на ОП, при необхідності доповнює команду відсутніми даними /наприклад, номером заряду/ і дає вказівка обчислювачам про розрахунок установок для стрільби.

Задача на обслуговування стрільби підрозділам артилерійської розвідки командир дивізіону ставить особисто або через начальника штабу.

При постановці вогневих задач, виконуваних із пристрілюванням цілі, командиром дивізіону, команда подається в такому порядку:

- циркулярний позивний дивізіону /позивні КНП батарей, що залучаються до виконання вогневих задач/;

- попередня команда "Стій";

- номер і характер цілі;

- координати і висота /кут місця/ цілі;

- порядок пристрілювання /однією або кожною батареєю/ і засіб пристрілювання;

- вид. снаряду, тип підривника і його установки /якщо потрібно/;

- вид стрільби /якщо потрібно/;

- віяло /при пристрілюванні батарейними залпами або чергами/;

- порядок ведення вогню;

- виконавча команда "Зарядити" або "Вогонь".

Наприклад: "Десна. Стій! Ціль 101-я,піхота укрита. Пункт третій /КНП дивізіону. 43-70, 2130, мінус 0-12. Пристрілювання "Дніпром" із далекоміром. "Дніпро", основному 1 снаряд. Вогонь".

Види вогню дивізіону:

Загороджувальний вогонь готують, як правило, завчасно на ймовірних напрямках атак /контратак/ супротивника. Загороджувальний вогонь готують на однім /одинарний нерухомий загороджувальний вогонь/ або на декілька /глибокий нерухомий ЗО, одинарний або подвійний рухливий ЗО/ рубежах, що призначають на що спостерігаються з, наземних спостережних пунктів ділянках місцевості.

Ширину батарейної ділянки НЗВ призначають із розрахунку не більш 50 м на гармату, а РЗВ - не більш 25 м на гармату.

Установки для стрільби визначають засобом повної підготовки, переносом вогню від репера і по можливості перевіряють пострілами основних гармат.

Стрільбу по рубежах загороджувального вогню ведуть швидким вогнем на одній установці прицілу і кутоміра. Фронтальний загороджувальний вогонь батареї ведуть на обчисленої по центрі батарейної ділянки установці прицілу і кутоміра з віялом по ширині батарейної ділянки.

Нерухомий загороджувальний вогонь застосовують для відбитка атаки /контратаки/ піхоти і танків супротивника безпосередньо на передній край наших військ, для прикриття відкритих флангів, проміжків, стиків, брешей і рубежів розгортання для контратаки.

Для ведення НЗВ залучаються гармати і міномети всіх калібрів. Рубежі НЗВ призначають не ближче 300-400 м від своїх військ. Їм привласнюють умовні найменування по назвах листяних дерев, наприклад "Клен", "Береза" і ін.

Вогонь відчиняють у момент підходу піхоти і танків до рубежу НЗВ і ведуть доти, поки піхота не буде відсічена від танків і не припинить атаку /контратаку/. Якщо піхота супротивника залягла, її уражають серіями швидкого вогню по 2-4 снаряда на гармату до виконання вогневої задачі.

Рухливий загороджувальний вогонь застосовують для відбитка атаки /контратаки/ танків, БМП, БТР супротивника і готують на декількох рубежах, розташованих на шляху їхній прямування. Для ведення РЗВ залучають артилерію 100 мм і крупніше.

Перший /дальній/ рубіж РЗВ призначають на очікуваному рубежі розгортання супротивника в бойовий порядок на видаленні 1000-2000 м від передового краю. Відстань між рубежами РЗВ в залежності від швидкості прямування супротивника й умов спостереження може скласти 400-600 м, а видалення найближчого рубежу РЗВ від своїх військ - 300-400 м.

Рубежам на кожному танконебезпечному напрямку привласнюють загальне найменування по назвах хижих дичій, наприклад, "Вовк", "Тигр", а кожному рубежу, починаючи з дальнього - свій порядковий номер, наприклад "тигр-1","тигр-2" і т.д.

При відхиленні напрямки атаки /контратаки/ танків, БМП, БТР від підготовлених рубежів РЗВ вводять необхідні коректури, загальні для всіх батарей дивізіону.

Стрільбу ведуть:

- по танках - осколково-фугасними снарядами з ударним підривником при установці на фугасну й осколкову дію /приблизно в рівній кількості/;

- по БМП і БТР - снарядами з радіопідривником, дистанційним підривником і ударним підривником при установці на осколкову дію.

Послідовне зосередження вогню /ПЗВ/ - зосереджений вогонь по цілям перед фронтом і на флангах своїх військ, що атакують, що послідовно переноситься із рубежу на рубіж у міру їх просування.

ПЗВ є одним із методів артилерійської підтримки атаки і застосовується при прориві підготовленої або поспішно зайнятої оборони, що складає з окремих оборонних позицій, у тому числі і протитанкових.

Цілі, призначені для ПЗВ і, що знаходяться приблизно на однаковому видаленні від переднього краю оборони супротивника, об'єднують у рубежі, відстань між який можуть бути 300-600 м.

Рубежам ПЗВ привласнюють номера, починаючи з ближнього, і умовні найменування по назвах хижих дичій, наприклад: "Лев" (перший рубіж), "Тигр" (другий рубіж), "Вовк" (третій рубіж) і ін.

Цілі на рубежах ПЗВ нумерують (у смузі з'єднання) тризначними номерами, перша цифра яких позначає номер рубежу, а друга і третя - номер цілі на рубежі (ліворуч).

На рубежі ПЗВ дивізіону призначають для поразки 2-3 окремі цілі або одну групову ціль розмірами не більш 6 га (калібр до 100 мм включно) і не більш 9 га - калібр понад 100 мм.

Батарея веде вогонь у складі дивізіону або самостійно. При самостійному веденні вогню батареї призначають ціль, розміри якої не повинні перевищувати 3 га.(Калібр понад 100-мм).

Снаряди і підривники для ведення ПЗВ призначають відповідно до загальних рекомендацій.

Витрата снарядів призначають рівним:

- для калібру 122-мм - 4 сн/га/хв.

- для калібру 152 мм - 3 сн/га/хв.

Стрільбу по цілям на першому рубежі ПЗВ ведуть методичним вогнем із темпом, встановленим у період останнього вогневого нальоту артилерійської підготовки; на інших рубежах стрільбу починають залпом і продовжують методичним вогнем установленого темпу.

Якщо після закінчення запланованого часу ведення вогню по цілям на даному рубежі,якщо команда /сигнал/ для переносу вогню на черговий рубіж ПЗВ не пішла, продовжують методичний вогонь на останніх установках для стрільби до одержання команди (сигналу).

Вогневим валом (Ввг) називається суцільна вогнева завіса перед фронтом своїх військ, що атакують, яка послідовно переноситься з рубежу на рубіж у міру їхнього просування.

Вв є одним із методів артилерійської підтримки атаки мотострілкових (танкових) підрозділів і застосовується при прориві завчасно підготовленої і розвитої в інженерному відношенні оборони супротивника, що складає із суцільних траншей, рясно насиченої вогневими засобами, недостатньо повно і точно розкритої, а також коли є достатня кількість своєї артилерії і боєприпасів. Уявити (викреслити) тим, кого навчають, і пояснити схему рубежів і ділянок вогневого вала.

Для ведення Вв призначають основні і проміжні рубежі. Основні рубежі призначають через 300-600 м один від іншого, а проміжні - між основними через 150-200 м. Перший рубіж Вв призначають, як правило, по передньому краї супротивника. Основним рубежам Вг привласнюють номера, починаючи з ближнього й умовне найменування по назвах хижих дичій ("Барс", "Лиса" і т.д.).

Проміжні рубежі нумерують окремо від основних, починаючи з ближнього й іменують: 1-й проміжний, 2-й проміжний і т.д.

На рубежі вогневого вала дивізіону призначають одну ділянку. Дивізіонні ділянки на основних рубежах нумерують (у смузі з'єднання) тризначними номерками, перша цифра яких позначає номер основного рубежу, а друга і третя - номер ділянки на рубежі (ліворуч).

Дивізіонна ділянка Вв поділяють на батарейні ділянки. Ширину дивізіонної (батарейної) ділянки визначають із розрахунку, щоб на одну гармату припадало не більш:

- 15 м - для гармат калібру до 100 мм включно і мінометів;

- 25 м - для гармат калібру крупніше 100 мм.

Дивізіон може залучатися до ведення вогню по всіх основних і проміжних рубежах або тільки по основних рубежах Вв.

Установки для стрільби по ділянках на, основних рубежах Вв визначають по загальних правилах, а по проміжних рубежах - інтерполяцією установок по двох суміжних основних рубежах.

Стрільбу по ділянках вогневого вала батареї ведуть на одній установці прицілу й однієї установці кутоміра з віялом по ширині батарейної ділянки. Стрільбу починають залпом і продовжують методичним вогнем установленого темпу.

По основних рубежах вогонь ведуть до команди (сигналу) на перенос вогню. Якщо після закінчення запланованого часу ведення вогню по основному рубежі команди (сигналу) на перенос вогню не пішло, продовжують методичний вогонь установленого темпу до одержання команди (сигналу). По проміжних рубежах вогонь ведуть протягом планованого часу (2-3 хв.), вогонь із проміжних рубежів переносять по командах командирів (старших офіцерів) батарей.

При веденні вогневого вала стрільбу ведуть осколково-фугасними снарядами з ударним підривником при установці на осколкову дію.

Рухливу вогневу зону (РВгЗ) застосовують у тому випадку, якщо оборона супротивника насичена протитанковими засобами, у той же час, є достатня кількість артилерії і боєприпасів.

Рухлива вогнева зона створюється веденням вогню одночасно на трех - пяти рубежах. Рубежі в РВгЗ призначають через 150-200 м один від іншого й об'єднують у групи по числу груп артилерії. Кожній із груп рубежів привласнюють номер починаючи з ближньої й умовне найменування по назвах хижих дичій, наприклад "Лев" (перша група рубежів), “Тигр" (друга група рубежів) і ін. Рубежі в групах також нумерують, починаючи з ближнього, наприклад "лев-1", "лев-2", "лев-3".

Дивізіону на рубежі РВгЗ, по якому він веде вогонь, призначають ділянку, рівний фронту наступу батальйону на ділянці прориву

Дивізіонні ділянки нумерують (у смузі з'єднання) тризначними номерами, перша цифра яких позначає номер групи рубежів, друга - номер рубежу в групі, а третя - номер дивізіонної ділянки на рубежі (ліворуч).

Дивізіонні ділянки РВгЗ поділяють на батарейні по числу батарей у дивізіоні.

При веденні РВгЗ застосовують осколково-фугасні снаряди з ударним підривником при установці на осколкову дію, касетні снаряди, снаряди з радіопідривником і снаряди з дистанційним підривником (трубкою).

Витрата снарядів у 1 хвилину по рубежах РВгЗ:

Калібр	Атака у комбінованому бойовому порядку	Атака в броньованому бойовому порядку
ОФ, ОФ підвищеної могутності, ОФ з радіопідривником	Ш1, Ш2	ОФ, ОФ підвищеної могутності, ОФ з радіопідривником	Ш1, Ш2
		1,5
	1,5	1,5

Стрільбу по ділянках і рубежам РВгЗ батареї ведуть на одній установці прицілу й однієї установці кутоміра з віялом по ширині батарейної ділянки. Починають стрільбу залпом і продовжують методичним вогнем, установленого темпу дивізіони першої групи, артилерії до одержання команди (сигналу) на перенос вогню на черговий призначений для ведення вогню рубіж.

До теми 12 „ Особливості стрільби вночі ”

Під час підготовки стрільби і управління вогнем вночі якомога більшу частину заходів виконують у денний час. Додатково організують підготовку приладів нічного спостереження, нічних прицілів, засобів освітлення і проводять заходи зі світломаскування.

Для розвідки противника, пристрілювання цілей (реперів) і коректування вогню застосовують у першу чергу радіолокаційні станції типу СНАР та АРК, підрозділи звукової розвідки і прилади нічного спостереження.

Командно-спостережні (спостережні) пункти розташовують якомога ближче до противника, розгортають бокові і передові спостережні пункти, помічають напрямки на деякі денні орієнтири і цілі.

При засічці цілей (реперів) завжди визначають кути місця із спостережних пунктів.

Освітлювальні та димові снаряди завчасно розподіляють між батареями з врахуванням виконуваних ними завдань.

Установки для стрільби на поразку визначають за загальними правилами.

Для кращого спостереження розривів пристрілювання ведуть на рикошетах, снарядами з радіопідривником, з дистанційним підривником, димовими снарядами.

Пристрілювання неосвітлених цілей ведуть за виміряними відхиленнями, за допомогою радіолокаційної станції, підрозділу звукової розвідки, спряженого спостереження. далекоміра (димовими снарядами) і секундоміра за загальними правилами.

Для пристрілювання за допомогою далекоміра і спряженого спостереження прилади спостереження наводять у ціль за виміряним вдень дирекційним кутом (відліком) і кутом місця цілі. У тих випадках, коли відомі тільки прямокутні координати цілі, напрямок на ціль визначають розрахунком або за допомогою приладу управління вогнем, а кут місця цілі — розрахунком. Відхилення розривів від цілі визначають за їх відблиском (за місцем горіння димостворюючого складу).

Стрільбу на поразку вночі та в інших умовах обмеженої видимості ведуть за правилами поразки неспостережених цілей

Періодичне освітлення застосовують для розвідки цілей, орієнтування приладів і забезпечення пристрілювання (коректування вогню). Періодичне освітлення ведуть окремими пострілами або серіями методичного вогню гармати (взводу, батареї).

Безперервне освітлення застосовують під час відбивання атак (контратак) противника, забезпечення стрільби ПТКР та гармат прямою наводкою і ведуть у межах встановленого часу методичним вогнем гармати (взводу, батареї) або залпами кількох гармат (взводу, батареї). Темп методичного вогню (залпів) при швидкості вітру до 10 м/с призначають 20,..25 с, при більшій швидкості вітру —15с постріл (залп).

Для визначення потрібної кількості гармат для освітлення цілі необхідний фронт освітлення ділять на діаметр зони, яка освітлюється одним снарядом (міною). При цьому враховують, що один освітлювальний снаряд (міна) калібру 120 мм та більше освітлює зону діаметром 800 м, а меншого калібру — 400 м. Для освітлення місцевості інтервали між сусідніми розривами приймають рівними діаметру зони, яка освітлюється одним снарядом (міною).

Для забезпечення пристрілювання цілі (репера) постріли освітлювальними снарядами здійснюють з таким розрахунком, щоб розрив освітлювального снаряда (міни) на 10...15 с випереджав розрив снаряда (міни), яким ведеться пристрілювання. Для визначення моментів пострілів від польотного часу освітлювального снаряда (міни), збільшеного на 10...15 с, віднімають польотний час снаряда (міни), призначеного для пристрілювання. Різниця із знаком «+» («плюс») вкаже, на скільки секунд раніше, а із знаком «—» («мінус») —на скільки секунд пізніше треба здійснювати постріли освітлювальними снарядами.

Світлове забезпечення пристрілювання (коректування вогню під час стрільби на поразку) може проводитися однією або двома гарматами (мінометами) батареї, яка виконує вогневе завдання з поразки цілі, або гарматами (мінометами) іншої батареї.

У першому випадку після пристрілювання освітлювальними снарядами командир батареї командує, наприклад: «Шостому. Освітлення періодичне. Випереджувальне 10 с. Решті, ціль 115, піхота укрита. Осколково-фугасним. Батарейний: 45-31, 1850, мінус 0-05. Третьому. Один снаряд. Вогонь». Після закінчення пристрілювання: «Шостому освітлювальним. З снаряди 20 секунд постріл. Решті — 150 на 150. По 2 снаряди швидкий. Вогонь». Після введення коректур стрільбу на поразку продовжують за правилами поразки неспостереженої цілі.

Якщо освітлення за вказівкою командира дивізіону здійснюється гарматами (мінометами) іншої батареї, то завдання на освітлення цієї батареї ставить командир батареї, яка виконує вогневе завдання на поразку цілей, наприклад: «Псьол». Увага. Ціль 201-а, піхота на висоті «Фігурна» (або x=47410, y=38150, висота 140). Освітити. Однією гарматою. Освітлення періодичне. Доповісти польотний. Один снаряд. Зарядити».

Світлові орієнтири створюють у глибині розташування противника для орієнтування наступаючих військ відносно загальному напрямку наступу і надають їм умовні найменування, наприклад «Факел», і порядкові номери. Найближчий орієнтир призначають за 2...3 км від своїх військ, а наступні — на такій же відстані один від одного. З підходом військ до орієнтира на 1,5...2 км вогонь по ньому припиняють та переносять в глибину на наступний орієнтир.

Орієнтири позначають залпами взводу або серіями методичного вогню взводу (гармати) через кожні 3...5 хв.

Світлові створи створюють, як правило, для позначення розмежувальних ліній, а інколи і для більш точної вказівки напрямку наступу (руху) військ. Створення створів здійснюють одночасним веденням вогню по двох суміжних за глибиною світлових орієнтирах. Орієнтири різних створів позначають різною кількістю пострілів та різноманітним порядком ведення вогню, наприклад поодинокими пострілами, залпами двох гармат або взводу, серіями методичного вогню та. ін.

Командир дивізіону під час постановки завдання на створення світлових орієнтирів (створів) команду командирові батареї подає відповідно до відповідних статей.

Приклади: 1. «Псьол». Увага. Взводом. Світлові орієнтири. «Факел-1»: x =25255, у=2865ї. «Факел-2»... та ін. Залпами. 5 хвилин залп. Витрата 18. Записати».

2 .«Псьол». Увага. Світловий створ. «Факел-1»: x=85150, y=41410. «Факел-2»: x=85340, y=43410. Взводними чергами 10 секунд постріл. 5 хвилин черга. Витрата 30. Записати».

Осліплення спостережних пунктів (електронно-оптичних засобів) і вогневих засобів противника досягається, коли факели освітлювальних снарядів (мін) горять на землі на віддалі 100...150 м перед об'єктом, який осліплюють. Для цього здійснюють пристрілювальний постріл на табличній установці трубки. Отримавши повітряний розрив, зменшують його висоту рівнем (для мінометів—зміною установки трубки) так, щоб факел розгорався на землі.

Стрільба на осліплення ведеться пострілами (залпами) гармат, залучених до виконання вогневих завдань, за темпом 1 хвилина постріл (залп) протягом призначеного часу або до витрати встановленої кількості снарядів. Інтервал між розривами освітлювальних снарядів не повинен перевищувати 100 м.

Командир дивізіону під час постановки завдання на осліплення команду командирові батареї подає відповідно до ст. 490, вказуючи координати центру, висоту і розміри об'єкта осліплення за фронтом або координати флангів рубежу осліплення.

Приклад: «Дніпро». Увага. Взводом. Осліплення, «Вогнище-1»: х=25690, у=87930, висота 60. Фронт 30:). Залпами. 1 хвилина залп. Витрата 45. Зарядити».

До теми 13 „Стрільба прямою наводкою ”

Поразка цілей стрільбою прямою наводкою із гармат

Для поразки броньованих цілей призначають кумулятивний, підкаліберний або бронебійний снаряд, а за їх відсутністю — осколково-фугасний снаряд з ударним підривником з установкою на фугасну дію або бетонобійний снаряд з ударним підривником з установкою на сповільнену дію. Для зруйнування довгочасних фортифікаційних споруд застосовують бетонобійний снаряд з установкою підривника на сповільнену дію або осколково-фугасний снаряд з установкою підривника на фугасну дію; для перших пострілів до влучення в ціль або до отримання розриву безпосередньо біля цілі призначають установку підривника на осколкову або фугасну дію. Для поразки відкрито розташованої живої сили і вогневих засобів застосовують осколково-фугасний (з ударним підривником) снаряд з установкою підривника на сповільнену дію для отримання рикошетів, а коли рикошетна стрільба неможлива—на осколкову дію або снаряд з дистанційним підривником (трубкою); якщо жива сила і вогневі засоби розташовані в кам'яних та цегляних спорудах, застосовують осколково-фугасний (з ударним підривником) снаряд з установкою підривника на фугасну або сповільнену дію.

В усіх випадках стрільбу ведуть на найбільшому або найближчому до нього заряді. Дальність до цілі визначають за допомогою приладів, по картці вогню гармати, по карті або окомірно.

Відраховану установку прицілу і поправку напрямку (кутомір) визначають з врахуванням поправок на відхилення умов стрільби від табличних.

Для визначення поправок використовують результати попередніх стрільб. Коли відсутні такі відомості, командир батареї (взводу) визначає і доводить до командирів гармат поправки на відхилення умов стрільби від табличних. Коли немає часу або неможливо визначити умови стрільби, враховують поправки хоча б приблизно.

Точку прицілювання вибирають у центрі цілі або в найбільш вразливій її частині,

Прицільну марку (перехрещення панорами) під час стрільби по нерухомих цілях сполучають з точкою прицілювання, працюючи підйомним та поворотним механізмами в одну сторону, наприклад, зліва направо або зверху вниз.

Під час стрільби по рухомих цілях навідник виводить прицільну.марку (перехрещення панорами) вперед у напрямку руху цілі і, сполучивши точку прицілювання з прицільною маркою (перехрещенням панорами), здійснює постріл.

Відхилення снарядів від цілі за дальністю і напрямком визначають за місцем падіння снарядів, осколків (хмарці розриву або вирві) або за допомогою спостереження відхилення траси відносно цілі (точки прицілювання).

Хмарку розриву спостерігають у момент її появи. Відхилення траси за напрямком і висотою виміряють на висоті цілі; приціл та наводка за висотою вважаються вірними, якщо траса проходить нижче верхнього краю і вище її основи.

Поразка нерухомих цілей стрільбою із гармат

Гармату наводять у призначену точку прицілювання і перший постріл проводять на вирахованих установках. Якщо відбулося влучення в ціль, для знищення (зруйнування) якої потрібно декілька влучень, продовжують стрільбу на тих же установках або змінюють точку прицілювання для обстрілу неураженої частини цілі. Стрільбу ведуть до виконання вогневого завдання.

Отримавши промах, оцінюють відхилення розриву від цілі за дальністю в метрах та напрямку в поділках кутоміра, вводять в установку прицільних приладів коректури, які дорівнюють отриманим відхиленням з протилежними знаками, і здійснюють наступний постріл.

За сприятливих умов (під час стрільби по цілях, розташованих на схилах, повернутих в бік гармати, а також у випадку значного перевищення вогневої позиції над ціллю) дальність та напрямок коректують позначками по вирві (місцю падіння снарядів), для чого: після пострілу відновлюють наводку гармати; механізмами кутів прицілювання (відбивачем панорами) та бокових поправок (кутоміром панорами) сполучають прицільну марку (перехрещення панорами) з вирвою (місцем падіння снаряда); підйомним та поворотним механізмами гармати наводять прицільну марку (перехрещення панорами) в точку прицілювання та продовжують стрільбу.

Під час стрільби з оптичним прицілом типу ОП-4 виміряють за допомогою сітки прицілу відхилення вирви (місця падіння снаряда) від точки прицілювання за напрямком і висотою та змінюють точку прицілювання на значення виміряних відхилень у бік, протилежний відхиленням вирви (снаряда).

У разі неможливості визначення відхилення розриву за дальністю в метрах (позначками по вирві) оцінюють знак розриву і змінюють приціл у бік цілі на значення, що дорівнює 100 м. Так діють до влучення в ціль або отримання спостереження протилежного знака. Отримавши протилежний знак, змінюють приціл у бік цілі на значення, що дорівнює 50 м, і продовжують стрільбу, запроваджуючи, якщо необхідно, коректури зміною точки прицілювання за висотою.

Коли є бокове відхилення одночасно зі зміною установки прицілу, командують доворот у бік цілі або змінюють точку прицілювання на значення отриманого відхилення.

Якщо бокове відхилення (траси) від цілі не виміряне, то командують доворот 0-02 у бік цілі або змінюють точку прицілювання за напрямком на половину фігури цілі.

Якщо під час стрільби визначено відхилення розриву від цілі за дальністю в метрах або можливе відмічання по вирві (місцю падіння снарядів), діють у відповідності до ст. 353 та 354.

По цілях, що знаходяться на небезпечній відстані від своїх військ, вирахований приціл збільшують на 200 м.

Отримавши перельот, наближають розрив до цілі відмічанням по вирві (місцю падіння снаряда) або послідовними стрибками прицілу в 100 м для усіх систем. Захопивши ціль у вилку, продовжують стрільбу за загальними правилами.

Поразка нерухомих цілей під час стрільби батареєю (взводом)

Вогнем батареї (взводу) поражають групову або важливу окрему ціль за умовами, що залучені до стрільби гармати розташовані на одній вогневій позиції.

Вираховану установку прицілу і поправку напрямку (кутомір) визначають для основної гармати способом повної або скороченої підготовки. Ці установки передають усім гарматам батарей (взводу) і вказують їм єдину точку прицілювання в центрі групової цілі або найбільш уразливій частині окремої цілі. Кожна гармата враховує індивідуальні поправки за загальними правилами. Під час поразки групової цілі, крім того, призначають віяло за шириною цілі або кожній гарматі вказують свою точку прицілювання.

Пристрілювання цілі ведуть поодинокими пострілами основної гармати за допомогою далекоміра або спостерігання знаків розривів і, коли необхідно, вводять загальні для усіх гармат коректури.

Під час стрільби снарядами з дистанційним підривником (трубкою) пристрілювання дальності і напрямку здійснюють з установкою дистанційного підривника «на удар» або осколково-фугасними снарядами з ударним підривником.

Стрільбу снарядами з дистанційним підривником здійснюють на дальність стрільби не більше 4000 м. Після пристрілювання дальності і напрямку за пристріляною установкою прицілу призначають установку дистанційного підривника; пристріляну установку прицілу збільшують під час стрільби по БМП, БТР, самохідних гарматах та відкрито розташованих неброньованих цілях на 3 тис., по неброньованих цілях, розташованих у відкритих окопах (траншеях),—на 6 тис. та переходять до стрільби на поразку.

Під час стрільби снарядами з дистанційною трубкою установку прицілу і дистанційної трубки призначають за пристріляною дальністю. Отриману установку дистанційної трубки зменшують на три поділки і переходять до стрільби на поразку,

Стрільбу на поразку ведуть за тими ж правилами, що й при стрільбі із закритих вогневих позицій.

Поразка рухомих цілей під час стрільби із гармат

Рух цілі в залежності від курсового кута (кута між напрямком руху цілі та напрямком на гармату) може бути фронтальним, напівфронтальним (напівфланговим) або фланговим, він визначається за співвідношенням видимих розмірів цілі.Стрільбу по рухомих цілях з підготовлених вогневих позицій починають, як правило, з виходом цілей на рубіж відкриття вогню. Установку прицілу призначаютьза вирахуваною дальністю до цього рубежу. Вирахувану поправку напрямку складають з поправкою на бокове переміщення цілі та вводять у шкалу бокових поправок оптичного прицілу (кутомір панорами). За точку прицілювання приймають середину цілі.

Під час стрільби з оптичним прицілом типу ОП-4 прицільну марку виносять від середини цілі на значення,

рівне сумі вирахуваної поправки напрямку та поправки на бокове переміщення цілі.

Поправку на бокове переміщення цілі визначають за допомогою прицілу (панорами), вимірюючи бокове переміщення цілі в поділках кутоміра за час польоту снаряда. Якщо неможливо це зробити, то поправку напрямку під час напівфронтального і флангового руху цілі приймають рівною 0-05 для гармат та 0-07 — для гаубиць.

Стрільбу ведуть поодинокими пострілами з максимальним темпом до знищення цілі. Напрямок і дальність коректують після кожного пострілу за відхиленням точки падіння снаряда (траси).

Відхилення за напрямком і дальністю (висоти) міряють відносно середини цілі.Отримавши відхилення снаряда за напрямком, вводять коректуру в шкалу бокових поправок (кутомір панорами), не змінюючи точки прицілювання, а під час стрільби з оптичним прицілом типу ОП-4 змінюють точку прицілювання на величину отриманого відхилення в бік, протилежний відхиленню.

Якщо бокове відхилення траси снаряда від цілі не виміряне, то командують доворот 0-02 в бік цілі або змінюють точку прицілювання за напрямком на половину фігури цілі.

Отримавши недоліт під час руху цілі на гармату або переліт під час руху цілі від гармати, установку прицілу не змінюють.

Отримавши переліт (недоліт) під час руху цілі на гармату (від гармати), а також переліт або недоліт під час флангового руху цілі, установку прицілу змінюють на 200 м в сторону цілі.

Якщо рубіж відкриття вогню не призначався, стрільбу на віддалі, більшій дальності прямого пострілу, починають на установці прицілу, яка відповідає вирахуваній дальності по цілі.

Стрільбу на дальностях прямого пострілу і менше в

усіх випадках ведуть на постійній установці прицілу, який відповідає дальності прямого пострілу, зменшеній на 200 м (якщо стрільба ведеться із систем типу Т-12 бронебійними снарядами — 300 м.). За точку прицілювання прийма