Усна, письмова

В залежності від отримувача інформації:

Зовнішня, внутрішня.

- Психічна (внутрішньоособистісна,)

- Матеріальна (транспортна, енергетична, міграція населення, епідемії)

- Генетична (біологічна, видова)

- Соціальна (суспільна)

- Національно-етнічні комунікації, міжрасові комунікації

- Між різними категоріями населення (молодіжні, жіночі, релігійні)

- Між континентами, країнами, народами

Важливо звернути увагу на те, що всі види змістовної комунікації взаємовпов'язані через особистість (людини), тобто суб'єкта соціальної комунікації.

Завдяки генетичній комунікації мы отримуємо характерні для гомо сапінс, нейрофізіологічні та анатомічні передумови розумової та мовної діяльності.

Внутрішньоособистісна комунікація чи автокоммунікація формується у процесі інтелектуального становлення людини в соціальному середовищі у тісному поєднанні із біологічними (генетичними) і психологічними змістовними комунікаціями.Науковці в останніх випадках говорять про автокомунікацію, яка, на їх переконання, є інтеріотизованою соціальною комунікацією. Завдяки цій интеріоризації (Формування внутрішніх структур людської психіки через засвоєння зовнішньої соціальної поведінки..) доросла людина навчається перетворювати свої думки, почуття, бажання у комунікабельну форму та стає комунікантом та реціпієнтом осмислених зовнішніх повідомлень. При цьому внутрішня мова виконує функцію внутрішнього комунікаційного каналу, спрямованого всередину особистого "Я". В останньому випадку внутрішній діалог відбувається, коли інформацію треба не просто механічно сприйняти (якщо це тільки можливо), але й "пропустити її через душу", пережити її як особистий досвід. Такий внутрішній діалог відбувається при сприйнятті творів мистецтва, в емоційно-стресових ситуаціях тощо- процес оперування образами.

Автокомунікація формується у процесі інтелектуального становлення людини в соціальному середовищі у тісному поєднанні із біологічними (генетичними) і психологічними змістовними комунікаціями.