У порівнянні зі звичайною пам’яттю типу SDRAM, в пам’яті SDRAM з подвоєною швидкістю передачі даних (англ. double data rate SDRAM, DDR SDRAM або SDRAM II) була вдвічі збільшена пропускна спроможність. Спочатку пам’ять такого типу застосовувалася в відеоплата, але пізніше з’явилася підтримка DDR SDRAM з боку чіпсетів.
У всіх попередніх DRAM були розділені лінії адреси, даних і управління, які накладають обмеження на швидкість роботи пристроїв. Для подолання цього обмеження в деяких технологічних рішеннях всі сигнали стали виконуватися на одній шині. Двома з таких рішень є технології DRDRAM і SLDRAM. Вони отримали найбільшу популярність і заслуговують на увагу. Стандарт SLDRAM є відкритим і, подібно попередній технології, SLDRAM використовує обидва перепаду тактового сигналу. Що стосується інтерфейсу, то SLDRAM переймає протокол, названий SynchLink Interface і прагне працювати на частоті 400 МГц.
Пам’ять DDR SDRAM працює на частотах у 100, 133, 166 і 200 МГц, її час повного доступу – 30 і 22,5 нс, а час робочого циклу – 5, 3,75, 3 і 2,5 нс.
Так як частота синхронізації лежить в межах від 100 до 200 МГц, а дані передаються по 2 біти на один синхроимпульс, як по фронту, так і по зрізу тактового імпульсу, то ефективна частота передачі даних лежить в межах від 200 до 400 МГц. Такі модулі пам’яті позначаються DDR200, DDR266, DDR333, DDR400.
