ТЕМА 4. ПОНЯТТЯ І КЛАСИФІКАЦІЯ ФІНАНСОВОГО ПОСЕРЕДНИЦТВА

4.1. Фінансовий ринок як ринок фінансових послуг. Поняття "послуга" та "фінансова послуга";

У розвиненому суспільстві фінансові послуги мають не мен­ше значення, ніж виробництво. Найбільш динамічно розвивається та частина сфери послуг, яка пов'язана із задоволенням потреб суспільного виробництва: фінансово-кредитне обслуговування, страхові послуги, інформаційне і бухгалтерське обслуговування.

За дослідженнями англійських економістів У. Очела і М. Вегнера зроблено висновок інтернаціоналізація економіки на мікро-, мезо- і макрорівні є причиною та наслідком переходу до нового послуго-інтенсивного типу економіки.

"Послуга" - багата гамма різних видів діяльності. Понят­тя "послуга" включає в себе комплекс різноманітних видів еко­номічної діяльності людини. У західній науковій літературі існує багато його визначень, іноді взаємозаперечуючих, що відобра­жає його складність і маловивченісіь.

Деякі спеціалісти вважають, що до послуг можна віднести все, що не пов'язане з видобуванням корисних копалин, промисло­вим і сільськогосподарським виробництвом. Саме так визначають послуги в західній статистиці національних рахунків. У ній послу­ги поділяються на споживчі (ресторани, готелі), соціальні (освіта, медична допомога), виробничі (інжиніринг, консультації, фінан­сові та кредитні послуги), розподільчі (торгівля, транспортні)⁹.

Такий підхід звужує роль фінансових послуг у розвитку ринку. У 1997 році в Україні введено нову статистичну класи­фікацію видів економічної діяльності. У цій класифікації виділе­на фінансова діяльність (код 65), що включає фінансове посеред­ництво, грошове посередництво, фінансовий лізинг, страхування (код '66), допоміжна діяльність у сфері фінансів та страхування (код 67), яка представлена значною кількістю фінансових послуг.

- Услугп в системо мпровоіі торговлн: Научно-аналптнчеекнн обзор. М.: ИНИОН. 1990.-64с.

Класифікація видів діяльності. Офіційне видання. - Київ: Держстан­дарт України. 1996. 250 с.

Ходаківська В. 11., Беляєв В. В

У різних джерелах на сучасному етапі по-різному трак­тується поняття послуги, наприклад:

"Послуги підприємницька діяльність, направлена на за­доволення потреб інших осіб, за винятком діяльності, що здійснюється на основі трудових правовідносин"".

"Послуга такий вид корисної праці, при якій вироб­ництво корисної о ефекту співпадає з часом її споживання"¹².

Вивчення функціональних особливостей послуги дозво­лило Т. Хіллу сформулювати наступне: "Послуга може бути виз­начена як зміна стану людини або предмета, що належить будь-якому учаснику економічних відносин, який досягається в ре­зультаті свідомих дій іншого учасника даних відносин. При цьо­му вплив відбувається на основі їх попередньої домовленості"".

В економічному розумінні під послугами розуміють функції або операції, на які є попит і, відповідно, ціна, що вста­новлюється на відповідному ринку¹⁴. Іноді послуги визначають як нематеріальні блага, однією із характерних рис яких є спожи­вання на місці її надання.

Вважається, що виробництво послуг і їх споживання співпа­дають у часі та просторі, і в момент надання послуги її виробник і споживач вступає у безпосередній контакті⁵. Керівник підприємст­ва укладає угоду з банківською установою на банківське і фінансо­ве обслуговування. Тому послуги, як правило, не можуть передава­тись іншим особам, тобто система перепродажу є достатньо склад­ною і вимагає певних витрат на юридичне та інше обслуговування.

У ринковій економіці послуги купуються на основі вільного вибору, вони стають об'єктом купівлі-продажу і е това-ром, хоча і досить специфічним:¹⁶

 

 

Ринок фінансових послуг: теорія і практика

• їх виробництво і споживання частіше співпадають за місцем і часом;

» як частина сфери нематеріального виробництва беруть участь паралельно з продукцією матеріальної сфери в су­купному процесі суспільного виробництва.

З іншого боку, деякі автори вважають, що факт створення послуги можна відділити у часі від факту її продажу і факту вико­ристання, це дозволить продавати послуги ринковими методамиї⁷.

Аналізуючи наведені підходи до визначення сутності по­няття послуг, можна погодитись із твердженням О. Ланге, що послуги - це будь-які функції, пов'язані безпосередньо або опосе­редковано із задоволенням людських потреб, але безпосередньо не направлені на виробництво яких-небудь предметів.

Використовуючи останнє визначення щодо фінансових послуг, можна сказати, що вони виконують фінансові функції, пов'язані із задоволенням потреб суб'єктів ринку у виробництві та реалізації предмета їх діяльності.

Платність фінансових послуг обумовлена самим характе-• ром послуги, що є вільною і ніби прихованою в товарі. Українські вчені, досліджуючи сферу послуг США, крім галузей немайново-го накопичення (освіта та охорона здоров'я), вказують, що до неї відносяться і послуги у сфері суспільного виробництва і обігу (фінанси страхування, операції з нерухомістю, ділові послуги)!".

У світовому експорті послуг експерта 00Н виділяють три їх основні групи:²"

• найбільш "видимі" (перевезення, іноземний туризм та ін.);

• надходження від "роялті";

• інші послуги (брокерські, фінансові, управлінські, бухгал­терські, архітектурні, лізинг, професійні та ін.).

Фінансові послуги мають комплексний характер, тому во­ни включені до третьої групи.

Вивчення особливостей розвитку сфери послуг і ролі

 

 

 

Ходаківська В. 11., Беляєв В. В

різних економічних суб'єктів у цьому процесі набуло в останні роки важливої о теоретичного і практичної о значення.

Відносини, що виникають у зв'язку з функціонуванням фінансових ринків в нашій країні та наданням фінансових послуг споживачам, регулюються Конституцією України, загальні пра­вові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регуля­тивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлює Закон України "Про фінансові послуги та дер­жавне регулювання ринків фінансових послуг" та інші закони Ук­раїни з питань регулювання ринків фінансових послуг, а також прийняті згідно з цими законами нормативно-правові акти.

Фінансова послуга — операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отриманя прибутку або збереження реальної вартості фінансо­вих активів.

Умови надання фінансових послуг. Фінансовими вважа­ються такі послуги:

1) випуск платіжних документів, платіжних карток, до­рожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми за­безпечення розрахунків;

2) довірче управління фінансовими активами;

3) діяльність з обміну валют;

4) залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення;

5) фінансовий лізинг;

6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;

7) надання гарантій та поручительств;

8) переказ грошей;

9) послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення;

10) торгівля цінними паперами;

11)факторинг;

12) інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у пункті 5 частини першої статті Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Важливим стимулюючим фактором все більш широкого впровадження виробничих компаній у сферу фінансових послуг є

Ринок фінансових послуг: теорія і практика

створення вертикально інтегрованої структури компаній, що дозволяє знизити витраіи і посилити орієнтацію на споживача. Також підвищується значення некапітолоємних видів послуг, пов'язаних із використанням висококваліфікованої праці, до яких належать фінансові послуги.

Розглядають фінансові установи на сучасному етапі у світлі двох ключових концепцій: сфера надання фінансових по­слуг і фірма, що надає фінансові послуги це бізнес, що поста­чає фінансову продукцію і послуги. Загальні категорії цієї про­дукції та послуг включають операційні рахунки (наприклад, по­точні рахунки), портфельні послуги (наприклад, позики і депози­ти), страхування, банківська діяльність інвестиції (наприклад, підписання цінних паперів і угоди брокера, дилера), послуги до­віреної особи, фінансове планування, обробка інформації, даних.

Сфера надання фінансових послуг може розглядатися як сукупність усіх фірм, що надають фінансові послуги. Або сфера надання фінансових послуг - об'єднання таких традиційних і сег-ментованих галузей промисловості, як банківська діяльність, цінні папери, страхування, нерухомість, кредит, фінанси. Крім того, у США сфера надання фінансових послуг включає нефінан­сові корпорації типу "Дженерал Моторс", "Ford Motor Company", "Sears", "AT and T", "J.C. Penney", які зайняті у ви­робництві та наданні фінансових послуг.

Для фінансового ринку, щоб бути повністю досконалим, треба, по-перше, всім учасникам мати доступ на ринок і будь-ко­му з учасників не мати контролю над цінами; по-друге, інфор­мація відносно фінансових активів повинна бути легко доступ­ною для всіх учасників; по-третє, не повинно бути перешкод що­до вільної торгівлі фінансовими активами; і, по-четверте, не по­винно бути спотворення, перекручування у стягненні податків, зборів. Якщо ці умови існують, то ціни на фінансові активи точ­но і швидко відображають інформацію про фінансові активи, фінансові ринки можна вважати ефективними.

Так як фінансові ринки у США добре розвинені, то вони ближчі до досконалості, ніж до недосконалості. Але все ж деякі відхилення існують. Наприклад, існування фінансових посеред­ників вказує, що фінансові ринки недосконалі.

У конкурентоспроможному світі банки просто звичайні посередники, які відповідають потребам і можливостям позича­льників кредиторів. Роль конкурентоспроможності банківської

Ходаківська В.11., Ьеляєв d.d

системи в загальній структурі рівноваги пасивна. У 1984 році Мартін Мейер написав про революцію у сфері банківської діяль­ності: "Банк мертвий....жити установі фінансових послуг";. Сфера надання послуг, у якій працюють комерційні банки, знаходиться у стані змін. Зміни в цій сфері пов'язані з такими ключовими фак­торами: технологія, перерегулювання (включаючи реформу що-. до страхування депозитів), ризик, змагання за клієнтів і аде­кватність капіталу.

Згідно з Вебером, одне з визначень технології - це "тех­нічний метод досягнення практичної цілі". Взагалі технологія це будь-який засіб перетворення вихідних матеріалів (люди, інформація чи фізичні матеріали) для отримання бажаної про­дукції чи послуг.

Слово "перерегулювання" далеке від регулювання, вза­галі, воно передбачає відсутність регулювання. Так як повністю нерегульована сфера надання послуг навряд чи виникне, пропо­нується "перерегулювання" як термін, що описує усунення чи по­слаблення бар'єрів у змаганні в банківській діяльності.

Існує п'ять первинних бар'єрів у змаганні у банківській діяльності - ціна чи засіб управління в межах інтересу; обмежен­ня виробництва; організаційні обмеження; географічні обмежен­ня і податки.

З того часу, як фірми, що надають фінансові послуги, три­мають портфелі фінансових активів і заборгованості, їх чиста вартість (тобто чиста вартість (NW) = активи (А) - борги (L)) чуттєва до непередбачених змін. Так як фактичні зміни рівні очікуваним змінам плюс непередбачені зміни, то очікувані зміни повинні бути включені в раціональні портфельні рішення. Відповідно, лише непередбачені зміни впливають на вартість. Управління ризику - одне з головних завдань фінансового уп­равління банків (чи фірм, що надають фінансові послуги).

У сучасній сфері надання фінансових послуг змагання за клієнтів стало жорстким. Коли банки мали монополістичну вла­ду, то не було потреби в розвитку маркетингової діяльності, але в умовах конкурентної боротьби виробничий розвиток і марке­тинг - критичні фактори успіху для фірм, що надають фінансові послуги. Так як стандартна економічна модель ринкової структу­ри припускає виживання продукції з найбільш низькою вартістю, то клієнти повинні мати вигоду з більш низьких цін і більш ши­рокого вибору фінансової продукції і послуг як росту змагання.

Ринок фінансових послуг: теорія і практика