Небанківські кредитні інститути

У країнах з розвиненими ринковими відносинами не-банківські фінансово-кредитні інститути представлені лізингови­ми, факторинговими компаніями, кредитними спілками, касами взаємної допомоги. Росту ролі спеціалізованих небанківських

Ходаківська В. 11., Беляєв В. В

інститутів на ринку фінансових послуг сприяють, як правило, три причини: ріст доходів населення; активний розвиток ринку цінних паперів; надання цими установами спеціальних послуг, яких не можуть надавати банки.

Основні форми діяльності цих установ на ринку фінансо­вих послуг зводяться до акумуляції заощаджень населення, на­дання кредитів через облігаційні позики корпораціям і державі, мобілізації капіталу через усі види акцій, наданню іпотечних і споживчих кредитів, а також кредитної взаємодопомоги.

Лізингові компанії - фінансово-кредитні формування, що досить поширені в західних країнах та поступово набирають сво­го розвитку в Україні.

Лізинг - порівняно нова специфічна форма організації кредитно-фінансових відносин, що поєднує в собі елементи кре­дитування в натуральній і грошовій формі. Сучасний лізинг у ба­гатьох країнах охоплює широкий перелік об'єктів - від дрібного канцелярського обладнання до складних ЕОМ, від токарних станків до бурового обладнання, від автотранспортних засобів до реактивних лайнерів і океанських танкерів, а також сільсько­господарське, будівельне, гірничодобувне та інше обладнання. Лізині забезпечує підприємствам можливість одержати не­обхідне устаткування без значних разових витрат грошових коштів, що є неминучими при звичайній купівлі. Оренда машин, устаткування, ЕОМ дозволяє уникнути витрат, пов'язаних з мо­ральним старінням засобів виробництва.

У промислово розвинених країнах лізингові операції от­римали широкий розвиток в останні десятиріччя. На умовах лізингу в США купується близько 45% обладнання, що ре­алізується на внутрішньому ринку, в Японії - 33 %, в Німеччині -18%, в Австралії - 25%, Англії, Швеції. Франції - 13 - 17%.

У сучасних умовах широкого розпивсюдження набула форма участі банків у лізингових операціях пдо назвою "вендор лізинг". тобто "лізинг продавця";. Ця форма лізингу розповсюджується лише на великі промислові компанії, що виготовляють складне, велике і дороге обладнання, яким банки пропонують послуги при реалізації цього обладнання.

Широкого розвитку набула форма банківської участі в лі­зингових операціях, при якій лізингові компанії залучають великі банки до ведення переговорів про лізинг, оформлення необхідної документації тощо. Банк затверджує оренду і виділяє ірошові ко-

Ринок фінансових послуг: теорія і практика

шти, тоді як лізингова компанія продовжує залишатись власни­ком обладнання і виступає в ролі орендодавця. Банку лише пере­дається право на отримання платежів і застави за обладнання.

У плані рахунків бухгалтерського обліку лізинг фігурує під по­няттям фінансової оренди. Розрізняють два види лізингу:

фінансовий;

операційний.

Операційний лізинг характеризується більш коротким, ніж.життєвий цикл виробу, терміном контракту, що передбачає непо­вну амортизацію обладнання за час оренди, після чого воно повер­тається лізингодавцю і може бути знову здано в оренду. В Італії, наприклад, такий лізинг називається виробничим.

Комерційними банками і лізинговими компаніями застосо­вується. як правило, фінансовий лізинг. Це найбільш типова і роз­повсюджена форма лізингу, що характеризується середньо- і дов­гостроковим характером контрактів, амортизацією повної або більшої частини вартості обладнання.

Фактично фінансовий лізинг є формою довгострокового кре­дитування купівлі, відрізняючись від звичайної угоди купівлі-прода­жу моментом переходу права власності на об 'єкт угоди до спожи­вача. Фінансовий лізинг також називають лізингом майна з по­вною окупністю або повною виплатою, так як протягом терміну угоди (як правило, 3-7 років) лізингодавець повертає всю вартість майна і отримує прибуток від лізингової операції.

Стосовно майна, що орендується, лізині ділиться на чис­тий - додаткові витрати бере на себе орендатор, повний техоб­слуговування майна та інші витрати бере на себе лізингодавець.

Лізинг має дві основні форми - прямий та такий, що повер­тається. Прямому фінансовому лізингу надасться перевага, коли підприємству потрібне переоснащення технічного потенціалу. Лізингова фірма при такій угоді забезпечує 100% -не фінансуван­ня, придбання обладнання. Фактично лізинг це форма ма­теріально-технічного забезпечення з одночасним кредитуванням та орендою. При лізингу орендар виплачує у лізинговій формі не орендну плату, а повну вар-гість майна у кредит. У випадку вияв­лення дефектів лізингових основних фондів, лізингова фірма повністю звільняється від претензії. Претензії за трьохстороннь-ою угодою стосуються постачальника. У табл. 2.1 відображено класифікацію видів лізингу, який набув розвитку у зарубіжній та вітчизняній практиці (зробити вставку альбомної сторінки).

Ходаківська В. 11., Беляєв В. В

Правові основи здійснення лізнигових операцій в Україні. За­коном України "Про лізинг" визначено, що лізинг — це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набу-вається ним у власність за дорученням і погодженням з лізинго-одержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів".

Лізингодавець — суб'єкт підприємницької діяльності, у то­му числі банківська або небанківська фінансова установа, який передає в користування об'єкти лізингу за договором лізингу.

Лізингодавець має право:

1) здійснювати за власний рахунок контроль за умовами експлуатації та цілеспрямованим використанням об'єкта лізингу лізингоодержувачем згідно з умовами договору лізингу, вимога­ми та інструкціями продавця щодо експлуатації об'єкта лізингу, а також відповідно до законодавства України;

2) вимагати повернення у безспірному порядку майна, пе­реданого в лізинг, якщо лізингоодержувач не сплатив лізингові платежі протягом двох чергових строків;

3) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збит­ків, завданих внаслідок його дій або бездіяльності, відповідно до умов договору.

Лізингодавеиь зобов 'язанніі:

1) передати належне йому на праві власності майно в ко­ристування лізині оодержувачеві або за дорученням лізингоодер-жувача відповідно до його вибору та визначеної ним специфі­кації укласти договір купівлі-продажу майна з відповідним про­давцем і передати майно в користування лізині оодержувачеві;

2) не втручатися у вибір лізингоодержувачем продавця майна та у визначення специфікації об'єкта лізині 'у;

3) набуваючи майно для лізінгоодержувача. повідомити продавця проте, що майно призначене для передачі в лізинг кон­кретній особі;

4) своєчасно та в повному обсязі виконувані взяті на себе зобов'язання перед лізингоодержувачем щодо утримання обєкта

— 'JiiKOH Укрити "Про лііііш " (і і:іМІіі:іміі. цнессніїмп З.іконом Ук­ раїни під 14 січня 1999 року N 394-XIV)

ринок фінансових послуг: теорія і практика

лізингу (ремонт, технічне обслуговування тощо) відповідно до умов договору;

5) прийняти об'єкт лізингу від лізингоодержувача після закінчення строку договору лізингу, якщо об'єкт не буде викуп­лено лізингоодержувачем.

Лізингоодержувач — суб'єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об'єкти лізингу за договором лізингу.. Лізингоодержувач має право:

1) відмовитися від прийняття об'єкта лізингу, який не відповідає умовам договору, затримувати належні лізингодав-цеві платежі до усунення ним виявленого порушення умов дого­вору „а умови попереднього повідомлення лізингодавця;

2) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, за­вданих внаслідок його дій або бездіяльності при виконанні дого­вору лізингу, відповідно до умов договору;

3) лізингоодержувач має право пред'являти продавцеві об'єкта лізингу всі права та вимоги, що випливають із договору купівлі-продажу цього майна, зокрема щодо його якості та ком­плектності, строків передачі, гарантійних ремонтів тощо. Однак лі­зингоодержувач не має права припиняти дію договору купівлі-про­дажу між лізингодавцем і продавцем або змінювати його умови.

Лізингоодержувач зобов 'язаний:

1) прийняти та належним чином користуватися об'єктом лізингу, утримувати його відповідно до погоджених сторонами умов договору, згідно з якими воно було передано, з урахуван­ням природного зносу та змін стану майна;

2) своєчасно та в повному обсязі за погодженим з лізинго­давцем графіком виплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору;

3) у разі несплати лізингових платежів протягом двох черго­вих строків на вимогу лізингодавця повернути йому об'єкт лізингу;

4) у зазначені договором лізингу строки відповідно до йо­го умов надавати лізингодавцю відомості про технічний стан об'єкта лізингу та свій фінансовий стан, доступ для перевірки об'єкта лізингу та умов його експлуатації;

5) у разі, якщо він не реалізує своє право викупу об'єкта лізингу та не продовжить строк його використання після припи­нення дії договору, повернути об'єкт лізингу лізингодавцеві у стані, зазначеному в договорі.

3. Право лізингоодержувача на ремонт і технічне обслуго-