Економічна сутність та механізм здійснення факторингових операцій

Факторингові операції з'явились на основі комерційного кредиту, який надається продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари. Зміна вимог до розра­хунків з точки зору прискорення обороту коштів викликали не­обхідність для постачальників шукати шляхи рішення проблеми дебіторської заборгованості. Факторинг є порівняно новою ефективною системою покращання ліквідності та зменшення фінансового ризику при організації платежів. Комерційні банки, розвиваючи ці операції, доповнюють їх елементами бухгалтерсь­кого, інформаційного, рекламного, збутового, юридичного, страхового та іншого обслуговування клієнтів.

Загальні положення про організацію факторингових опе­рацій в Україні. При наданні послуг підприємствам та ор­ганізаціям через факторинг комерційні банки керуються слідую­чими положеннями Національного банку України.

1. Кредити для проведення факторингових операцій нада­ються строком на 3 місяці під 10% річних.

2. У випадках дострокового надходження коштів від по­купців по викупленій дебіторській заборгованості комерційні банки мають право використати їх на проведення таких же фак­торингових операцій, але строк повернення кредиту Національ­ному банку не повинен перевищувати 3-х місяців.

3. Комерційні банки можуть надавати факторингові по­слуги всім госпорганам незалежно від того, в якому банку відкриті їх розрахункові рахунки.

4. При вирішенні питання про надання можливості ко­мерційним банкам здійснювати факторингові операції необхідно виходити із дотримання всіх вимог відносно нормативів ліквідності даного банку. Їх розрахунок необхідно зробити з ура­хуванням відтворення статутних капіталів банків.

5. Факторингові послуги можуть надаватись на викуп дебіторської заборгованості під розрахункові документи за відвантажену продукцію та надані пост/ги.

6. В строк установлений для повернення кредиту комерційними банками управління Національного банку на підставі строкового зобовязання списує з його кореспонденського рахунку суму кредиту.

9Rfi

ринок фінансових //ос/тут/ теорія і практика

7. Сума неефективно використаного кредиту по проведенню факторингових операцій відноситься за рахунок діяльності ко­мерційного банку.

8. Факторингові послуги оформляються угодами між:

а) управлінням Національного банку та комерційними банками;

б) комерційними банками та підприємствами і ор­ганізаціями.

Факторинг здійснюється наступним чином. Банк отримує у господарюючого суб'єкта-продавця право на стягнення дебі­торської заборгованості покупця продукції (робіт, послуг) і про­тягом 2-3 днів перераховує господарюючому суб'єкту 70-90% су­ми коштів за відвантажену продукцію на час її пред'явлення. Після одержання платежу за цими рахунками від покупців банк перераховує господарчому суб'єкту суми рахунків 30-10% за мінусом процентів і комісійних винагород. Вартість фактичного обслуговування залежить від виду послуг, фінансового станови­ща клієнта тощо.

При визначенні оплати за факторинг слід виходити з прийнятого сторонами процента за кредит і середнього терміну перебування коштів у розрахунках з процентами. При розміщенні документа продавця в картотеку покупця вся сума пені також є доходом факторингу.

Уступка вимоги кредитором іншій особі регулюється ст. 197-200 Цивільного кодексу України (далі — Кодекс). За ст. 197 Кодексу уступка вимоги кредитором іншій особі передбачає пе­рехід до набувача вимоги прав, що забезпечують виконання зо­бов'язання. Тобто операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з поперед­ньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першо­му кредитору (факторинг) передбачає передачу прав власності на такі права і тому зазначена операція вважається операцією з про­дажу товарів. Товарами вважаються матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовують­ся у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та по­гашення. Під матеріальними активами розуміються основні фон­ди та оборотні активи у будь-якому вигляді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів.

Право вимоги боргу (дебіторська заборгованість) платни­ка податку не відноситься до основних фондів, нематеріальних

Ходаківська В.П., Беляєв В. В

активів, цінних паперів або деривативів. При класифікації ма­теріальних активів як оборотних слід керуватись відповідними нормативно-правовими актами з питань бухгалтерського обліку. За п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Ба­ланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.03.99 p. N 87, оборотні активи — це грошові кошти та їх еквіва­ленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, при­значені для реалізації чи споживання протягом операційного цик­лу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. При цьому, згідно з додатком до вищезазначеного Стандарту, довгострокова дебіторська заборгованість вважається необоротним активом, а інша дебіторська заборгованість вважається оборотним активом.

Враховуючи вищезазначене, уступка вимоги недовго­строкового боргу вважається продажем товару. Це не стосується уступки вимоги довгострокового боргу.

Операція з уступки платником податку — кредитором прав вимоги боргу іншій особі вважається продажем товару. Кре­дитор, який уступив вимогу боргу іншій особі і передав їй доку­менти, що свідчать про право зазначеної вимоги, повинен збільшити валовий дохід на суму доходу, одержаного від зазначе­ної операції (уступки права вимоги боргу), крім первісного креди­тора (особи, у якої виникла дебіторська заборгованість у резуль­таті відвантаження продукції (товарів, робіт, послуг). Дохід, одер­жаний платником податку від продажу вищезазначених прав відображається в рядку 1 Декларації про прибуток підприємства та рядку 1.1 додатка А до неї. Кошти (вартість інших видів ком­пенсації), одержані останнім кредитором в результаті погашення дебітором заборгованості, включаються до складу його валового доходу (крім первісного кредитора). Цей дохід відображається в податковій звітності аналогічно відображенню доходу, одержа­ного в результаті уступки вимоги боргу іншій особі.

Існують різні види факторингових операцій: відкриті (конвенційні) та закриті (конфіденційні), з правом регресу і без нього. При відкритому факторингу постачальник ставить до відома боржників про участь банку (фактор-фірми), і всі платежі направляються на адресу банку. При закритому - боржники не повідомлені про посередництво банку. Факторинг з правом рег­ресу означає, що банк має право зворотної вимоги до постачаль­ника відшкодувати сплачену суму, тобто постачальник несе кре­дитний ризик. Угода без права регресу в світовій практиці укла-

ринок фінансових послуг: теорія і практика

дається досить рідко, гак як вважається, що вона виправдана ли­ше в тому випадку, коли можливість появи суперечливих мо­ментів або настання неплатоспроможності платника зведена до мінімуму. Від виду операції залежить ступінь ризику, яка визна­чає і вартість операції (комісійну винагороду банку).

Переваги факторингу для клієнта: зменшення кредитного платіжного ризику, своєчасна інкасація дебіторської заборгова­ності, можливість планувати платіжний оборот, прискорення оборотності оборотного капіталу, покращання кредитоспро­можності. Крім того, банки (фактор-фірми) надають своїм клієнтам додаткові послуги.