Ринок фіііннсоних послуг: теорія і практика

Цілком уникнути ризику неможливо. Ризик буває виправ­даний і невиправданий. Уміння ризикувати це уміння проводити межу між виправданим і невиправданим ризиком у кожному кон­кретному випадку.

Проблема необхідності вибору при недостатніх підставах знайома кожному, кому доводилося приймати відповідальні рішення.

Отже, з визначення ризику випливає, що:

• він являє собою систему дій при невизначених обставинах (на удачу);

• ризикувати слід лише в тих випадках, коли можливий успіх (в надії);

• очікуваний результат ризику носить не однозначний, а ви­падковий характер.

Причини невизначеності (першої сторони ризику):

• неповнота наших знань про навколишній світ (історію роз­витку людства можна уявити як історію боротьби з невизна­ченістю);

• випадковість, тобто те, що при однаково заданих умовах відбу­вається неоднаково, причому заздалегідь не можна вгадати, як буде на цей раз. Спланувати кожен даний випадок неможливо;

• протидія.

Другою стороною ризику є очікування успіху — мова йде про деякий кінцевий підсумок дій, у якому загальний успіх пере­важає над загальним програшем. Кожний окремий результат не обоє язково повинен бути переможним.

Третя сторона ризику — випадковість. Вивчення законів ймовірності дає можливість пророчити загальний результат дій, що пов'язані з ризиком (хоча Зйнштейн казав... "я не вірю, що Господь Бог кидає "кості"").

Так як наука - це насамперед.міра, то говорити про ризик з наукової точки зору означає говорити про визначений ризик, про виміряний ризик, про міру ризику. Тобто, з наукової точки зору ризик — це ймовірність настання несприятливої події, а діяльність в умовах ризику — це кількісно визначена лінія по­ведінки в умовах невизначеності, що веде в кінцевому результаті до переваги успіху над невдачею.

Будь-яке відхилення від визначеного ризику при­зводить або до авантюризму, або до перестраховки. 1 те й інше в кінцевому підсумку обіцяє програш.

Про колективне ухвалення рішення:

Ходаківська В-І І., Беляєв В. В

• у комісії немає місця, яке можна бу.то б висікти (А.Н.Крилов);

• верблюд — це кінь, дизайн якого був здійснений групою. Про психологію:

• "людина знає, що добре, а робить, що погано" — Сократ;

• людина звичайно переоцінює ймовірності не дуже правдо­подібних і недооцінює імовірності дуже правдоподібних подій (коли справа стосується ймовірностей, інтуїція часто нас обманює);

• чим сильніші у того, хто приймає рішення, агресивні установ­ки і потреба в домінуванні, тим більш високий рівець ризику, що допускається ним;

• колегіальні рішення звичайно більш ризиковані, чим індивідуальні.

Під особою, яка приймає рішення, розуміють систему (особу чи коло осіб), що робить вибір альтернативи і несе відповідальність за своє рішення. Вибір альтернативи свідчить про вольову раціональну дію; наголос на відповідальності вказує на зацікавленість приймаючого рішення в досягненні поставле­ної мети (про того, хто засидівся на своєму місці — йому вже нічо­го не потрібно).

Дії, пов'язані з ризиком, завжди цілеспрямовані. Під метою при цьому розуміють результат, якого прагне досягти той хто приймає рішення, і який для нього представляє визначений інте­рес — корисність. Не слід вибирати мету "зробити великі гроші";.

При прийнятті рішень, пов'язаних з ризиком, як правило. збільшується значення фактора часу — "дорога ложка к обеду", принцип винищувача — "погане рішення під час бою краще, нізіс гар­не після". Брак часу призводить до спроб прискорити прийняття рішення, що в свою чергу призводить до помилок і робить вибір

менш ефективним.

Співвідношення величин об'єктивної і суб'єктивної інфор­мації, що використовується при прийнятті рішення, може служи­ти мірою якості рішення (попередньої, але не остаточної). Цей по­казник характеризує ступінь ризику, що бере на себе приймаю­чий рішення, припиняючи пошуки шляхів об'єктивного обґрун­тування рішень.

При цьому слід зазначити, що: 1) завжди існує інформація. гцо не може бути отримана ніякими об 'єктивними методами і підлягає визначенню тільки інтуїтивно-логічними прийомами і/або вольовими рішеннями', 2) обсяг оСгржуваної інформації (і трудови-

гинок фінансових послуї^: теорія і практика

mpam на її одержання) обернено пропорційний обсягу затрачувано­го часу: 3) якість рішення є не збиткова функція витрат ресурсів.

Будь-які несподівані зміни у фінансовому стані суб'єкта господарювання є сигналами раннього попередження про недоліки в управлінні.

Якість управління позначається на здатності справлятися зі змінами, особливо несподіваними, які є джерелами ризику і неви­значеності. Завдання ризик-менеджменту — бути завжди гото­вим до очікуваних змін і швидко пристосовуватися до несподіваного.

NPV є результат взаємодії зовнішніх і внутрішніх (регу­люючих) впливів на систему. Цільова функція управління ризи­ком — максимізація NPV /чи стабілізація NPV (мінімізація стан­дартного відхилення NPV) /чи... (див. рис. 9.1).