Способи зниження міри фінансового ризику

Фінансові ризики розв'язуються за допомогою різних способів. Способами вирішення фінансових ризиків є:

• уникнення;

• утримання;

• передача;

• зниження міри.

Під уникненням ризику розуміється просте ухилення від за­ходу, пов'язаного з ризиком. Однак уникнення ризику для підприємця часто означає відмову від отримання прибутку.

Утримання ризику має на увазі залишення ризику за інвес­тором, тобто на його відповідальності. Так, інвестор, вкладаючи венчурний капітал, заздалегідь упевнений, що він може за рахунок власних коштів покрити можливу втрату венчурного капіталу.

Передача ризику означає, що інвестор передає відповідаль­ність за фінансовий ризик комусь іншому, наприклад, страхово­му товариству. У даному випадку передача ризику сталася шля­хом страхування фінансового ризику.

Зниження міри ризику - скорочення ймовірності та обсягу

втрат.

При виборі конкретного способу фінансового ризику інвес­тор повинен врахувати наступні принципи:

• не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний капітал;

• потрібно врахувати наслідки ризику;

• не можна ризикувати великим заради малого.

Перш, ніж вкладати капітал, інвестор повинен:

• визначити максимально можливий обсяг збитку за даним ри­зиком;

ринок, фінансових послуг: теорія і практика

• порівняти його з обсягом капіталу, що вкладається;

• порівняти його з усіма власними фінансовими ресурсами і визначити, чи не призведе втрата цього капіталу до банкрут­ства інвестора.

Співвідношення максимально можливого обсягу збитку й обсягу власних фінансових ресурсів інвестора - це міра ризику, яка веде до банкрутства. Вона вимірюється за допомогою ко­ефіцієнта ризику:

ДЄ

Кр - коефіцієнт ризику;

У - максимально можлива сума збитку, грн.;

З - обсяг власних фінансових ресурсів з урахуванням точ­но відомих надходжень коштів, грн.

Дослідження.ризикованих заходів дозволяють зробити висновок, що оптимальний коефіцієнт ризику складає - 0,3, а ко­ефіцієнт ризику, що призводить до банкрутства інвестора - 0,7 і більше.

Зниження міри фінансового ризику може здійснюватись різними шляхами:

• диверсифікація;

• придбання додаткової інформації про вибір і результати;

• лімітування;

• страхування тощо.

Диверсифікагря - це процес розподілу коштів, що інвесту­ються між різними об'єктами вкладення, які безпосередньо не пов'язані між собою. На принципі диверсифікації базується діяльність інвестиційних фондів, які продають клієнтам свої акції, а вилучені кошти вкладають у різні цінні папери, що купу­ються на фондовому ринку і приносять стійкий середній дохід. Диверсифікація дозволяє уникнути частини ризику при розподілі капіталу між різноманітними видами діяльності. Так, придбання інвестором акцій 5 різних акціонерних товариств замість акцій одного товариства збільшує ймовірність отримання їм середньо­го доходу в 5 разів і відповідно в 5 разів знижує міру ризику.

Інвестор іноді приймає рішення, коли результати невизна-чені і засновані на обмеженій інформації. Природно, що якби в інвестора була більш повна інформація, він міг би зробити кра­щий прогноз і знизити ризик. Це робить інформацію товаром.

Л t\.^

Ходаківська В. II., Беляєв В. В

Інформація є дуже цінним товаром, за який інвестор гото­вий платити великі гроші, а раз так, то вкладення капіталу в

інформацію стає однією із сфер підприємництва.

Вартість повної інформації розраховується як різниця між очікуваною вартістю якого-небудь придбання, коли є повна інфор­мація, і очікуваною вартістю, коли інформація неповна.

Інвестор іноді приймає рішення, коли результати невизна-ченні і засновані на обмеженій інформації. Природно, що якби у інвестора була більш повна інформація, він міг би зробити кра­щий прогноз і знизити ризик. Це робить інформацію товаром. Інформація є дуже цінним товаром, за який інвестор готовий платити великі гроші, а раз так, то вкладення капіталу в інфор­мацію стає однією з сфер підприємництва. Вартість повної інфор­мації розраховується як різниця між очікуваною вартістю якого-небудь, придбання, коли є повна інформація, і очікуваною

вартістю, коли інформація неповна.

Приклад 9.1.2. Підприємець стоїть перед вибором, скільки закупити товару: 100 одиниць або 200 одиниць. При закупівлі 100 одиниць товару витрати складуть 120 грн.. за одиницю, а при за­купівлі 200 одиниць — 100 грн. за одиницю. Підприємець даний товар буде продавати 'по 180 грн. за одиницю. Однак він не знає, чи буде попит на нього. Весь не проданий в строк товар може бу­ти реалізований тільки по ціні 90 грн. і менш. При продажі това­ру імовірність складає "50 на 50", тобто існує імовірність 0,5 для продажу 100 одиниць товару і 0,5 для продажу 200 одиниць това­ру. Прибуток складе при продажі 100 одиниць товару 6000 грн. [100 х (180 — 120) ], при продажі 200 одиниць — 16000 грн. [200 х (180 — 100) ]. Середній очікуваний прибуток — 11000 грн. [0,5 х

(6000+0,5х16000)].

Отже, очікувана вартість інформації при умові визначе­ності — 11000 грн. Очікувана вартість інформації при невизначе­ності — 8000 грн. (покупка 200 одиниць товару: 0,5х16000 — 8000 грн.). Тоді вартість повної інформації — 3000 грн. (11000 — 8000). Тобто, для більш точного прогнозу необхідно отримати додат­кову інформацію про попит, заплативши за неї 3000 грн.. Навіть якщо прогноз виявиться не зовсім точним, все ж вигідно вкласти дані кошти у вивчення попиту і ринку збуту, що забезпечує кра­щий прогноз збуту на перспективу.

Лімітування - це встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продаж, кредиту тощо. Лімітування є важливим спо-

ринок фінансових послуг: теорія і практика

собом зниження міри ризику і застосовується банками при видачі позик, при укладенні договору на овердрафі тощо, господарюю­чим суб'єктом - при продажі товарів у кредит (за кредитними картками), за дорожніми чеками і єврочеками тощо; інвестором - при визначенні сум вкладення капіталу тощо.

Страхування та хеджування фінансових ризиків є одним з найбільш поширених способів зниження його міри. Про це мова піде у наступних інформаційних блоках теми.