Міжбанківські операції "своп".

"Своп" — операція, що поєднує готівкову купівлю-про­даж з одночасним укладанням контругоди на певний термін. Існує кілька типів операцій "своп": валютні, процентні, боргові, із золотом і їх різні поєднання.

Валютна операція "своп" являє собою купівлю іноземної валюти на умовах "своп" в обмін на вітчизняну валюту з наступ­ним викупом. Наприклад, німецький банк, маючи тимчасово зайві долари США, продає їх на марки американському банку й одночасно купує долари на термін з постачанням через 1 місяць.

Операція "своп" може бути використана для хеджування. У розглянутому вище прикладі з експортером з Німеччини банк експортера потерпів збитки від форвадної купівлі валюти у свого клієнта, тому що премія, сплачена продавцем валюти виявилася менше збитків від підвищення курсу марки. Щоб застрахувати цю операцію, банк міг вдатися до угоди "своп": очікуючи підви­щення курсу марки, продати долари іншому банку за марки, і од­ночасно купити долари з поставкою через місяць. В результаті цієї операції в силу падіння курсу долара по відношенню до мар­ки, банк експортера одержав би прибуток, який покрив би його збитки від форвардної угоди зі своїм клієнтом. Оволодівши сис­темою грамотного проведення подібних операцій, банк експор­тера міг би надати своєму клієнту послуги по форвардній покупці його валюти за вигідним для клієнта курсом і надалі (у тому ви­падку, якщо це важливий для банку клієнт).

Угоди "своп" зручні для банків, тому що не створюють непокритої валютної позиції — обсяги вимог і зобов'язань банку в іноземній валюті збігаються. Цілями "своп" бувають:

- придбання необхідної валюти для міжнародних розрахунків;

здійснення політики диверсифікованості валютних резервів;

- підтримка визначених залишків на поточних рахунках;

задоволення потреб клієнта в іноземній валюті й ін.

До угод "своп" особливо активно запобігають централь­ні банки. Вони використовують їх для тимчасового підкріплення своїх валютних резервів у періоди валютних криз і для проведен­ня валютних інтервенцій. Так у 70-х роках у період падіння кур­су долара ліміт опер цій "своп" ФРС із 14 іноземними централь­ними банками і Банком міжнародних розрахунків збільшився до 22.16 млрд. доларів у 1978 p. проти 50 млн. доларів у 1962 p. У 1969 році створена багатостороння система операцій "своп" че-

Ринок фінансових послуг: теорія і практика

рез Банк міжнародних розрахунків у Базелі, в рамках якої цент-"ральні банки надають БМР кредити терміном до 6 місяців для здійснення інтервенцій на євроринку в цілях підтримки попиту на визначені євровалюти. Центральні банки використовують "своп" у якості одного з методів валютного регулювання, насам­перед для підтримки курсів валют.

Угоди "своп" з золотом проводяться аналогічним чином:

метал продається на умовах готівкового продажу й одночасно викуповується з платежем через визначений термін. Країни -чле­ни євроринку із метою часткового забезпечення золотом емісії ЄВРО здійснюють внески 20% своїх офіційних золотих і доларо­вих резервів у Європейський^фонд валютного співробітництва у формі 3-місячних поновлюваних угод "своп", зберігаючи в такий спосіб право на ці резервні активи.

Операції "своп" з валютою і золотом означають тимчасо­вий обмін активами, з відсотками і борговими вимогами — оста­точний обмін.

Сутність операцій "своп " з відсотками полягає в тому, що одна сторона зобов'язується виплатити іншій відсотки за став­кою LIBOR в обмін на одержання платежів за фіксованою став­кою. Виграє та сторона, яка не помилилася при прогнозуванні ринкової процентної ставки.

Операції "своп" з борговими зобов'язаннями полягають у тому, що кредитори обмінюються не тільки процентними надхо­дженнями, але і всією сумою боргу клієнта. Операції "своп" з ва­лютою і відсотками іноді поєднуються: одна сторона виплачує відсотки за плаваючою процентною ставкою, у доларах США в обмін на одержання процентних платежів за фіксованою ставкою в німецьких марках.

До onepaijiu "своп " на фінансових ринках близькі за змістом так звані операції "репо "; (repurchasing agreement, чи геро, чи buy-backs). Операції "репо" засновані на домовленості учасників уго­ди про зворотний викуп цінних паперів. Угода передбачає, що одна сторона продає іншій пакет цінних паперів визначеного розміру з зобов'язанням викупити його по заздалегідь обумов­леній ціні. Іншими словами одна сторона кредитує іншу під заста­ву іонних паперів. Операції "репо" бувають декількох видів. "Репо з фіксованою датою "; передбачає, що позичальник зобов'язується викупити цінні папери до заздалегідь встановленої дати. Опе­рації "відкрите репо" припускають, що викуп цінних паперів мо-