Глибокі трансформаційні процеси, що відбуваються в Україні, об'єктивно порушили питання про необхідність розробок сучасних концепцій мотивації в системі менеджменту.
У загальному розумінні мотивація – це сукупність рушійних сил, що спонукують людини до виконання визначених дій. Ці сили можуть мати як зовнішнє, так і внутрішнє походження і змушувати людини свідомо або несвідомо робити ті або інші вчинки.
Мотивації виникають унаслідок незадоволених потреб. Відповідно до теорії А.Маслоу, потреби формують ієрархію, у якій кожна з них стає фактором мотивації лише після того, як задовольняються потреби більш низького рівня. Потреби можна об'єднати в групи відповідно до п'яти рівнів ієрархії: фізіологічні, у безпеці і стабільності, у причетності і приналежності, у повазі і визнанні, у самовираженні. Фредерик Херцберг запропонував теорію двохфакторної мотивації. Фактори, що ведуть до невдоволення, можуть відноситися до потреб нижчого рівня, а ті, котрі ведуть до задоволення, відносяться до самовираження. Третій погляд на цю проблему виходить з того, що незадоволені потреби діють як фактор мотивації лише у випадку виконання визначених умов чекання. Людина може очікувати, що великі зусилля приведуть до кращого результату, а кращий результат буде ви нагороджений.
Зниження частини засобів на оплату праці в структурі грошових доходів населення на 20% за останнє десятиліття, невідповідність величини мінімальної заробітної плати вартості робочої сили, недосконалість оподатковування доходів громадян, відсутність тенденції стійкого росту реальної заробітної плати, низький рівень життя більшої частини населення свідчить про зниження відтвореної функції заробітної плати. У зв'язку з цим велика частина працюючих в Україні прагне насамперед задовольнити свої фізіологічні потреби, а також досягти матеріальної і психологічної стабільності в майбутньому. А це, у свою чергу, приводить до того, що зміст роботи, підвищення продуктивності праці і задоволення потреб росту (потреб вищого рівня) стають вторинними стосовно більш актуальних і злободенних проблем – гарантованої зайнятості, підвищенню оплати і поліпшенню умов праці і т.п. Крім того, відповідно до теорії К. Альдерфера, незадоволені потреби росту підсилюють мотивуючий вплив потреб нижчого рівня на ефективність праці. Таким чином, основним фактором мотивації на сучасному ринку праці поки що залишається забезпечення стабільного матеріального добробуту громадян.
