Політика, що дозволяє врівноважити зміни і стабільність.

Бюджет майбутнього розвитку повинен містити в собі і витрати на використання успіху. Успішне починання завжди варто підтримувати, особливо в важкі періоди, коли через посилення конкуренції витрати підвищуються, і шанси на появу нових можливостей знижуються. Саме тому для лідера змін так важливо мати бюджет, що доводить відданість ідеї створення майбутнього і випереджуючий зміни.

Політика, що дозволяє врівноважити зміни і стабільність повинна спиратися на правило: "Відмова від будь-яких несподіванок".

Насамперед, стабільними і незмінними повинні бути фундаментальні аспекти діяльності: місія підприємства, його система цінностей, визначення продуктивності і результатів. Фундамент повинен бути особливо міцним саме тому, що на підприємстві, яке виступає лідером змін, зміни відбуваються постійно.

Чим краще організація пристосована до політики змін, тим сильнішу потребу вона має у встановленні стабільності усередині себе і у зовнішньому середовищі, тобто тим сильніше їй потрібно врівноважувати швидкі зміни якоюсь незмінністю.

Один зі способів - зробити партнерство в змінах фундаментом стабільних відносин. Саме на це спрямовано японську систему кейрецу, в основі якої лежить партнерство між постачальником і виробником;

Рівновага між змінами і стабільністю вимагає безперервної роботи в інформаційній сфері. Ніщо так не шкодить стабільності і не псує взаємин, як помилкова або ненадійна інформація. Адже інформація стає особливо важливою у тих випадках, коли під змінами криються не просто невеликі перетворення та удосконалення, а щось справді нове.

У той же час взаємини усередині організації усе більше повинні переорієнтуватися на партнерство з відповідною системою компенсацій, подяк і винагород. Уже давно відмічено, що організація не прогресує у впровадженні інновацій, якщо новатори певним чином не винагороджуються. Уже давно стало зрозуміло, що бізнес, у якому передові новатори не включені в менеджмент середньої ланки (а ще краще - вищої), не може бути інноваційним. У майбутньому організації мають розробити систему постійного заохочення своїх працівників-новаторів. Співробітники, що регулярно вносять раціоналізаторські пропозиції й удосконалюють виробництво, заслуговують визнання і нагороди нарівні з винахідниками.